Забрати нагороди у зрадників
Застаріла система нагородження та декілька невдалих спроб її виправити
Чинну систему надання державних нагород регулюють Конституція, спеціальний закон 2000 року, а також укази президента України.
“Державні нагороди є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною”, — йдеться у законі.
Державними нагородами є: звання Герой України, різні види орденів та медалей, відзнака “Іменна вогнепальна зброя”, почесні звання України, Державна премія та президентська відзнака. Крім самої відзнаки, нагороди надають право скористатися значними пільгами. Зокрема, найвища нагорода “Герой України” передбачає щомісячну виплату у розмірі трьох мінімальних зарплат (наразі це 21300 грн), надбавки до пенсії у розмірі 200% від мінімальної пенсії (4722 грн), звільнення від сплати комунальних послуг, щомісячну компенсацію 50 літрів бензину, безкоштовне навчання, лікування та зрештою й поховання зі встановленням урядом надгробка.
Станом на 24 серпня 2024 року оприлюднені укази президентів щодо присвоєння такого найвищого звання Героїв 959 особам. Найбільше таких указів видав Володимир Зеленський — 510, найменше — Віктор Янукович (40), Леонід Кучма — 132, Віктор Ющенко — 114, Петро Порошенко — 163.
Однак саме після початку великої війни актуалізувалася проблема, коли це найпочесніше звання Героя й досі носять ті, хто роками просував політику Росії.
Ще у 2022 році на сайті президента з'явилася петиція, яка швидко набрала необхідні 25 тисяч голосів. Її підписанти вимагали негайно позбавити лідера ОПЗЖ Юрія Бойка цієї нагороди. Його соратник Віктор Медведчук, до речі, й досі має звання заслуженого юриста, є володарем почесної відзнаки президента України, орденів “За заслуги” I і II ступеня та ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня.
Ще один відомий лідер проросійської партії Нестор Шуфрич (перебуває в СІЗО за звинуваченням у державній зраді) має ордени “За заслуги” II та III ступенів. У цій же компанії колаборантів: ексміністр освіти Дмитро Табачник з орденами Богдана Хмельницького та Ярослава Мудрого. Такий же орден Ярослава Мудрого є у “регіонала” та сепаратиста Олександра Єфремова, а колишній прем'єр Микола Азаров має аж чотири державні відзнаки. У листопаді 2023 року РНБО продовжила санкції проти Азарова на 10 років, однак, за офіційною інформацією, він залишається кавалером ордена Святослава Мудрого, “За заслуги” I та II ступеню. Так само під санкціями знаходяться Медведчук, Табачник, гауляйтер окупованого Запоріжжя Євген Балицький має орден “За заслуги” III ступеня, очільник окупаційної адміністрації Херсонщини Володимир Сальдо має аж три ордени, Олег Царьов — “За заслуги” III ступеня, Ренат Кузьмін та Вадим Рабинович з такими ж нагородами II та III ступенів.
Може постати логічне запитання: а чому президент не може своїми указами позбавити звань і нагород всіх цих персонажів?
“Насправді нового указу президента про позбавлення нагороди недостатньо. Бо є стаття 16 Закону “Про держнагороди”, яка чітко говорить, що позбавлення нагород може бути проведено президентом України лише у разі засудження нагородженого за тяжкий злочин”, — пояснила LB.ua заступниця голови фракції “Слуга народу” Євгенія Кравчук.
Відповідно до процедур, у разі судового рішення сам суд має надіслали подання президенту, а далі Комісія державних нагород та геральдики має підготувати клопотання щодо позбавлення.
Є другий чинний спосіб позбавити нагород — за законом “Про санкції”. “Позбавлення державних нагород може бути застосоване як персональна санкція до фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність”, — написано в законі.
“По суті, сам механізм позбавлення достатньо складний, суди можуть тривати роками. І є лакуна законодавства. Бо санкція у вигляді позбавлення, наприклад, майна одразу вступає в силу, документи передають в АРМУ. А позбавлення нагород через накладання санкцій — це шлях в два кроки: внесення до санкційного списку та рішення суду. Та зараз президент не має повноважень видати указ про позбавлення нагород, бо в законі про держнагороди є лише одна обмежена підстава — тільки за рішенням суду по тяжких злочинах”, — додає Кравчук.
За весь час Незалежності були лише декілька судових рішень про позбавлення найвищого звання Героя. По-перше, це резонансний випадок, пов’язаний із наданням звання “Герой України” Степану Бандері (2010) та Роману Шухевичу (2007). Укази Президента Віктора Ющенка у 2010–2011 роках скасував Донецький окружний адміністративний суд. Підставою для рішення судів були не “тяжкі злочини”, як передбачає закон, а формальність — на час присвоєння звань Шухевич та Бандера не були громадянами України з очевидних причин. Проте укази щодо позбавлення їх звань не були підписані.
Натомість, у 2016 році президент Порошенко позбавив звання Героя колишнього гендиректора винзаводу “Масандра” Миколу Бойка. А у 2023 році Зеленський позбавив такого звання зрадників: колишнього гендиректора “Мотор Січ” В’ячеслава Богуслаєва та ексголову “Сумського машинобудівного об'єднання імені Фрунзе” Володимира Лук'яненка. Такі рішення він ухвалив після рішення РНБО внести Богуслаєва та Бойка до санкційного списку. Богуслаєва зараз судять, сам він попросився на обмін у Москву.
