"Східний розворот" Зеленського. Чи стає Україна залежною від Китаю? - BBC News Україна

31/07/2021, 10:50:53

"Східний розворот" Зеленського. Чи стає Україна залежною від Китаю?

• Георгій Ерман
• BBC News Україна

3 хвилин(и) тому

Володимир Зеленський заявляє, що прагне розвитку стратегічного партнерства з Китаєм та залучення китайських інвестицій, а його оточення взагалі каже про "розворот" на Схід, через конфлікти з західними партнерами.

Ці слова лунають на тлі посилення протистояння між США, які є ключовим безпековим партнером України, та Китаєм, який за останні роки став ключовим торговельним партнером.

Тож якими є мотиви заяв українського керівництва, чи йдеться про зростання залежності від Китаю та формування потужного китайського лобі, а головне - наскільки вигідними для України є торгівля з Китаєм, китайські кредити та інвестиції?

"Розворот на Схід"

На початку цього року українсько-китайські відносини опинилися у кризі через ситуацію з заводом "Мотор Січ" - виробником двигунів для літаків, гелікоптерів та крилатих ракет. Його хотіли взяти під контроль китайські інвестори.

Але влітку все змінилося.

Ось як розгорталися події:

• Доба Порошенка, 2018 рік. Китайські інвестори купують частину акцій "Мотор Січі" у В'ячеслава Богуслаєва, а потім намагаються отримати контроль над всім підприємством. Суд накладає арешт на частину акцій "Мотор Січі".
• Серпень 2019 року. Радник Дональда Трампа з нацбезпеки Джон Болтон попереджає Україну про ризик втрати технологій внаслідок співпраці з Китаєм в оборонній сфері.
• Грудень 2020 року. Китайські інвестори звертаються до міжнародного арбітражу з позовом до України у $3,5 млрд.
• 29 січня 2021 року. Зеленський запроваджує санкції проти китайських інвесторів "Мотор Січі".
• 1 лютого. Китайське МЗС засуджує санкції щодо китайських компаній: "Ми вимагаємо, щоб Україна врахувала законні права китайських підприємств та інвесторів".
• 11 березня. РНБО ухвалює рішення про повернення "Мотор Січі" у власність держави.
• 15 березня. Після візиту китайських бізнесменів в Крим, заступник міністра закордонних справ України заявляє послу Китаю, що "подібні кроки... розглядаються як недружні. МЗС Китаю "просить не політизувати" комерційні зв'язки.
• 19 березня. МЗС України підтримує Канаду в конфлікті з Китаєм щодо затримання двох канадських громадян.

Підпис до фото, "Мотор Січ" повернули у державну власність, але не відомо, чим завершиться позов китайських інвесторів до України на 3,5 млрд дол.

Здавалося, що після такого обміну люб'язностями українсько-китайські відносини зайшли в глухий кут. Але влітку відновився сезон розмов про стратегічне партнерство.

• 22 червня. Україна приєднується до ініційованої Канадою заяви 44 країн в Раді з прав людини ООН щодо прав мусульман-уйгурів у Китаї, про утиски яких заявляють правозахисники.
• 24 червня. Україна відкликає підпис під заявою. Агентство AP з посиланням на джерела пише, що Україна відкликала підпис через "значний тиск" Китаю, який пригрозив заблокувати поставку 500 тисяч доз вакцин для України.

Офіційно МЗС України досі не прокоментувало цю ситуацію. Проте двоє представників чинної влади на умовах анонімності підтвердили BBC News Україна інформацію про наявність тиску на Україну. Також низка депутатів та один з високопосадовців підтвердили цю інформацію у коментарях Радіо Свобода.

Підпис до фото, Презентація книги Сі Цзіньпіна у Києві

• 30 червня. Презентація у Києві книги лідера Китаю "Сі Цзіньпін про державне управління в Китаї" українською мовою. На заході виступають лідер фракції партії "Слуга народу" Давид Арахамія, низка міністрів та Юлія Тимошенко.
• 6 липня. Міністерство інфраструктури повідомляє про підписання угоди з Китаєм, за якою Україна може отримати китайські кредити. Текст угоди досі не опублікований.
• 7 липня. Виходить коментар Давид Арахамії китайському інформагентству Сіньхуа. Він каже, що досвід Китаю в розбудові держави та економіки варто запозичити, а принципи партії "Слуга народу" та Комуністичної партії Китаю багато в чому співпадають.
• 13 липня. У першій розмові з Сі Цзіньпіном Володимир Зеленський вітає лідера Китаю з 10-ою річницею стратегічного партнерства між двома країнами, пропонує інвестувати в українську інфраструктуру та обопільний безвіз.
• 18 липня. Позаштатний радник голови Офісу президента Олексій Арестович в ефірі телеканалу Дом заявляє, що Україна готова до розвороту на Схід.

