Чи скаже Україна "так" донорству органів?
13-річний Максим Давидюк з села Зарудці, що на Волині, жив звичайним життям підлітка - ходив у школу, грав у футбол, бігав і плавав.
22 липня у нього стався інсульт. Спричинила його дилатаційна кардіоміопатія. Через цю хворобу серце Максима не могло нормально переганяти кров.
Хлопець потребував пересадки серця. Операції, яку в Україні до цього дітям не робили.
Максим фактично поселився в реанімації, щодня йому ставало гірше.
"Рахунок йшов на місяці і дні. Він не міг ходити, спати, такі прості речі, як прийом їжі, були для нього складним випробуванням - він задихався", - розповідає Віталій Петров, дитячий кардіохірург Центру серця та судин у Львові, який лікував Максима.
Нове серце хлопцю було вкрай необхідне.
І він його дочекався.
"Коли подзвонив завідувач відділення, всередині мене все похололо. Він міг дзвонити лише у двох випадках - або син помер, або є донор. На щастя, для Максима знайшлося серце", - згадує Тетяна Давидюк.
21 вересня у центрі трансплантації у Львові вперше в Україні серце пересадили дитині.
Донором став 54-річний чоловік з Львівщини, який помер від інсульту. Крім Максима він врятував життя ще трьом людям. Їм пересадили печінку, нирки та легені.
Почувши новину про операцію, батьки Максима - Тетяна та Роман Давидюки - стали на коліна, щоб подякувати донору.
Тетяна Давидюк каже, що години чекання під реанімацією були найстрашнішими в її житті"Для нашої дитини випав один шанс на мільйон. Він буде жити. Ми не можемо передати словами, як вдячні донору", - говорила мама.
19 сердець
З початку 2021 року в Україні зробили 19 трансплантацій серця. У 2020 році їх було дев'ять.
Це у кілька разів більше пересадок, ніж зробили за всі роки незалежності. До 2019 року їх було лише вісім.
У 2015-му 32-річний українець Максим Греков отримав новий шанс на життя завдяки пересадці серця в Білорусі. В Україні чоловік був приречений. Такі операції тут робили рідко.
Роками українці їздили на пересадки органів до Білорусі, Індії та Туреччини, збираючи на операції десятки тисяч доларів.
Останнім часом на програми трансплантації за кордоном виділяла гроші держава. У 2020 році на це дали 1,089 млрд гривень.
В Україні щорічно пересадки органів потребує близько 5 тисяч людей. Трансплантації у Білорусі покривали лише 5% цієї потреби. Ще більше погрішила ситуацію пандемія коронавірусу, коли поїздки до Індії та операції там стали неможливі, та нещодавнє закриття кордонів Білоруссю.
"У таких надважливих операціях ми не маємо залежати від інших країн. Наша мета - досягнення трансплантаційної незалежності, щоб всі пересадки органів відбувалися в Україні", - говорить Василько Стрілка, керівник директорату високотехнологічної допомоги МОЗ.
В Україні все частіше проводять операції трансплантаціїІ схоже, Україна у цьому напрямку зробила перші кроки. За два останні роки в Україні зробили десятки трансплантацій серця, вперше пересадили легені і рогівку ока, кістковий мозок від неродинного донора, сотні пересадок нирок, трансплантацію печінки.
Цього року українців майже не відправляли на трансплантації за кордон. Лікарі проводили операції у Ковелі, Черкасах, Львові, Києві та Полтаві.
Відродження трансплантацій
То чому операцій з трансплантацій зараз в Україні почали робити більше?
За словами пана Стрілки з МОЗ, змінилося кілька ключових речей.
У 2019 році Верховна Рада ухвалила закон про трансплантацію, який розблокував пересадку органів. Парламент дозволив за життя давати згоду на донорство або ж це після смерті можуть зробити рідні.
В Україні запрацювала Єдина державна інформаційна система трансплантацій. Тут збирається інформація про сумісність донора-реципієнта.
Збіг пари донор-реципієнт - це унікальна ситуація. Орган не підходить будь-якій людині. Хтось може чекати його роками, а хтось - кілька місяців.
