Як Трамп пройшов пік своєї могутності і почав втрачати вплив
Минуло десять років відтоді, як Дональд Трамп пообіцяв своїм прихильникам здобути стільки перемог, що вони "можливо, навіть утомляться перемагати". І от минулого місяця на Генеральній асамблеї ООН президент США виголосив промову, сповнену тріумфальних заяв.
Він представив перелік своїх досягнень, серед яких – врегулювання восьми воєн, протидія "задирі Близького Сходу" – Ірану, укладення угоди з Данією щодо Гренландії та арешт "диктатора-порушника закону" з Венесуели Ніколаса Мадуро.
Слід віддати Трампу належне: деякі з цих перемог справді вагомі.
Разом з тим межі його влади стають дедалі очевиднішими.
Про згасання впливу Дональда Трампа – в статті засновника і президента Eurasia Group та GZERO Media Ієна Бреммера Кульгава качка Трамп: чому меншає вплив президента США та чи зможе він і далі збурювати світ. Далі – стислий її виклад.
Однак промова американського президента виявила й дещо інше: межі його влади стають дедалі очевиднішими. Трамп вступає в період президентства, коли його вплив поступово слабшатиме. Він стикається з обвалом рейтингів та взаємодіє з лідерами, чиї повноваження триватимуть значно довше, ніж його власні.
Колись наймогутніша й найнепередбачуваніша сила на міжнародній арені, Трамп уже пройшов пік своєї здатності дестабілізувати міжнародний порядок.
Докази згасання впливу Трампа можна знайти в усіх ключових напрямах його політики: митних тарифах, війні з Іраном та боротьбі з нелегальною імміграцією. На початку цього року Верховний суд скасував його рішення запровадити мита з посиланням на надзвичайні повноваження.
Але ще до цього Трамп зіткнувся з обмеженістю власної влади під час короткочасної торговельної війни з Китаєм. Пекін відповів на американські мита у розмірі 145% власними тарифами у 125%, а також припинив експорт критично важливих мінералів.
У результаті Трамп не просто пом’якшив свою політику щодо Китаю. Він майже повністю розвернув її у протилежному напрямку, простеливши перед китайським лідером Сі Цзіньпіном червону доріжку під час його нещодавнього візиту до Вашингтона.
Трамп навіть особисто зустрів Сі в аеропорту – це перший випадок із 1962 року, коли американський лідер настільки урочисто привітав іноземного керівника під час державного візиту. Ба більше, Трамп запропонував продати Китаю озброєння, що суперечить законодавству США.
Подібні обмеження Трамп відчув і у війні з Іраном.
Спробувавши домогтися швидкої зміни режиму без залучення необхідних для цього наземних військ, його адміністрація була заскочена зненацька захопленням Іраном контролю над Ормузькою протокою. Відтоді Вашингтон так і не зміг досягти стійкої домовленості щодо її відкриття.
Трамп намагається продемонструвати, що не відступить: погрожує "знищити вщент" Іран, наголошує, що навіть поразка на проміжних виборах не змінить його стратегії, та відправляє на Близький Схід додаткові сили.
Проте Іран залишається непохитним.
Усередині країни зростає опір і щодо ключових імміграційних ініціатив Трампа.
На початку цього року операція Metro Surge у штаті Міннесота спричинила настільки масштабні заворушення, що відповідальний за питання кордону Том Гоман був змушений припинити її.
Від Трампа починають відмежовуватися й республіканці в Конгресі.
Звісно, Трамп і надалі залишається впливовою фігурою на світовій арені. Адже він очолює країну з наймогутнішою армією у світі та динамічну економіку.
Проте розрив між його амбіціями та реальними можливостями збільшується, а рівень глобальних ризиків, пов’язаних із його діями, знижується майже в усіх сферах. Є лише один виняток – штучний інтелект, де його здатність порушувати міжнародний порядок, навпаки, зростає.
Докладніше – в матеріалі Ієна Бреммера Кульгава качка Трамп: чому меншає вплив президента США та чи зможе він і далі збурювати світ.