Підпис до фото, Давид Арахамія в інтерв'ю Сіньхуа заявив, що принципи "Слуги народу" та Компартії Китаю багато в чому співпадають

"Якщо Захід захоче подружитися з Росією ціною здачі українських інтересів або значної їхньої частки, то ми розвернемося на Схід і так перебалансуємо нашу позицію", - наголосив Арестович.

На його думку, Китай, В'єтнам, Туреччина, Катар та ОАЕ мають "і фінансовий, і політичний ресурс для того, щоб не дати Україну десуб'єктизувати, тобто, позбавити її історичної долі, суб'єктності, як хочеться багатьом на Заході, заплативши ціну за нормалізацію відносин з Росією і перетягування її в боротьбі з Китаєм на свій бік".

Підпис до фото, Слова позаштатного радника Андрія Єрмака Олексія Арестовича про розворот на Схід деякі експерти розцінили як спробу шантажу США перед візитом Зеленського до Вашингтона

Критика подібної заяви пролунала навіть від представників пропрезидентської партії.

"Зараз цю державу задовільнили (потішили чи повеселили) ритуальні протокольні заклинання представників нашої фракції і відмова від співавторства у декларації щодо ситуації з уйгурами. Усім мрійникам про китайські інвестиції пропоную прикинути, що захочеться Китаю в разі, якщо ціна питання буде мільярди... Для геополітичних кульбітів ми явно не в кращій формі", - застеріг він.

"Україна не має намірів переглядати свій геополітичний вектор. Це - набуття членства в ЄС і НАТО. Питання про те, Захід чи Схід, в парадигмі української зовнішньої політики не стоїть. Водночас, це не означає, що ми будемо штучно стримувати розвиток відносин з певними країнами чи регіонами".

Китай - найбільший торговельний партнер

Щоб зрозуміти, що відбувається в українсько-китайських відносинах, краще розпочати з торгівлі. З 2019 року Китай є найбільшим торговельним партнером України серед країн світу.

Експорт України в Китай у 2020 році становив майже 7,1 млрд доларів (14,5% від загального обсягу експорту), імпорт - 8,3 млрд доларів (15,3% від загального обсягу).

Для порівняння, в Польщу Україна експортує товарів на 3,3 млрд доларів (6,7% від загального обсягу), Росію - 2,7 млрд (5,5%), Німеччину - 2,1 млрд (4,3%), Індію - 2 млрд (4,2%). Імпорт з Німеччини до України становить 5,3 млрд доларів (9,8%), Росії - 4,5 млрд (8,3%), Польщі - 4,1 млрд (7,5%), Італії - 2,1 млрд (3,9%)

Топ 5 позицій експорту України в Китай:

• Руди (переважно залізна руда та концентрати) - 2,5 млрд дол. (35% від загального обсягу експорту)
• Зернові культури - 1,8 млрд дол. (25%)
• Олії та жири - 1,1 млрд дол. (15%)
• Чорні метали - 608 млн (9%)
• Відходи харчопрому - 488 млн (7%)

Топ 5 позицій імпорту України з Китаю:

• Електричні машини - 2,2 млрд дол. (26%)
• Машини і реактори - 1,5 млрд дол. (18%)
• Наземний транспорт - 345 млн дол. (4%)
• Прилади фотографічні - 308 млн (4%)
• Пластмаси - 274 млн (3%)

Експорт України до Китаю є майже повністю сировинним, натомість китайський імпорт включає низку товарів з високою доданою вартістю і є досить різноманітним.

Торгівля з Китаєм традиційно має негативне сальдо для України. Наприклад, у 2019 році експорт України до Китаю складав 3,65 млрд доларів, а імпорт - 9,23 млрд. 2020 року негативне сальдо зменшилося через зростання світових цін на залізну руду та аграрну продукцію, які експортує Україна.

