Чому ісландці відмовилися від вступу в ЄС та хто змінив думку в останній момент
Ісландія вирішила зберегти статус-кво у відносинах з Європейським Союзом, який вибудовувала протягом десятиліть як член Європейської економічної зони та Шенгену.
29 серпня майже 53% виборців цієї острівної держави на півночі Європи виступили проти того, щоб навіть спробувати домовитися про вигідні для країни умови членства.
Цей результат закрив питання членства в осяжному майбутньому.
Про те, як ісландці проголосували проти вступу в ЄС, чому агітація уряду не спрацювала і яких наслідків очікувати, читайте в статті журналістки "Європейської правди" Христини Бондарєвої Ісландці сказали "ні" вступу в ЄС: чому нордична країна обрала стабільність, а не безпеку. Далі – стислий її виклад.
Висока явка в день референдуму показала, що результат "ні" став реальним вибором громадян. Що не йдеться про байдужість виборців, коли люди не йдуть на дільниці, а рішення ухвалюється голосами пасіонарної меншості.
Ісландці розуміли, що на кону – майбутнє їхньої країни.
Після референдуму прем’єр-міністерка Ісландії Кріструн Фростадоттір чітко дала зрозуміти, що нинішній уряд не повертатиметься до питання вступу.
За її словами, це не розворот від ЄС, а збереження статус-кво.
Особливість ісландської (як і норвезької) ситуації і одна з багатьох її відмінностей від України – те, що, перебуваючи за межами ЄС, вона має безпрецедентно високий рівень інтеграції з блоком.
І це принципово ускладнило кампанію "за".
Уряду і прихильникам вступу в ЄС доводилося відповідати на складне питання: навіщо потрібна глибша інтеграція, якщо ісландці вже зараз, без членства, мають значну частину переваг від європейського ринку? Складнощів додавало, що решта "умовних 25%" інтеграції охоплюють найбільш чутливі сфери – рибальство, сільське господарство, митну політику та валюту.
У таборі противників переговорів одним із ключових стало питання вилову риби. Для Ісландії рибальство є не просто важливою галуззю економіки, а частиною національної ідентичності.
До цього додавалися страхи за майбутнє сільського господарства та енергетики – сфери, де Ісландія нині зберігає значно більше контролю, ніж мала б у разі вступу до ЄС.
У цілому кампанія "ні" – яку оглядачі оцінюють як набагато краще профінансовану, ніж кампанію "так", – подавала голосування як вибір між збереженням нинішньої моделі відносин з ЄС та передачею Брюсселю частини повноважень.
Табір "ні" об’єднав передусім рибальський сектор, фермерів та виборців у сільських районах.
До них долучилися праві та євроскептичні політичні сили, які наголошували на "збереженні національного суверенітету".
А в останні місяці різко зросла частка молоді, що виступає проти переговорів з ЄС.
Прихильники переговорів, серед іншого, намагалися вивести дискусію за межі традиційної суперечки про рибу та суверенітет у ширший, безпековий контекст.
Абсолютно очевидно, що для Європейського Союзу ісландський референдум став втраченою історією успіху. Вступ Ісландії дозволив би підсвітити привабливість європейського проєкту і дати імпульс розширенню.
І не дивно, що такий розвиток подій став подарунком для євроскептиків. Результати референдуму привітали лідерка французьких ультраправих Марін Ле Пен, лідер британської Reform UK Найджел Фарадж
Міркування ісландців про безпеку відійшли на другий план. Але життя може актуалізувати безпекові міркування і переконати скептиків – звісно, якщо тоді референдум ще матиме сенс.
Докладніше – Христини Бондарєвої Ісландці сказали "ні" вступу в ЄС: чому нордична країна обрала стабільність, а не безпеку.