Є люди, які з 2016 року чекають на пересадку органів. Їхні операції вже оплачені у Білорусі, але відповідний донор так і не з'явився.
Максиму Давидюка пощастило - його параметри збіглися з параметрами донора.
Максим після операції"Серце йому підійшло. Співпала група крові. Провели ряд аналізів на імунне співпадіння, зробили тест на сумність з тканинами донора. Це означає, що серце донора не буде відторгатися, що тіло прийме його як своє", - розповідає Віталій Петров, дитячий кардіохірург зі Львова.
Крім того, раніше такі трансплантації фінансували з загальних фондів лікарень. На це часто не вистачало грошей. Тепер пересадки органів держава фінансує прицільно.
Зараз 43 лікарні мають необхідне обладнання, лікарів й можуть проводити трансплантації. Їх повністю оплачує держава:
Проте одна з найважливіших причин, чому пересадки органів стали можливі, говорять експерти, полягає в тому, що в Україні пацієнтам почали діагностувати смерть мозку.
Пересаджувати органи від людини можуть лише після встановлення діагнозу - смерть головного мозку. Констатувати його має консиліум лікарів.
Людина при цьому повинна перебувати на штучній вентиляції легень, що дозволить зберегти органи для трансплантації.
Протягом багатьох років по всій території України майже не було діагностик смерті мозку.
"Лікарі просто не діагностували її. Вони говорили, а навіщо нам це робити? Смерть мозку має бути рутинною практикою, як це є у більшості розвинених країн", - говорить Василь Стрілка.
За його словами, заклади, де зараз проводять трансплантації, це ті лікарні, які запустили у себе діагностику смерті мозку. Це великі лікарні, куди привозять людей після ДТП, інсульту, які теоретично можуть стати донорами.
Цього замало
128 трансплантацій за 2020 рік, понад 200 у 2021 - це в рази більше, ніж було упродовж десятиліть.
Але це катастрофічно мало, порівно з тим, скільки трансплантацій мало б бути в Україні. Мова йде про потребу у 5 тисяч операцій на рік.
Тільки трансплантацій серця мають проводити щорічно від 200 до 445.
Найбільшою є потреба у пересадці нирок. Сотні людей роками перебувають на діалізі, чекаючи на органи.
"Вузьке місце - не інфраструктура, а кількість донорів. Перша в історії України пересадка легень у Львові свідчить про те, що українські лікарі можуть виконувати такі складні операції. У нас є класні фахівці. Питання - в наявності органів. У нас, як і багато де у світі, дефіцит донорських органів", - говорить Василь Стрілка.
Центр трансплантології у Львові, де робили операцію Максиму, і де вперше пересаджували легені, один з найпотужніших в Україні. За рік там зробили 69 пересадок різних органів.
Стіни центру прикрашають світлини українців з годинниками. Це люди, які тут отримали донорські органи і шанс жити далі.
22 річний Василь Худьо зі Львівщини без трансплантації не прожив би і року. Його врятувала донорка, яка померла через крововилив у мозок. Чоловік і мама жінки підписали згоду на пересадку органів"Трансплантація не залежить від одного лікаря чи від якоїсь певної лікарні. Це суспільне усвідомлення, це інформованість, що трансплантація рятує життя, що вона має всі перспективи розвиватися в Україні і не треба буде їхати за кордон", - каже дитячий кардіохірург з Львівського центру трансплантації пан Петров.
Одним з основних бар'єрів на шляху до розвитку трансплантації лікар називає брак згод на пересадку: "Буває так, що пацієнт може бути донором, але родичі відмовляються. Не так багато родин дають згоди".
Кардіохірурх Віталій ПетровОдин рятує вісьмох
В Україні існує презумпція незгоди.
Це означає, що лише при житті людина може написати згоду стати донором, або після смерті рідні можуть погодитись пожертвувати органи.
При цьому одна людина, якщо її органи пересадять, може врятувати 7-8 людей.
З початку 2021 року, за даними МОЗ, 30 сімей сказали донорству так і пожертвували органи своїх рідних. Це врятувало життя близько сотні людей.