Відтак, навпроти кожної з основних експортних статей України до Китаю можна поставити прізвища людей зі списку найбагатших українців, які володіють гірничо-збагачувальними комбінатами, металургійними заводами або виробництвом зернових та олії.

Підпис до фото, Український павільйон на виставці China International Import Expo у Шанхаї, 2020 рік. Біля входу відвідувачів чекають соняшникова олія та вино

Україна не є популярною серед іноземних інвесторів, і китайські інвестиції не є виключенням. У посольстві КНР в Україні їхній об'єм в 2015-2019 роках оцінили у 300 млн доларів, і повідомили, що на початку 2020 року в країні працювали приблизно 70 китайських компаній, повідомляло InVenture.

Серед інвесторів виділяється китайська державна компанія COFCO International (точніше її українька "донька" COFCO Agri Resources Ukraine), яка володіє зерновим терміналом в Миколаєві, терміналом Мішурін Рог на Дніпровщині, заводом з виробництва соняшникової олії в Маріуполі, елеваторами в Дніпровській та Херсонській областях, а у листопаді 2020 року запустила новий "Талалаєвський елеватор" на Чернігівщині.

Водночас політична співпраця України з Китаєм стагнує з 2014 року. За цей час не було жодних візитів лідерів України до Китаю чи навпаки.

У Стратегії національної безпеки, ухваленій 2020 року, Китай не згадується як стратегічний партнер чи просто партнер. Водночас в офіційних розмовах українські президенти зазвичай про стратегічне партнерство згадують - наприклад, Володимир Зеленський у липні пообіцяв Сі Цзіньпіну розвивати та поглиблювати його.

То якими є перспективи та проблеми співпраці України та Китаю? Про це ВВС News Україна запитала у експертів.

Доцент Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Шевченка Віктор Константинов, керівник секції Азійсько-Тихоокеанського регіону New Geopolitics Research Network Юрій Пойта, експертка зі Східної Азії Наталія Бутирська, експерт Українського інституту майбутнього Ілія Куса, член правління Української асоціації китаєзнавців Олесь Коваль допомагають нам відповісти на такі питання:

• Якими є мотиви заяв про "розворот" на Схід?
• Наскільки вигідною є торгівля з Китаєм?
• Якими є ризики або вигоди запозичення китайських кредитів?
• Як Україні реагувати на проблеми з правами людини в Китаї?
• Чи є в Україні прокитайське лобі, і яким є його вплив?
• Чи стає Україна залежною від Китаю?

Гроші чи шантаж?

Опитані BBC News Україна експерти вважають, що зараз про якийсь зовнішньополітичний розворот не йдеться, а українське керівництво намагається отримати інвестиції та позики від Китаю або ж шантажувати США.

Віктор Константинов: "У нас намагаються в цьому побачити ледь не ренесанс багатовекторності, спробу грати на балансуванні між США та Китаєм. Все простіше. Йдеться про фінанси, особливо з врахуванням того, що з МВФ проблеми. Китай не так давно сигналізував, що якщо зменшити градус критики можна отримувати непогані кредити. Те, що роблять з нашої сторони - це спроба налагодити конструктивний діалог, який дуже постраждав після "Мотор-Січі". Якщо не брати до уваги незграбні дії щодо заяви по уйгурах, все вписується у спробу діяти так само як Словаччина чи Хорватія, які і до Заходу в опозицію йти не збираються, і китайські гроші хочуть мати.

Ілія Куса: "Україна зараз робить ставку на США, не йдеться про "розворот". Відносини України та Китаю залишаються слабкими, "Мотор-Січ" сильно їх підірвала. Думаю, що ці заходи робили як PR-крок перед візитом Зеленського у США, щоб показати - якщо не будете враховувати наші інтереси, можемо взяти і розвернутися до Китаю. А ми не можемо, час пішов. Для цього потрібна не телефонна розмова чи переклад книги".

Юрій Пойта: "Можливо, кроки Банкової спрямовані на активізацію торгівлі та залучення інвестицій, і українське керівництво, ймовірно, думає, що за рахунок Китаю ці питання можна частково вирішити".

Наталія Бутирська: "Або це непрофесіоналізм, або така хитрість перед поїздкою до США. Але фактично це негативний крок, який не додасть балів Україні. Допускається, що це спроба показати - є Китай, готовий допомагати Україні".

