Дрони, логістика і золото: у Москви проблеми в Малі
Російська присутність в Малі
Після перевороту військова хунта на чолі з генералом Ассімі Гоїтою налагодила тісні відносини з Москвою, вигнала миротворчі сили ООН і французький контингент, що боролися з ісламістами, і довірила цю роботу російським найманцям з ПВК «Вагнер», котрі перебували в Малі принаймні з 2021 року.
Російські найманці сідають на гелікоптер на півночі Малі, квітень 2022 року«Вагнерівці» разом з бійцями хунти системно скоювали воєнні злочини проти цивільного населення, у тому числі масові страти й катування, убивши, за різними оцінками, від трьох до чотирьох тисяч осіб. Найрезонанснішим став випадок у містечку Моура 2022 року, де стратили понад 500 мирних жителів.
Після невдалої спроби бунту й ліквідації Пригожина структури ПВК «Вагнер» передали під прямий контроль Міністерства оборони РФ, яке інтегрувало частину найманців у новостворений Африканський корпус. У Малі зараз перебуває, за різними оцінками, від 1500 до 2000 російських військовослужбовців. Африканський корпус допомагає хунті утриматися при владі, навчає місцеву армію та частково контролює видобуток золота.
Золотодобувний сектор — найважливіша сфера економіки Малі, що формує 10 % ВВП країни, 70–75 % експорту (4–5 млрд доларів) і 20–25 % доходів бюджету (1,2–1,4 млрд доларів). Видобуток сягає 45–65 тонн на рік (2 % світового виробництва), досліджені запаси — 800 тонн.
Військова хунта в Малі щомісяця сплачує Африканському корпусу понад 10 мільйонів доларів, більшу частину — саме від видобутку золота. Росія також стала бенефіціаром переписування хунтою Малі законодавства про видобуток корисних копалин, згідно з яким хунта отримала 30 % частку в усіх гірничодобувних проєктах і посилила оподаткування іноземних видобувних компаній, а подекуди націоналізувала їхні активи.
Міністр закордонних справ Малі Абдулай Діоп (праворуч) вітає міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова під час їхньої зустрічі в Бамако, Малі, 7 лютого 2023 року.Після цього російська компанія «Ядран» підписала угоду з хунтою про будівництво золотопереробного заводу SOROMA-SA. Його планова потужність — 200 тонн на рік, а «Ядран» володітиме 38 % акцій підприємства. Це підприємство приноситиме росіянам щонайменше 200 мільйонів доларів на рік після введення в експлуатацію.
Хто воює проти Африканського корпусу
JNIM — ісламістське угруповання, пов’язане з «Аль-Каїдою», що діє переважно в Малі та Буркіна-Фасо. Його створили 2017 року як коаліцію сахарського відділення «Аль-Каїди в Ісламському Магрибі» (AQIM) з іншими ісламістськими угрупованнями: «Ансар Дін», «Аль-Мурабітун» і «Катіба Масіна». Приблизна чисельність — 5000–6000 осіб. Як і інші ісламістські, JNIM прагне замінити світську владу консервативною інтерпретацією шаріату. Фронт визволення Азаваду (FLA) — збройне угруповання, що домагається незалежної держави туарегів — Азаваду. Туареги — етнічна група, яка населяє регіон Сахари, в тому числі північ Малі. 2015 року вони уклали мирну угоду з урядом Малі, але наприкінці 2022 року вийшли з неї та відновили бойові дії. Приблизна чисельність угруповання — 3000 осіб.
Раніше JNIM і FLA протистояли одне одному. Зокрема, у 2019–2020 роках повідомляли про сутички між ними за контроль над північними регіонами. Однак у липні 2024 року FLA спільно з JNIM улаштували масштабну засідку на військовий конвой ПВК «Вагнер» у районі Тінзауатену. Тоді російські найманці втратили, за різними оцінками, від 57 до 84 осіб убитими. Після цієї поразки хунта Малі розірвала дипломатичні відносини з Україною, звинувативши Київ у підтримці туарегів.
На місці розгрому таурегами вагнерівців у Малі, липень 2024 р.Цього ж разу JNIM і FLA здійснили масштабний наступ проти сил хунти та її російських союзників. Вони підтвердили співпрацю та координацію. FLA погодилася на державне управління за законами шаріату, але за їх м’якого застосування, зокрема: відсутність публічних страт, побиття батогами чи камінням і відрубування рук, чого вже переважно не спостерігають у районах, контрольованих JNIM.
JNIM протягом останніх років дистанціювалася від «Аль-Каїди», щоб поліпшити імідж. Угруповання також перейшло до доволі поміркованої риторики, відмовляючись, принаймні в публічних заявах, від ісламістського транснаціонального характеру.