"Трансплантації - операції, де сум і радість ідуть паралельно. Одне неможливе без іншого. Перед тим, як завезти донора до операційної лікарі і медсестри шикуються вздовж стін. Це "коридор пошани" - остання шана тому, хто, помираючи, рятує інших. Коли донора провозять коридором, клубок підступає до горла", - Ірина Заславець журналістка та голова "Всеукраїнської платформи донорства іDonor" розповідає про трансплантацію у Черкасах влітку 2021 року.
Ірина Заславець разом з лікарями у палаті чоловіка, якому пересадили легеніІрина побувала на десятках операцій, зняла на тему трансплантацій сотні сюжетів. Жінка говорить про важливість популяризації донорства.
Тоді у Черкасах донор врятував життя чотирьох людей, яким пересадили його органи.
"Це чоловік. Більше про нього нічого не можна розповісти. Це бажання рідних. Родини донорів у більшості випадків приховують свій вчинок. Бояться осуду. Сподіваюся, з часом нам вдасться це змінити", - каже пані Заславець.
У грудні 2020 у львів'янина Любомира Миколишина померла мама. Він погодився на пересадку її органів. Щоб четверо інших людей могли жити. Через деякий час чоловік у Львові зустрівся з тими, кого врятувала його мама.
"Моя мама вірила, що коли ти щось береш, то ти наповнюєш руку, а коли віддаєш - наповнюєш серце! І я тішуся за пана Віталія, який отримав мамине серце - це серце переповнене надзвичайної жертовної любові. Трансплантація - вкрай необхідна, адже сьогодні ти можеш бути родичем донора, а завтра - стати реципієнтом", - говорив Любомир на зустрічі організації IDonor у Львові, де зібралися люди з пересадженим органами.
Під час промови Любомира на великому екрані показували фото його усміхненої мами. Люди в залі плакали.
Життя 40-річної Олени Штрой з Житомира врятувала Наталя Миколишин. Їй пересадили печінку. Олена виховує 11-річну доньку і каже, що все життя дякуватиме лікарям і сину донорки за свій другий шанс"Донорство потребує популяризації. Щоб у суспільстві формувався позитивний образ, щоб люди розуміли, що трансплантація рятує життя, це про добро. Щоб люди при житті могли просто надати згоду на вилучення органів у випадку їхньої смерті", - каже Василь Стрілка.
Чиновник робить оптимістичний прогноз, якщо система трансплантацій не збавлятиме темпів, якщо люди даватимуть більше згод на пересадку органів, то приблизно за 5 років в Україні робитимуть 5 тис. трансплантацій щорічно.
Маргарита буде жити
Через кілька днів після успішної пересадки Максиму в Україні провели другу трансплантацію серця дитині.
12-річну Маргариту врятував 38-річний донор з Вінниці. Звідти серце до Києва везли гелікоптером. Поза тілом цей орган може жити лише чотири години.
Операцій з трансплантацій в Україні потребують 5 тисяч людей щорокуЦей чоловік врятував ще двох дітей - їм пересадили нирки та печінку.
Тим часом Максим поступово одужує після складної операції. Лікарі сподіваються, що хлопець зможе повернутися до нормального життя. Зараз його лікують в Інституті серця у Києві. У перший день після операції Максим став блогером, завів інстаграм, має понад 6 тисяч підписників. Він дуже хоче повернутися додому здоровим.
Ольга з Рівного, мама 8-річної дівчинки, свого шансу на порятунок не дочекалася. Через вірусний гепатит у жінки відмовила печінка. Врятувати її могла лише термінова трансплантація, але органу не знайшлося.
Мама Ольги благала про допомогу. Вона хотіла, щоб про її доньку дізналося більше людей. Раптом про неї почують ті, чия рідна людина померла, і погодяться пожертвувати органи - і її дитина виживе. Але цього не сталося.
Ольга померла наприкінці вересня.
"Це означає, що попри усю виконану роботу, нам іще дуже багато всього треба змінити. Найперше - зробити так, щоб у кожній лікарні, де є реанімація, діагностували смерті мозку. Друге - комунікація і розвиток в Україні культури донорства. Нам це потрібно, як повітря. Лише так ті, кого можна врятувати, не помиратимуть", - говорить Ірина Заславець.
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!