Олексій Коваль: "Це ніяка не переорієнтація. Люди ляпають язиком. Якщо Арахамія прочитав твори Сі Цзіньпіна - це добре, він просто не мав це змішувати з нашими реаліями і проблемами".

Вигідні кредити чи боргова пастка?

Китайські кредити широко обговорюють у світі через те, що частина країн вже накопичила солідний борг перед Пекіном, якого ніяк не може позбутися.

Є кілька прикладів, коли держави потрапляли в боргову пастку.

Шрі-Ланка. У країні спочатку побудували із залученням китайських коштів глибоководний порт Хамбантота. Потім, коли постала проблема виплати Китаю боргу у 8 млрд доларів, влада віддала порт в оренду Китаю на 99 років в обмін на списання 1,1 млрд доларів.

Чорногорія. У 2014 році країна взяла позику в китайського державного Ексімбанку у 944 млн доларів для побудови 41 км ділянки шосе з тунелями та мостами як частини 163-кілометрового шосе, яке мало з'єднати місто Бар з Сербією. Борг за цією позикою тепер дорівнює майже 20% ВВП країни, а дорога, яку називають "Шосе в нікуди", досі недобудована. Цього року Чорногорія досягла угоди з банками з США та Франції про допомогу у виплаті боргу.

Підпис до фото, Ділянка у 41 км шосе Бар-Боляре-Белград сформувала величезний борг Чорногорії перед Китаєм

Киргизстан. Країна реалізувала за китайські кошти низку інфраструктурних проєктів в рамках китайської ініцативи "Один пояс-один шлях". Станом на 2020 рік борг країни перед Китаєм склав 1,8 млрд доларів або 40% від загального боргу країни. Як повідомляє Радіо Аззатик, тепер у країні обговорюють можливість передачі родовищ корисних копалин для сплати боргів.

Цікаві приклади є і в Африці.

Африканістка ІМВ КНУ ім. Т.Шевченка Олександра Терентьєва каже, що Китай здійснює дипломатію боргової пастки. Вони надають завідомо надто великі об'єми кредитів і держави потрапляють в політичну та економічну залежність.

"В Африці Китай вибудував commodity-based концепцію, коли інвестиції підкріплюються виплатами у формі корисних копалин. Це нафта, мідь, кобальт, колтан.... Країни починають концентруватися на цих ресурсах, і їм стає ще важче диверсифікувати свою економіку. З одного боку, інфраструктура розбудовується - порти, залізниці, дороги, греблі, є робота для африканців на некваліфікованих позиціях, з іншого - боргова залежність та недиверсифіковані інвестиції".

Підпис до фото, Ангола досі намагається виплатити борг за побудовану залізниці

Ангола. За китайські кошти тут побудували залізницю довжиною 1344 км. Але коли ціна на нафту, головний експортний товар, впала, почалися проблеми з виплатою боргу. Зараз країна винна Китаю понад 20 млрд доларів.

"Китай дуже важко йде на поступки з реструктуризації боргу. Ангола веде перемовини з МВФ та G20, щоб ці гроші Китаю віддати", - розповідає Олександра Терентьєва.

Замбія. Як пише WSJ, борг Замбії перед китайськими банками становить щонайменше 3 з 12 млрд загальної суми зовнішнього боргу. У листопаді країна мала дефолт - не змогла виплати проценти по облігаціях на 42 млн доларів, попри це у січні державна компанія викупила мідні копальні в корпорації Glencore, точніше їхні борги на 1,5 млрд дол, що викликало прогнози про те, що ці копальні незабаром відійдуть Китаю.

Частина китайських грошей пішла на спорудження об'єктів, відомих як "білі слони". Йдеться про будівлі чи інфраструктуру, які не можуть принести користь економіці, але мають іміджевий сенс для місцевих правителів. Наприклад, стадіон у місті Ндола, розрахований на 50 тисяч глядачів, якому важко зібрати навіть 5 тисяч.

"Замбія стала прикладом "стадіонної дипломатії". Замбійські інвестиції Китаю підкріплені міддю. Китай інвестує в інфраструктуру цієї країни виключно, щоб добратися до цих копалень", - розповідає Олександра Терентьєва.

Підпис до фото, Стадіон Леві Мванаваси у Замбії дослідники часто згадують як приклад "білого слона". У 2019 році Китай оголосив, що пробачає Замбії 70 млн доларів боргу за цей об'єкт

Серед африканських лідерів є як прихильники співпраці з Китаєм, так і ті, хто вигоди такої співпраці поставив під сумнів.

