Як Україні врятувати відносини з Польщею і при чому тут візит Зеленського до Гданська
Відносини України і Польщі – у найглибшій кризі за багато років.
Рішення польського президента Кароля Навроцького про "покарання" президента України та, у відповідь, масові відмови українських політиків і дипломатів від польських нагород є не причиною цієї кризи, а лише її проявом, ілюстрацією.
Йдеться не про нагороди. Ми дійсно летимо у прірву.
Політичне поле Польщі насичене антиукраїнськими наративами та ксенофобією, але разом з тим у Польщі є здорові сили.
Саме тому президент України Володимир Зеленський цього тижня має поїхати до Польщі – на Конференцію з відновлення України (URC 2026).
Бо його поїздка допоможе друзям України. А відмова – допоможе політикам-українофобам.
Більше пояснень – в Editorial "Європейської правди" Зеленський має поїхати до Гданська попри кризу. Це потрібно Україні, і ось чому. Далі – стислий виклад статті.
Українське питання вже давно стало інструментом внутрішньої політики у Польщі Причина проста: гра проти України приносить дивіденди на виборах.
Для польського президента Кароля Навроцького атаки на Україну є інструментом боротьби з прем’єр-міністром Дональдом Туском.
Зокрема, якщо польський прем'єр десь недостатньо підтримає критику України, яку десь запустить президент – це можна використати, щоби звинувачувати його в проукраїнськості. А у сучасній Польщі це звинувачення стає "тавром" для політиків національного масштабу.
Історія з орденом Білого Орла є саме таким прикладом. Коли Кароль Навроцький підписував указ про позбавлення Володимира Зеленського ордена, для нього було важливо не лише покарати українського колегу. Більш вагомою була потреба передати цей указ на контрасигнацію (підпис) до Туска, знаючи, що той виступає проти "покарання" українського президента.
Саме тому рішення Зеленського повернути орден до Варшави є правильним, бо воно знімає політичну потребу у підписі Туска і мінімізує шкоду для нього.
Однак те, що Зеленський позбувся ордена, не ставить крапку в історії.
Криза нікуди не поділася, лише стала гострішою. І на Банковій чудово знають про її глибину – зокрема, через це Зеленський від початку червня припинив використовувати аеропорт Жешува для закордонних візитів. Бо у період міждержавної кризи польський транзит був би дивним і додатково демонстрував би залежність Києва від Польщі.
Але для поїздки до Гданська Зеленський планував зробити виняток, зважаючи на важливість Конференції з відновлення України (URC 2026) – щорічного міжнародного форуму про Україну, проведення якого цього року взяла на себе Польща. Варшава прагне міжнародного лідерства в українському питанні та страждає через те, що не досягає цієї мети.
Однак після відкликання ордена Київ замислився над тим, щоби скасувати і цей виняток.
Зрив або неуспіх конференції у Гданську був би провалом саме прем’єра Дональда Туска. А також став би ще одним аргументом для антиукраїнських сил у Варшаві розповідати про "невдячність" Києва, який, мовляв, ізолює Польщу від європейських дискусій про допомогу Україні.
І на додаток, відмова Зеленського від поїздки до Гданська буде сприйнята у Польщі як прояв слабкості Києва.
Крім того, рішення щодо Польщі мають ґрунтуватися на двох факторах.
Перший – це український інтерес. Чи дає та чи інша дія стратегічну вигоду Україні?
Друге – це інтерес тих сил і політиків у Польщі, що є дружніми до України. Адже якщо ми будемо діяти без урахування їхньої політики – то лише посилимо українофобські сили і у підсумку зашкодимо самі собі.
Обидва ці міркування означають, що Зеленському треба їхати до Гданська і зберігати залученість польського уряду до українських питань. Бо політика – це не те місце, де емоційне рішення є найкращим.
Але це також означає, що попри всю дичину з боку Навроцького, Зеленський має також шукати зустрічі з ним.
Більше пояснень – в матеріалі Зеленський має поїхати до Гданська попри кризу. Це потрібно Україні, і ось чому.