Британські консерватори втратять владу. Що це означає для України
Поблизу будівлі парламенту в Лондоні, 24 травня 2024 р.У прем’єр-міністра Ріші Сунака було ще майже пів року, щоб призначити вибори, проте він вирішив, що кращого моменту вже не буде. Інфляцію, яка неабияк обурила британців, нарешті вдалося приборкати до менш ніж 3 % у річному вимірі. Показники економічної активності стабілізувалися. Проте впевненості, як поводитиметься економіка у другій половині цього року, не додалося. Тому Ріші Сунак після зустрічі з королем Чарльзом III оголосив дату дострокових виборів до британського парламенту — 4 липня 2024 року.
Це рішення стало несподіванкою для частини торі, констатували британські медіа. Утім сумнівно, що консерваторам вдасться показати хоча б відносно пристойний результат на виборах, навіть застосувавши ефект раптовості. Усі дослідження громадської думки свідчать про впевнене лідерство лейбористів на чолі з Кіром Стармером.
Соціологія невблаганна: лейбористи випереджають консерваторів щонайменше на 20 %. Якби вибори відбулися зараз, Лейбористська партія отримала б близько 45 % голосів. Консервативна може розраховувати лише на 23–25 %. Інтриги виборам може додати змагання за умовне третє місце. Опитування показують, що ультраправа Партія реформ на чолі з Нейджелом Фараджем здатна здобути близько 12 % і, власне, стати третьою в перегонах. Ця політична сила наразі єдина у Великобританії не зовсім підтримує Україну. Ліберал-демократична партія може одержати близько 9 %, а Партія зелених — 6 %.
Британський прем’єр Ріші Сунак під час кампанії в Амершемі, Великобританія, 27 травня 2024 року.Але щоб скласти уявлення про майбутню політичну конфігурацію британського парламенту, потрібно врахувати особливість виборчої системи Туманного Альбіону. 650 членів парламенту Сполученого Королівства обирають за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, де кожен округ має свого єдиного представника. На практиці це означає, що лейбористи можуть розраховувати не на умовних 45 % місць у Палаті громад, а на значно більшу кількість. Можливо, навіть найбільшу за всю свою історію. Соціологи прогнозують лейбористам від 420 до 490 місць. А от консерватори, за даними кількох опитувань, зможуть узяти від 70 до 140 мажоритарних округів. Якщо найгірші прогнози справдяться, це буде один з найбільших розгромів торі. Ще кілька десятків місць у парламенті завоюють ліберал-демократи.
Партія реформ, напевно, не отримає жодного мандата. Однак вона здатна серйозно зіпсувати плани консерваторам. На деяких округах ті програють через те, що частина консервативно налаштованих виборців проголосують за кандидата від Партії реформ. Неформальний лідер цієї правої політичної сили Нейджел Фарадж спочатку не мав наміру балотуватися. Але 3 червня виступив з екстреною заявою про участь у виборчих перегонах. Це буде його восьма спроба стати членом парламенту Великобританії. І це однозначно погана новина для партії Ріші Сунака.
Нейджел Фарадж стояв біля витоків руху за вихід Великобританії з ЄС. А тепер заявив, що хоче «переформатувати» праву політику Великобританії. «Я хочу змінити систему», — сказав він газеті Sunday Times, додавши, що не має «жодної довіри» до торі, які перебувають при владі з 2010 року. «Чим більше двоє лідерів великих партій намагаються бути різними, тим більше вони насправді звучать однаково», — зазначив Фарадж. Лідер праворадикалів закинув торі, що вони перетворилися на соціал-демократів, забули про свій консерватизм, тому потрібно провести ребрендинг правих сил.
Лідер партії Reform UK Найджел Фарадж виступає в Клактон-он-Сі, Ессекс, 4 червня 2024 р.Коли Ріші Сунака раніше запитали, чи турбують його політичні плани Фараджа, він відповів, що голосування за Партію реформ є голосуванням за лейбористів. Також торі лякають виборців, що в разі тріумфальної перемоги лейбористи можуть задуматися над поверненням до лав ЄС. Тому не варто розпорошувати консервативні голоси. Але невідомо, чи дослухаються британці до таких закликів — надто багато невдоволення накопичилося за роки правління Консервативної партії.