Президент Танзанії Джон Магуфулі у 2019 році відкинув домовленість свого попередника з Китаєм про побудову нового порту вартістю 10 млрд дол, тому що китайська сторона вимагала права його оренди на 99 років. Після смерті Магуфулі цього року нова влада Танзанії вирішила відновити перемовини.

Такі приклади викликають побоювання, що Україна може підписати з Китаєм угоди, положення яких будуть невигідними і заженуть країну у боргову кабалу.

30 червня міністр інфраструктури України Олександр Кубраков та міністр комерції Китаю Ван Веньтао підписали угоду щодо співробітництва в галузі будівництва інфраструктури. Через місяць після її підписання текст угоди досі не оприлюднили. BBC News Україна звернулася з запитом до Міністерства інфраструктури, щоб отримати інформацію про її зміст, але поки відповідь не отримала.

Проте без оприлюдненого тексту угоди, її зміст досі лишається таємницею, і не можливо оцінити ані вигоди від її підписання, ані умови та розмір китайських кредитів, що в цій історії є найважливішим.

Думки експертів щодо необхідності залучення інвестицій розділилися.

"Чимало проєктів, на які беруть гроші в Китаю, в інших країнах не довели до кінця. В Україні можуть теж не до кінця реалізувати проєкти і можуть бути певні розкрадання", - попереджає Наталія Бутирська.

"Ініціатива інвестицій виходила з Китаю. Сигнал був про те, якщо ми зменшимо градус критики, то можна повернутися до стану справ до кризи з "Мотор Січчю". Йдеться не про десятки, але про мільярди доларів. На 90% це - інфраструктура, порти, логістичні центри і виробництво, яке це обслуговує: виробництво транспорту, деталей для залізниць, ремонтні заводи", - каже Віктор Константинов.

Він визнає, що ризик розкрадання коштів існує, і вважає, що ці угоди мають контролювати парламент та громадські організації.

"Це взагалі не про Китай і зовнішню політику, адже це проблема і для внутрішніх інвестицій. Де б ми не шукали гроші, все буде впиратися в те, що ці гроші розчиняються у повітрі. Треба укласти угоди таким чином, щоб передавати кінцевий результат в руки китайцям і запитувати їх, що вони зробили в рамках досягнутих угод", - каже експерт.

"Нам потрібно вирішити питання, чому у нас будь-що можуть вкрасти, - погодужується Ілія Куса. - Є така думка, що не можна працювати з Китаєм, бо країна автоматично потрапляє в боргову яму. Це не автоматично працює. Треба відстоювати власну позицію, щоб не вийшло невигідних контрактів або кабальних умов".

Права людини, уйгури та Гонконг: чи вплине це на відносини з Китаєм

Ще один аспект, який дедалі більше впливає на українсько-китайські відносини - ставлення до ситуації з правами людини в Китаї.

Багато років ці питання цікавили лише правозахисників та експертів, ситуація почала мінятися у розпал протестів в Гонконгу. У листопаді 2019 року акції на підтримку демонстрантів у Гонконгу відбулися перед китайським посольством у Києві.

Завдяки ЗМІ українці тепер більше знають і про ситуацію з правами людини в Уйгурії та Тібеті та загострення протистояння навколо Тайваню.

Підпис до фото, У розпал протестів у Гонконзі у листопаді 2019 року біля посольства Китаю в Україні пройшла акція на підтримку демонстрантів

Основним організатором цих протестів був "Український центр вільного Гонконгу" - проєкт громадської організації "Ліберально-демократична ліга України"(ЛДЛУ), яку створили студенти київських вишів.

"Перше наше завдання - підтримка зв'язків між українцями та гонконгцями. Друге - протидія присутності Комуністичної партії Китаю в Україні. Ми категорично проти комунізму, відповідно до законодавства України ця ідеологія заборонена", - каже лідер цієї організації Артур Харитонов в коментарі BBC News Україна.

"Для гонконгців український Майдан - це Біблія протесту, а Україна - держава, яка перемогла зло", - каже активіст.

• "Дякую людям в Україні". Як фільм про Майдан надихає Гонконг

На його думку, Китай порушив права Гонконгу на демократію та широку автономію, передбачену декларацією про передачу Гонконгу, укладену у 1984 році, а Україна має вимагати дотримання міжнародного права не тільки щодо Донбасу та Криму, але й щодо Гонконгу.