Зокрема, після початку наступу JNIM опублікувала заяву, в якій закликала «всіх патріотів Малі» об’єднатися в єдиний фронт проти «терористичної диктатури», що зараз править в Малі. Угруповання також вимагало «мирної передачі» влади, щоб запобігти кровопролиттю.
Так JNIM намагається змінити свій образ радикальних ісламістів на імідж борців проти хунти, здобути суспільну підтримку й уникнути стигматизації з боку інших держав регіону. Для угруповання також важливо здобути перевагу над сусідами-супротивниками з Ісламської держави – провінції Сахель (ISSP).
Через два дні після перших ударів JNIM і FLA, 27 квітня, сили ISSP також розпочали обмежені наступальні дії. Приблизна чисельність угруповання — 2000–3000 осіб. ISSP також опублікувала в соціальних мережах розлогу статтю, в якій розкритикувала JNIM за союз із FLA, ігнорування ісламського права й загравання з міжнародною спільнотою, а FLA — за прагнення до автономії та секуляризму.
Бойовики JNIM у пустелях північного МаліОскільки у 2022–2023 роках JNIM об’єднувалася з туарегами, щоб зупинити наступ ISSP у регіоні Менака, і загалом ці фракції ісламістів ворогують, місцеве угруповання Ісламської держави очікувано проводить лише окремі операції, щоб покращити свої позиції.
Перші дні наступу
25 квітня масштабні зіткнення сталися в містах Гао й Кідаль на півночі країни, а також у Севаре й Мопті в центральній частині Малі. Ісламісти завдали ударів у районі військової бази Каті поблизу столиці Бамако на півдні країни, а також у межах самої столиці й аеропорту «Модібо Кейта».
Уже в перший день активних боїв у своїй резиденції в місті Каті загинув міністр оборони військової хунти Садіо Камара. Це серйозно вдарило по системі управління ЗС Малі: він був ключовою фігурою в хунті й головним архітектором зближення Малі та Росії, його розглядали як можливого майбутнього очільника країни. Садіо Камара проходив вишкіл у Росії, хоч і не завершив його через переворот на батьківщині. За інформацією агенції France-Presse, під час нападу на Каті поранили керівника малійської розвідки генерала Модібо Коне й начальника генштабу генерала Умара Діарра.
Малійські солдати стоять біля вантажівки під час патрулювання після нападу на головну військову базу Малі Каті, що знаходиться за межами столиці Бамако, в Каті, Малі, 27 квітня 2026 року.Протягом 25–27 квітня лідер хунти генерал Ассімі Ґоїта не з'являвся на публіці й не робив жодних заяв. За даними джерела BBC у силових структурах Малі, в суботу його евакуювали на базу спецназу біля Бамако.
Після інтенсивних боїв Африканський корпус і ЗС Малі залишили базу в місті Кідаль на північному сході країни в рамках домовленостей з угрупованнями FLA і JNIM. Росіянам дозволили вийти разом з військовою технікою. Переговори відбулися за посередництва Алжиру.
Кідаль — стратегічно й символічно важливе місто, було оплотом туарегів до кінця 2023 року, коли його захопили ЗС Малі та російські найманці. Тепер через понад два роки місто знову в руках Фронту визволення Азаваду.
Російські найманці з «Африканського корпусу» Міноборони РФ, які підтримують урядові війська у Малі, вимушені були покинути свою базу у місті Кідаль, зазнавши втрат у боях із повстанцями.27 квітня Африканський корпус і ЗС Малі залишили іншу велику військову базу в населеному пункті Тессіт на півночі країни. Ісламісти й туареги надали їм гарантії безпечного відходу. Також туареги захопили селище Бер біля ключового міста регіону Тімбукту.
Речники JNIM заявили про «політику заохочення всіх, хто прагне нейтралітету», закликали військовослужбовців хунти здаватися і запевнили, що хочуть побудувати «збалансовані й ефективні відносини» з Росією. Ця стратегія перегукується з підходом «Хаят Тахрір аш-Шам» під час падіння режиму Башара аль-Асада в Сирії.
27 квітня сили ISSP захопили містечко Лабезанга, завдавши втрат ЗС Малі й Африканському корпусу, коли ті відходили. Тут переговорів, схоже, не було. Також ISSP не надто успішно наступали на військову базу біля Менаки й на саме місто, з якого їх вибили.
Тільки 28 квітня президент Малі вперше від початку наступу з'явився на телебаченні та заявив про готовність країни воювати до повного знищення бойовиків. Після звернення Ассімі Ґоїта зустрівся з російським послом і представниками російської армії.
Малійський генерал Ассімі Гоїта під час звернення до нації, трансльованого на ORTM, 28 квітня 2026Туареги й ісламісти в перші дні наступу захопили також місто Тессаліт. Російська база поруч кілька днів перебувала в оточенні. 30 квітня з'явилися повідомлення, що ЗС Малі й Африканський корпус залишили базу в рамках домовленостей з туарегами та JNIM. Це також стратегічно важливий форпост на півночі країни.