Чому її перспективи такі погані? На це є кілька причин. Опитування громадської думки напередодні виборів свідчить: економіка залишається найважливішою проблемою, яка хвилює людей. Близько 50 % респондентів притримуються такої думки. Здоров'я займає друге місце в списку (44 %), а за ним іде імміграція (41 %). Більшість виборців Лейбористської партії (57%) вважають здоров’я головним питанням, тоді як лише 39 % торі вважають те саме. Коли ж йдеться про імміграцію, лише 20 % виборців від Лейбористської партії кажуть, що це одна з найактуальніших національних проблем порівняно з 65 % консерваторів.
Економіка Великобританії останніми роками зростає надто повільно й перебуває на межі рецесії. Вона ще не відійшла від коронавірусного шоку і знову зупинилися. Інфляцію вдалося приборкати лише в останні кілька місяців. Але ще недавно вона вимірювалася двозначною цифрою. Не можуть консерватори також похвалитися зниженням податків. Навпаки, для більш заможних верст населення податкове навантаження зросло. Проте найбільший гнів і розчарування виборців спричинив повний провал міграційної політики.
Близько 60 мігрантів перетинають Ла-Манш на надувному човні, щоб отримати притулок у Великобританії, 6 березня 2024 року.У 2019 році під час парламентських виборів Консервативна партія обіцяла навести лад з нелегальною міграцією. Але повністю провалила цю роботу. Свого часу прем'єр-міністр Девід Кемерон упродовж кількох років не міг досягти цільового показника чистої міграції в розмірі менш як 100 тисяч осіб на рік. Та після виходу Британії з ЄС ситуація лише погіршилася. В останні роки чиста міграція до Сполученого Королівства перевищує показники в пів мільйона осіб. Також величезною проблемою стала нелегальна міграція. Щороку 40–50 тисяч осіб перетинають протоку Ла-Манш на човнах і висаджуються на англійському узбережжі. Доставка нелегалів з Африки й Азії стала справжнім контрабандним бізнесом. Уряд не зміг покласти цьому край. Плани відправляти нелегалів у Руанду наштовхнулися на спротив правозахисних груп.
Це парадоксально, але за правління консерваторів неконтрольована міграція не тільки не була зупинена, а й набула справді величезних масштабів. Англійці з тривогою спостерігають, як стрімко змінюється демографія їхньої держави. За офіційними даними перепису населення, у Лондоні 2021 року мешкали лише 54 % білих британців. Не дивно, що значна частина правого електорату відчуває гнів і розчарування. І не бажає голосувати за торі.
Проблема консерваторів у тому, що їх, з одного боку, критикують політичні конкуренти справа в особі Партії реформ за зраду ідеологічних принципів. З іншого боку, партія торі внутрішньо теж неоднорідна. Серед англійських консерваторів є виразний поділ на більш правих і поміркованих. Це часто спричиняє запеклі дискусії, які поширюються й на методи боротьби з міграцією та ставлення до низки соціальних питань.
Ріші Сунак під час візиту на Niftylift в рамках передвиборної кампанії в Мілтон-Кейнс, Великобританія, 30 травня 2024 р.Британцям не дуже подобається й чинний лідер консерваторів Ріші Сунак. Лише 20 % опитаних ставляться до нього позитивно, тоді як негативно — 71 %. Кір Стармер залишається набагато популярнішим за свого суперника, хоча загалом ще недостатньо — 34 % позитивно налаштовані до лідера лейбористів, а 51 % — негативно. Здається, що чимало жителів Великої Британії голосуватимуть не так за лейбористів, як аби покарати консерваторів за погану роботу.
Зміна влади у Великобританії не повинна суттєво вплинути на підтримку Лондоном України. Як зазначає Politico, Кір Стармер упродовж останніх чотирьох років намагався переконати британських виборців, що його партія патріотична і дбає про національну безпеку. «Це означало майже єдиний фронт з урядом консерваторів у зовнішній політиці й непохитну відданість НАТО та війні в Україні», — зазначає видання, додаючи, що тіньовий міністр закордонних справ Девід Леммі й тіньовий міністр оборони Джон Гілі відвідали Київ у травні, щоб запевнити, що лейбористський уряд Великобританії буде повністю відданий підтримці нашої держави.
«Останнє, чого хоче хтось в Україні, це бачити, як політичні партії у Великій Британії сваряться про щось, що є для них життям чи смертю», — заявляв Стармер.
Напевно, ми побачимо менше харизматичного глобального лідерства, яке випромінювала Велика Британія часів Бориса Джонсона. Але Сполучене Королівство збереже послідовність у міжнародних справах.