Підпис до фото, Протести у Гонконгу 2019 року привернули увагу частини українців

Думки експертів з цього приводу різняться.

Віктор Константинов: "Якщо Китай нам реально цікавий, то найкращий варіант для нас в таких питаннях, як заява по уйгурах, просто утримуватися. Так, це не виглядає гарно, це йде врозріз з цінностями, але це дозволить уникнути подібної кризи в майбутньому. Спочатку підписувати, а потім відкликати підпис не варто. Не варто також голосувати проти цих резолюцій і підтримувати Китай, це теж погана позиція".

Ілія Куса: "Ми спочатку попросили в Китаю мільйони доз вакцини, а потім підтримали антикитайську резолюцію. Це хаотична політика в режимі пожежної команди. В таких ситуаціях краще утримуватися, а не голосувати. Яке стратегічне завдання зовнішньої політики України розв'язує підтримка уйгурів? Треба думати не про те, що хтось у Facebook про уйгурів або Гонконг пише. Люди не виходять у нас масово протестувати через уйгурів, більшість українців навіть не знають, хто це. Є просто лідери громадської думки, активні в соцмережах".

Наталія Бутирська: "Попередня адміністрація влізла у вибори в США, а нинішня адміністрація дуже гарно зіпсувала собі імідж з відкликанням підпису щодо заяви по уйгурах. Такі заходи є незрозумілими для нас і наших партнерів. Україна сама щороку просить підтримати резолюції, які стосуються Криму. Ми говоримо про порушення прав кримських татар, порушення прав на окупованих територіях. Ми ж не можемо говорити про свої проблеми, і замовчувати інші".

Юрій Пойта: "Наразі ці питання - уйгури, Гонконг, права людини у Китаї - мають другорядний характер для України. Не має бути так, щоб втратити мільярди доларів експорту через заяви по уйгурах, які нічого не змінять. Але Україні треба поступово готуватися, що вона рано чи пізно буде приєднуватися до цих заяв. Якщо вона позиціює себе як частина західного світу, то вона повинна ці цінності сповідувати".

Олексій Коваль: "Якщо ми глобальний оборонець прав людини, тоді маємо виступати як глобальний оборонець прав людини. Якщо ми такою країною не є, то ми маємо займатися виключно своїми державними справами. Ми на державному рівні Китаю обіцяли не втручатися в його внутрішні справи, а Китай пообіцяв не втручатися у внутрішні справи України. Це те, що написано в міждержавних документах".

Підпис до фото, У західних столицях представники рухів на підтримку Гонконгу, прав уйгурів та самовизначення Тібету проводять спільні акції

Чи є в Україні "китайське лобі" і наскільки воно потужне

Ще один аспект, який до цього часу мало висвітлювали в Україні - наскільки великою і потужною є група прихильників Китаю в Україні.

"Лобі формується. Є політики, які висловили захоплення китайською моделлю управління. Посилило діяльність китайське посольство. Формується коаліція українських та китайських вузів. Це спроба сформувати ядро", - вважає Наталія Бутирська.

На думку Юрія Пойти, до такого лобі можуть потенційно входити власники корпорацій, які експортують кукурудзу, олію та залізну руду.

"Китайські дипломати можуть звертатися до них для вирішення певних питань в обмін на розширення ринку. Вони потенційно можуть бути носіями китайських політичних та економічних інтересів", - каже він.

Юрій Пойнта розповідає, що лобі є також в науковій та експертній сфері: "Існують організації, які отримують пряме фінансування від Китаю, розповсюджують прокитайські наративи та прокитайські меседжі. Вони виступають за поглиблення українсько-китайського партнерства, навіть коли це партнерство може нести ризики для України. Вони більше працюють на реалізацію китайських інтересів, ніж на реалізацію українських".

Активіст руху на підтримку протестів в Гонконгу Артур Харитонов вважає, що зараз прокитайське лобі існує в кожній парламентській партії.

На його думку, китайське посольство намагається вплинути на позицію ЗМІ шляхом організації подорожей до Китаю для українських журналістів та здійснює вплив через мережу Інститутів Конфуція в Україні - установ популяризації китайської мови та культури.

Він нагадує, що Швеція закрила всі інститути Конфуція у 2020 році, те саме зробила низка американських університетів у 2018-2019 роках.