Перехід від стрімких атак до затяжного протистояння
Після управлінського хаосу перших днів оборони хунта та її підрозділи оговталися. Тривають незначні бої в північних і центральних регіонах Малі. Африканський корпус і малійські військові активно застосовують авіацію та ударні БпЛА, у тому числі Bayraktar. Саме ці повітряні удари є основним козирем російських найманців.
Туареги й ісламісти перейшли до облоги оточених міст і військових баз. Обидва угруповання активно використовують FPV-дрони, мобільні групи на пікапах мотоциклах, легку бронетехніку й міномети. Мобільні групи активно маневрують і перерізають логістику, обстрілюють мінометами з пікапів військові бази і швидко відкочуються в пустелю.
ЗС Малі та Африканський корпус зазнали втрат у бронетехніці та живій силі. Шість російських найманців загинули, коли поблизу міста Гао збили гелікоптер. Загальна кількість загиблих росіян сягає кількох десятків. ЗС Малі втратили кілька сотень військовослужбовців. Водночас ісламісти й туареги теж мають неабиякі втрати — за різними оцінками, від 600 до 1200 загиблими.
У полон потрапили сотні військовослужбовців ЗС Малі, щонайменше частину туареги й ісламісти відпустили. Десятки таких відео в соцмережах сприяють публічному позиціонуванню JNIM та FLA і спонукають солдатів хунти складати зброю.
Якщо хунта довго не зможе виконувати державні функції в північних і центральних регіонах країни, то їхні жителі активніше долучатимуться до збройних угруповань. Завдяки контролю над багатьма кустарними копальнями золота ісламісти й туареги пропонують вагомі, за мірками регіону, «зарплати». Обсяг неконтрольованого кустарного видобутку золота в Малі може становити до 30 тонн на рік. Це щонайменше кількасот мільйонів доларів. Найважливіше для хунти й Африканського корпусу зараз утримати пояс військових баз біля Тімбукту, Гао, Ансонго, Менаки, аби локалізувати бойові дії в центрі країни і зберегти під контролем густонаселений південь і столицю Бамако.
JNIM уже оголошували блокаду Бамако, їхні мобільні групи присутні навколо міста й часто блокують вантажі до нього. Першого травня Африканському корпусу вдалося провести у столицю конвой з кількох сотень бензовозів під захистом вертольотів. Проте логістика залишається серйозною проблемою для сил хунти.
Протягом перших днів травня ЗС Малі та російські найманці локально контратакували. Зокрема, після активних авіаударів відновили контроль над містом і базою Бурем, над базою Хомборі й відновили позиції навколо містечка Гурма-Рарус. Також Африканський корпус відбив у ISSP містечко Лабезанга. Невідомою поки залишається доля селища Бер і позицій навколо Інтахаки, котрі багаті на золото.
Дим піднімається над військовою базою в Хомборі, Малі, на цьому знімку, опублікованого 30 квітня 2026 року.Міжнародна реакція
ООН і регіональні міжнародні організації засудили акти насильства й висловили солідарність Малі. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш закликав до «скоординованої міжнародної підтримки для протидії зростаючій загрозі тероризму в регіоні Сахелю». ECOWAS опублікувало заяву, в якій закликало «усі держави, силові структури, регіональні механізми й населення Західної Африки об’єднатися та мобілізуватися для скоординованих дій».
Бюро у справах Африки Державного департаменту США теж засудило атаки. Упродовж останніх місяців хунта Малі обговорювала зі США угоду, що дозволила б останнім відновити розвідувальні польоти над Сахелем. Вашингтон загалом рухався до нормалізації відносин з хунтами регіону. Верховна представниця ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас заявила, що «Союз підтверджує рішучість у боротьбі з тероризмом і відданість миру, безпеці та стабільності в Малі та в усьому Сахелі».
Дестабілізація в Малі безпеково загрожує всім згаданим сторонам. Протягом останніх років діяльність JNIM поширилася на Сенегал, Гвінею, Кот-д'Івуар, Гану, Того, Бенін і Нігерію. Країни Західної Африки остерігаються зростання активності ісламістських організацій на своїх територіях, економічних і гуманітарних проблем, ЄС — хвилі мігрантів.
Вулиця в Бамако, столиці Малі, 27 квітня 2026 року.Союзники Малі по Конфедерації держав Сахелю (AES), у яких правлять теж військові хунти, які взаємодіють з Росією, поки що не надали жодної підтримки. Ібрагім Траоре, лідер хунти в Буркіна-Фасо, лише заявив, що напади «підтримуються ворогами визвольної боротьби Сахелю».
