Нобелівську премію миру отримали журналісти з Росії та Філіппін
Дмитро Муратов очолює видання "Новая газета" з 1995 рокуНобелівський комітет присудив премію миру головному редактору російського видання "Новая газета" Дмитру Муратову та філіппінській журналістці Марії Рессі за їхню боротьбу за свободу слова у Росії та на Філіппінах.
"Дмитро Муратов протягом десятиліть захищав свободу слова в Росії в умовах, які дедалі більше погіршувалися. У 1993 році він був одним із засновників незалежної газети "Новая газета", - йдеться у повідомленні Нобелівського комітету.
З 1995 року він є редактором цього видання.
У березні 2014 року Муратов підписав лист "проти війни", у якому низка діячів російської інтелігенції засудила дії Володимира Путіна щодо України. У 2020 році Муратов підтримав протести у Білорусі.
У нобелівському комітеті відзначають, що попри погрози та вбивства журналістів у Росії 59-річний Муратов продовжує захищати права журналістів, а "Новая газета" зберігає незалежну редакційну політику.
"Журналістика та професійні стандарти "Нової газети" зробили її важливим джерелом інформації про цензурні аспекти російського суспільства, про які рідко згадують інші ЗМІ. З часу створення газети вбили шістьох її журналістів", - йдеться у заяві комітету.
Марія Ресса відіграла важливу роль в інформуванні світу про політику президента ДутертеУ Нобелівському комітеті відзначають, що журналістка Марія Ресса показала себе безстрашною захисницею свободи поглядів і сприяла інформуванню світу про кровопролитну кампанію боротьби з наркотиками, яку проводить президент Філіппін Родріго Дутерте.
"Нобелівський лауреат Марія Ресса використовує свободу вираження поглядів, щоб викрити зловживання владою, застосування насильства та зростаючий авторитаризм у своїй рідній країні, на Філіппінах. У 2012 році вона стала співзасновником Rappler, компанії онлайн-медіа, яка проводить журналістські розслідування", - йдеться у повідомленні.
Фаворитами у нагородженні Нобелівською премією миру цього року вважали Всесвітню організацію охорони здоров'я, організацію "Репортери без кордонів", російського опозиціонера Олексія Навального, білоруську опозиціонерку Світлану Тихановську та Грету Тунберг.
Суперечлива премія
Згідно із заповітом Альфреда Нобеля, премія присуджується особі або організації, "яка більше та краще за всіх попрацювала для зміцнення братерства між народами, для того, щоб розпустити або скоротити чинні армії, або тому, хто сприяв проведенню мирних переговорів".
Сама премія та деякі її лауреати, однак, не раз викликали суперечливу реакцію. З недавніх прикладів на думку спадає Аун Сан Су Чжі, багаторічна лідерка бірманської опозиції та лауреатка премії миру 1991 року, репутація якої після приходу до влади безнадійно постраждала в очах західної громадськості через жорстоке поводження з представниками мусульманської народності рохінджа.
У 2019 році Аун Сан Су Чжі довелося виступати в Міжнародному суді ООН в Гаазі і відповідати на звинувачення в геноциді рохінджа. Тоді ж з'явилися заклики позбавити її статусу нобелівського лауреата - однак Нобелівську премію не можна відкликати. Присуджена одного разу, вона так і залишається назавжди пов'язаною з ім'ям конкретної людини.
У 2021 році у М'янмі відбувся військовий переворот, і Аун Сан Су Чжі, яка у 2016-2021 роках була міністеркою закордонних справ та фактично очолювала уряд країни, знову опинилася під арештом.
Аун Сан Су Чжі лишається популярною серед опозиції на батьківщині, але через ситуацію з рохінджа її авторитет у світі впавІнший приклад - прем'єр-міністр Ефіопії Абій Ахмед Алі. Його нагородили премією в 2018 році за врегулювання конфлікту з сусідньою Еритреєю, а через два роки в Ефіопії почався кровопролитний конфлікт в Тиграї.
Попри заклики до Абія Ахмеда Алі врегулювати протистояння з бунтівними лідерами Тиграю мирним шляхом, військові дії у цьому регіоні та навколо нього тривають.
У 1994 році лідер Організації визволення Палестини Ясір Арафат розділив премію з прем'єр-міністром Ізраїлю Іцхаком Рабіном та міністром закордонних справ Ізраїлю Шимоном Пересом. Один з членів норвезького Нобелівського комітету Каре Крістіансен подав у відставку на знак протесту проти нагородження Арафата.
У 2009 році, на подив спостерігачів, лауреатом премії миру став Барак Обама, який лише незадовго до цього очолив Сполучені Штати. Обаму нагородили авансом, визнавши його "зусилля по досягненню світової гармонії", а не конкретні досягнення.
Однією з найбільш суперечливих стала премія миру 1973 року, яку отримали держсекретар США Генрі Кіссінджер та північнов'єтнамський політик Ле Дих Тхо за досягнення Паризької угоди по завершенню війни у В'єтнамі. Війна закінчилася тільки через два роки, а Ле Дих Тхо від премії відмовився.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!