Серед наукових структур Харитонов називає прокитайськими лобістськими організаціями Українську асоціацію китаєзнавців та Український інститут майбутнього.

В Українському інституті майбутнього заперечили таку характеристику.

"Ми не є лобі. За такою логікою ми є ще і проамериканським та проіндійським лобі, бо два роки тому в нас була презентація, як розвивати відносини з Індією, були аналітичні записки щодо відносин з США, як їх покращити. Це дуже смішно звинувачувати аналітичний центр в прокитайських настроях тільки через те, що ми пишемо про Китай", - каже експерт Українського інституту майбутнього Ілія Куса.

Так само заперечили належність до лобі в Українській асоціації китаєзнавців.

"Ми не можемо бути лобістською організацією, в нас немає системи лобізму як такого в Україні. Ми не є частиною державного апарату, ніяк на нього не впливаємо. Ми виступаємо за зміцнення українсько-китайських відносин, з урахуванням інтересів України. В останній рік відбувається спроба дискредитувати діяльність асоціації, все експертне співтовариство, яке давно займається Китаєм", - каже член правління Асоціації китаєзнавців Олесь Коваль.

Підпис до фото, Відкриття аудиторій класу Конфуція в Київському університеті ім. Бориса Грінченка, червень 2021 роу

На думку Юрія Пойти, може сприяти посиленню прокитайського лобі створення у червні 2021 року Альянсу українських та китайських університетів. До цього альянсу входять 49 українських та 92 китайські виші, а координатором з української сторони є "Чернігівська політехніка", яку раніше очолював міністр освіти Сергій Шкарлет.

"Альянс університетів - це чудовий інструмент для просування ідеологічних та пропагандистських послань. Коли український професор приїжджає до Китаю по обміну, отримує зарплату декілька тисяч доларів за читання лекцій, бачить, чого досяг Китай в економіці та інфраструктурі, це на людину впливає колосально. Ці обміни сприятимуть формуванню компліментарної позиції та посиленню інформаційного впливу", - поснює Юрій Пойта.

За його словами, студенти та викладачі можуть зіткнутися з ситуацією, що такі професори будуть публічно вихваляти усі китайські проєкти замість того, щоб аналізувати їхні позитивні та негативні сторони.

Альтернативою може бути утворення незалежних дослідницьких центрів Китаю, вільних від впливу китайської держави та здатних досліджувати теми, які компліментарні офіційному Пекіну науковці зазвичай оминають.

Натомість член правління Асоціації китаєзнавців Олексій Коваль ризиків в освітній співпраці з Китаєм не бачить: "Нехай ці люди бояться. Я не боюся такого".

Наразі низка українських вишів прагне до розширення співпраці з Китаєм. Це дозволяє не тільки покращувати вивчення китайської мови на філологічних факультетах, але й вирішувати проблеми вишів.

Наприклад, Національна музична академія ім. Чайковського завдяки співпраці з китайськими партнерами провела ремонт приміщення та відкрила Міжнародну академію музики у Китаї й музичний центр Конфуція в Києві.

Підпис до фото, У Китаї 2020 року відкрили Міжнародну академію музики ім. Чайковського - тут викладатимуть за методикою Національної музичної академії ім. Чайковського

Чи стає Україна залежною?

У цьому питанні експерти не одностайні.

Підпис до фото, Українську сою доставили в китайський порт Наньтун, травень 2019 року. Під час торгової війни з США у Китаї скоротили імпорт американської сої і надали перевагу іншим країнам

Віктор Константинов: "Для нас Китай зараз настільки ж важливий як 2014 року Росія, в економічному сенсі. Експорт до Китаю має значення в першу чергу тому, що його нічим замістити. Якщо зараз щось відбудеться з китайським вектором, заміщати буде абсолютно нічим".

Наталія Бутирська: "Ми не можемо казати про вже існуючу залежність. Проте Україна дуже пов'язана торгівельно. Свого часу так само було з Росією, і потім ми відчули наслідки. Треба враховувати, що якщо раптом поставимо підпис під якоюсь резолюцією, яку вважатимуть у Пекіні антикитайською, можемо отримати економічну відповідь, як Австралія".