У рахі поразки хунти в Малі й захоплення півдня країни та столиці Бамако ісламісти доволі швидко розширять активність у Буркіна-Фасо й Нігері. У першій хунта вже контролює лише половину країни, тому посилення радикальних угруповань теж може швидко призвести до колапсу держави.
Позиції Росії похитнулися. Як цим скористатися?
Ісламісти і туареги захопили й наразі утримують щонайменше три вагомих міста і стільки само військових баз поруч. Військовослужбовці хунти та їхні російські союзники практично повністю втратили північ країни.
Повернення Тессаліта дозволило туарегам перерізати сухопутні шляхи між Малі та Алжиром. Це ускладнює Кремлю логістику в усій Африці. Саме в аеропортах Алжиру приземляються російські літаки, які доправляють озброєння й обладнання, вивозять коштовні ресурси: золото, алмази тощо. Кількість таких рейсів сягає півтора-двох десятків на місяць. У цій країні перебуває чимало офіцерів ГУ ГШ (ГРУ), туди постійно прибувають великі делегації з Москви.
Африканський корпус гелікоптером поповнюють запаси військ та евакуюють поранених військовослужбовців, під час операції на базі Хомборі 1 травня 2026До та з Алжиру ці вантажі рухалися саме через Малі. Наступ ПВК «Вагнер» на Тінзауатен у 2024 році мав на меті встановити контроль над шляхами до кордону з Алжирем. Зараз же цей шлях перекрили. Тож постраждає постачання Африканського корпусу в Малі, Буркіна-Фасо, Нігері та ЦАР — у державах без доступу до моря. А в цих країнах перебуває від чотирьох до п'яти тисяч російських найманців.
Африканський корпус переважно закрився на військових базах уздовж річки Нігер і завдає авіаційних ударів по супротивниках. Також здійснює незначні розвідувальні й контрнаступальні операції. За таких умов здобути вирішальну перемогу на просторах пустельної країни завбільшки з дві України буде доволі складно.
Інші країни Африки також побачили слабкість Африканського корпусу. Після розгрому в Тінзауатені 2024 року відступ із цілої низки військових баз 2026-го. Російські найманці потроху втрачають образ стабілізаційної сили на континенті.
Поки що Африканському корпусу вдалося втримати режим від колапсу. Це фактично єдина пропозиція, яку ще здатна забезпечувати країнам Африки Росія — утримати місцеві диктатури на плаву в обмін на доступ до природних ресурсів. Однак Африканський корпус не вирішив проблеми ісламістського тероризму і не стабілізував ситуацію в Сахелі. Або й не хотів це робити — адже тоді місцеві хунти не потребували б послуг російських найманців.
Росія не змогла запропонувати програм економічної співпраці, в рамках яких вдалося б замінити Францію та західні компанії. Навіть у відносно стабільнішому Нігері, який за сприяння Москви витіснив зі свого ринку французьку Orano, не зберегли видобутку урану і не сформували альтернативної експортної інфраструктури.
Якщо Україна прагне скористатися подіями в Малі, щоб витіснити звідти Африканський корпус і Росію загалом, необхідно активізувати комунікацію з іншими гравцями — Туреччиною, яка співпрацює з хунтами Сахелю в оборонній сфері; Францією, яка прагне повернутися в регіон; державами ECOWAS, що бажають відновити економічну інтеграцію та нейтралізувати ісламістські угруповання.
Лідер Нігеру Абдурахаман Чіані (посередині), лідер Малі Ассімі Ґойту (ліворуч) і голова Буркіна-Фасо Ібрагім Траоре (праворуч) на початку першого в історії саміту Альянсу держав Сахелю в Ніамеї, Нігер, 6 липня 2024 року.Хунти Малі, Буркіна-Фасо й Нігеру дипломатично не ізольовані, зберігають комунікацію з державами-сусідами й колишньою метрополією — Парижем, хоч вийшли з ECOWAS, вигнали французький контингент і націоналізували активи іноземних компаній. Якщо невдоволення допомогою Росії наштовхнеться на пропозицію перезавантажити відносини з боку цих держав, хунти можуть шукати альтернативи.
Тоді постане питання про заміну гаранта безпеки. Ним може стати якраз ECOWAS, члени якого в лютому 2026 року домовилися створити регіональні сили швидкого реагування, щоб боротися з ісламістами. План передбачає сформувати перший підрозділ чисельністю дві тисячі до кінця року.
Паралельно Україні варто далі продуктивно співпрацювати з туарегами, які завдають втрат Африканському корпусу. Що більше FPV-дронів знайдуть свого росіянина в Малі, то краще. А в разі поразки хунти й відокремлення Азаваду Україні слід бути готовою розширювати політичну, економічну й безпекову співпрацю зі стратегічно важливим регіоном.