Як G7 вирішила збільшити підтримку України і чому Трамп був не проти
Франція витратила місяці на підготовку саміту "Групи семи" (G7) в Ев'яні, присвяченого глобальним економічним дисбалансам, критично важливим корисним копалинам, штучному інтелекту та загостренню конфлікту навколо Ормузької протоки.
Україна не була гарантовано центральною темою порядку денного, перевантаженого Іраном, Китаєм і крихкою світовою економікою. Проте наприкінці саміту сім лідерів ухвалили окрему декларацію щодо неї. Документ передбачає більше систем ППО, більше перехоплювачів, далекобійні спроможності, підтримку енергетичної системи України та посилення санкцій проти російського нафтового й газового секторів.
Той факт, що її підписали США, був ключовим. Президент Франції Емманюель Макрон заявив про "дуже глибоку зміну" американського підходу до війни.
Про результати червневого саміту "Групи семи" – в статті журналістки Шарлотт Гійу-Клер (Франція) "Я тут бос": що отримала Україна від "сімки" в Ев'яні і як змінив позицію Трамп. Далі – стислий її виклад.
Декларація G7 містить більше, ніж ритуальні формулювання. Крім збільшення постачання засобів ППО, додаткових систем і перехоплювачів та далекобійних озброєнь зазначено про готовність розглянути надання ліцензій, які дозволили б Україні розширити власне військове виробництво.
Документ обіцяє подальшу підтримку енергетичної стійкості України напередодні наступної зими та посилення тиску на російську воєнну економіку.
Разом з тим декларація саміту G7 пропонує політичний напрям, а не операційні деталі.
Аргумент президента Франції Емманюеля Макрона полягав у тому, що G7 нарешті прийняла реальність, про яку Київ говорить уже місяцями: Росія не веде серйозних переговорів, бо вважає, що час досі грає на її боці.
Трамп, за словами французького президента, тепер поділяє цю оцінку.
Та не варто надавати цій зміні надмірного значення.
Позиція Трампа вже змінювалася раніше – може змінитися знову.
Але дипломатія часто починається з невеликих здобутків.
Франція не домоглася американського переходу на європейське стратегічне мислення. Вона отримала дещо більш негайне: підпис США під текстом, який визначає Росію як проблему, Україну – як партнера, якого варто озброювати, а тиск на Москву – як незавершену справу.
Це значне покращення порівняно з атмосферою попереднього саміту G7.
І водночас воно показує, наскільки низько опустилася планка. Європейські лідери тепер вважають стратегічним успіхом ситуацію, коли американський президент залишається за столом, підтримує спільну позицію і не залишає інших сам на сам із наслідками.
Досягненням Франції в Ев'яні була, отже, не автономія. Це був час.
Час для Європи наростити військове виробництво. Час для створення більш надійної архітектури протиповітряної оборони. Час для перетворення української та європейської оборонної промисловості на партнерів, а не епізодичних підрядників. Час для зниження ризику того, що політичний розворот у Вашингтоні залишить прогалину в обороні України.
Україна своєю чергою є не лише отримувачем європейської політики безпеки. Вона стає одним із її архітекторів. Українські сили швидше за більшість європейських армій адаптувалися до використання дронів, радіоелектронної боротьби, розосередженого виробництва, цивільної стійкості та промислових вимог високої інтенсивності війни. Європейські армії вивчають ці уроки, бо не мають іншого вибору.
Війна вже зробила Україну центральною для майбутнього європейського безпекового порядку.
Франція досягла успіху в тому, щоб утримати США в коаліції. Складніше завдання – зробити безпеку України менш залежною від цього зв’язку.
Докладніше – в матеріалі Шарлотт Гійу-Клер (Франція) "Я тут бос": що отримала Україна від "сімки" в Ев'яні і як змінив позицію Трамп.