Юрій Пойта: "Україна вже є залежною, від торгівлі. Китай може збільшувати або зменшувати обсяги закупівель і прямо впливати на обсяги українського експорту. І Китай намагається цю залежність збільшити за допомогою кредитів. Після того, як Україна візьме такі кредити, вона буде уникати якихось дій, які можуть викликати негативне ставлення Китаю".

Ілія Куса: "Ми залежимо від Китаю, оскільки це величезний ринок, який купує нашу сировину".

Олексій Коваль: "Моя приватна думка, не як представника Асоіцації китаєзнавців, - Україна стає залежною. Бо якщо ви побачите структуру експорту - Китай формує те, що йому потрібно. Він використовує Україну в певних своїх політичних маневрах. Коли Китай почав закуповувати кукурудзу в Україні, він повністю відмовився від кукурудзи зі США. Зараз Китай купує ячмінь, але перед цим він відмовився від традиційних поставок ячменю з Австралії. Але найгірше - ми самі не визначаємо те, що ми продаємо в Китай. Від такого експорту виграють певні люди, але не держава".

Приклад Австралії наводять не дарма. Після заклику уряду країни провести незалежне міжнародне розслідування походження коронавірусу у квітні 2020 року, Китай спочатку запровадив антидемпінгові та антидотаційні мита проти австралійського ячменю, у листопаді зупинив закупівлю австралійського вугілля, міді, деревини, цукру, яловичини та лобстерів, а на австралійські вина запровадив великі мита.

Китай є найбільшим торговельним партнером Австралії, з часткою понад 30% в експорті у 2018 році, тож удар був відчутним.

• "Криваве фото" з дитиною і ножем. Як Китай та Австралія посварилися через твіт

"Ми не дозволимо жодній країні отримати вигоду від ведення бізнесу з Китаєм, необгрунтовано звинувачувати і паплюжити Китай, підриваючи основні інтереси Китаю через ідеологічні мотиви", - заявив речник МЗС Китаю Чжао Ліцзянь, коментуючи скорочення закупівлі австралійських товарів.

Підпис до фото, Речник МЗС Китаю Чжао Ліцзянь заявив, що країни, які необґрунтовано критикують Китай, не будуть отримувати вигоду від ведення бізнесу з ним

То якою має бути оптимальна модель співпраці України з Китаєм?

Юрій Пойта: "Потрібні червоні лінії: Україні не варто співпрацювати з Китаєм у військово-технічній галузі, не можна допускати участі китайських компаній у запуску 5G, приватизації стратегічних підприємств, а китайські інвестиції треба перевіряти на предмет загрози національній безпеці".

Віктор Константинов: "Ніхто нам не компенсує втрати, якщо ми почнемо слідувати за червоними лініями у співпраці з Китаєм, які визначить для себе ЄС. Треба зрозуміти чітко дві речі: перша - чи дійсно в нас є короткострокова перспектива членства в ЄС, відповідь очевидна - ні; друга - чи можемо ми за економічними параметрами дозволити собі протистояти Китаю. Обмеження у співробітництві з Китаєм для України вже існують. Оскільки співпраця з США необхідна і незамінна у безпековій сфері, військово-технічне співробітництво з Китаєм для нас є табу".

Наталія Бутирська: "Ідеальної моделі з Китаєм відносин немає, ситуація швидко змінюється. Китайський сигнал до торгових партнерів такий: хочете торгувати - маєте утриматися від критики. Україна має думати про те, як диверсифікувати ринки".

Ілія Куса: "Протистояння США та Китаю буде загострюватися, і Україні треба обирати між підтримкою США, підтримкою Китаю або балансуванням. Балансувати - це найбільш затратний варіант, бо потрібна суттєва кадрова підготовка, ресурси і серйозна дипломатична гра. Україна ще здатна на це. Треба визначитися, що нам потрібно від США, а що - від Китаю".

Олесь Коваль: "Завдання української влади полягає в тому, щоб добитися найбільш сприятливих умов для входження нашого бізнесу на китайський ринок, не з товарами традиційного експорту - руда, металопродукція, олія, зернові, а товарами з високою доданою вартістю і українським брендом. Китай є справжньою альтернативою багатьом ринкам, які ми втратили і альтернативою тим ринкам, на які нас не пускають. Питання зони вільної торгівлі обговорюється, я думаю, вона може бути навіть асиметричною, тобто можуть бути більше преференцій для українських виробників на ринку Китаю, ніж для китайських виробників тут. А безвіз з Китаєм принесе потоки китайських туристів".

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!