Рух “ЧЕСНО” звертав на це увагу, вбачаючи у цьому подвійні стандарти, коли Богуслаєва без вироку суду змогли позбавити звання, а от Юрія Бойка й досі — ні.
Примітно, що вироки судів були винесені Балицьому, Сальдо, Царьову та навіть вбитому зраднику Іллі Ківі. Однак вони й досі так і не позбавлені звань та орденів, як також наголошували у Русі “ЧЕСНО”.
Звання “Герой України” досі має намісник Банченського монастиря УПЦ МП Михайло Жар, якого Україна звинувачує у розпалюванні міжрелігійної ворожнечі.
Проєкт від президента
В лютому 2023-го у Верховній Раді зареєстрували урядовий проєкт 8407-2, яким розширювалися підстави для судів, але він залишився без руху, на відміну від депутатського 8374 — авторства нардепів “Слуги” з Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики Микити Потураєва та Євгенії Кравчук.
Їхня редакція стосувалася не лише розширення підстав для судів та через накладання санкцій, а й “порядку відзначення видатних заслуг у сфері культури” для позбавлення державних звань та нагород різноманітних “заслужених” та “народних” артистів України.
Такі звання досі мають Філіп Кіркоров, Ніколай Басков, покійний Іосіф Кобзон, Ані Лорак і Таїсія Повалій, багаторічний керівник Національного академічного драмтеатру імені Лесі Українки Михайло Резнікович, який також утік до Москви.
Цей проєкт Потураєва-Кравчук пройшов перше читання в березні 2023-го, але так само “завис”.
Як розповіли джерела LB.ua у “Слузі”, саме допомога голосами уламків ОПЗЖ гальмувала ухвалення закону.
Побічно (але й логічно) це підтверджує факт, коли один з нардепів колишньої ОПЗЖ Георгій Мамка просував свій альтернативний проєкт, яким, по суті, пропонував законсервувати стару систему позбавлення нагород виключно через суд за обмеженою підставою важкого злочину.
Знадобився понад рік, аби напередодні Дня Незалежності 2024 року вже сам президент України подав до Верховної Ради власну редакцію проєкту закону, аби колаборанти та зрадники були позбавлені нагород.
20 серпня Рада ухвалила його за основу, скоротивши подання поправок до тижня.
Президентський законопроєкт передбачає зміни до Кримінального, Кримінально-процесуального, Кримінально-виконавчого кодексів та у сам закон про держнагороди, відповідно до яких позбавлення державних нагород може бути здійснено:
— обвинувальним вироком суду, яким особу, нагороджену державною нагородою, засуджено за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, а також за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;
— рішенням РНБО про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеним в дію указом президента, яким до особи, нагородженої державною нагородою, застосовано санкцію у виді позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення.
Як бачимо, механізмів для позбавлення нагород, буде два: рішення суду не лише за тяжкі злочини та санкції РНБО.
Водночас також доповнюється Закон “Про санкції”, аби санкції до нагороджених осіб за популяризацію дій держави-агресора застосовувалися безстроково.
Якщо простими словами: суд, який винесе вирок про позбавлення держнагороди України, буде направляти копію президенту та у Міністерство юстиції. Резолютивна частина вироку буде невідкладно публікуватися в офіційних друкованих виданнях та на президентському сайті.
Мін’юст у свою чергу передаватиме копії вироку органам або посадовим особам, до компетенції яких віднесено питання надання пільг таким особам. Ці органи будуть зобов’язані протягом місяця позбавити пільг цих осіб.
Так само наявність чи внесення до санкційного списку, як до іноземців, так і громадян України, буде підставою без рішень судів для указів про позбавлення зрадників почесних відзнак, нагород та звань.
Тепер, після ухвалення президентського закону, санкційний список перевірять і ті його фігуранти, хто має нагороди, за рішенням РНБО та указами президента, без суду, будуть їх позбавлені.
“Це не лише Кіркорови-Повалій та Лорак, які у всіх на слуху. Буде підготовлено цілий список і всі зрадники будуть позбавлені звань, бо вони вже під санкціями та рішень судів буде не потрібно”, — каже Євгенія Кравчук.
Що ж до долі поки ще “Героя” Юрія Бойка, то парламентарі з різних фракцій, на наш подив, погодилися говорити лише не під запис. Позбавити Бойка звання можна буде через внесення до санкційного списку. Однак минулого року на запит “ЧЕСНО” уряд так і не знайшов підстав для накладання санкцій на Бойка.
“Другий шлях позбавлення Бойка звання “Героя” – через суд, де президентським законопроєктом суттєво розширені підстави для цього. А саме: за антиукраїнську діяльність Бойка можуть позбавити не лише звання Героя, а й депутатського мандату. І не тільки Бойка, а й усіх нардепів колишньої ОПЗЖ. Так би парламент нарешті очистився від проросійських політиків, які мімікрували. Однак це вже питання не лише до правоохоронних органів, а й наявності політичної волі”, — резюмував один із співрозмовників із правоохоронного комітету.