В які навички співробітників інвестують бізнеси, що швидко ростуть
Те, що ще вчора гарантувало кар'єру — диплом, технічні знання, експертиза в інструментах — сьогодні перестає бути вирішальним. Компанії шукають не тих, хто знає, а тих, хто вміє.
Диплом перестає бути гарантією
Я переконаний, що ми живемо в епоху, коли цінність фахівця більше не визначається дипломом. OECD у своєму дослідженні 2025 року фіксує трансформацію: компанії переходять до підходу «skills first», тобто навички зараз в пріоритеті. IBM, Google вже відмовляються від обов’язкових вимог до дипломів для більшості позицій. Walmart оголосив про план переписати сотні вакансій, щоб дозволити кандидатам без диплома подавати заявки. Це я вважаю тектонічним зсувом у розумінні того, що таке взагалі професійна компетентність.
Skills Economy або економіка навичок — нова реальність, де замість питання «де ви навчалися?» роботодавці запитують «що ви вмієте?». Навички стають такою собі валютою, яку можна монетизувати через кар'єрну мобільність, зростання зарплати, вплив. 14% рекрутингових пошуків, за даними LinkedIn, вже відбуваються за критерієм навичок, без жодних вимог до освіти. І це початок.
Втім хочу підсвітити парадокс: коли ми говоримо про Skills Economy, більшість думає про технічні навички. Авжеж, це логічно — технології змінюють ринок з неймовірною швидкістю, й Hard Skills справді важливі. Проте вони мають недолік: період їхньої актуальності скорочується. Те, що ви вивчили три роки тому, сьогодні може бути застарілим. А те, що актуально сьогодні, через півроку вже може виконувати ШІ. Певен, що ви бачили приклади.
Й саме тут починається наступна фаза трансформації — та, про яку говорять ще недостатньо голосно. Skills Economy природно еволюціонує у Soft Skills Economy.
Soft Skills як стратегічний ресурс: 2 кейси
World Economic Forum наводить вражаючу статистику: 8 із 10 найзатребуваніших навичок майбутнього — це Soft Skills.
Аналітичне мислення, креативність, активне навчання, розв’язання складних проблем, ініціативність. Не знання мов програмування, не Machine Learning чи впевнене використання AI. А саме вміння думати, співпрацювати, розуміти людей й змінюватися разом зі світом.
Інфографіка: WEFЧому так? Думаю, що відповідь у природі технологічного прогресу. ШІ автоматизує рутинні процеси — і це стосується не лише фізичної праці, а й інтелектуальної. ChatGPT пише код, аналізує, звітує, але не може відтворити емпатію, не приймає етичних рішень, не мотивує команду.
Й тут поділюся двома кейсами зі своєї консалтингової практики ще до повномасштабної війни:
Кейс № 1: я працював у великій компанії як Trouble Shooter (розв'язував складні питання в кризу для бізнесу). Ми тоді шукали Head of Sales, й на вакансію претендували два кандидати:
Перший мав 12 років досвіду в корпораціях, диплом MBA, й весь акцент зводився саме до показників.
Другий кандидат мав лише 5 років досвіду, але у нього був високий рівень емоційного інтелекту, гнучкості, критичного та творчого мислення. Грубо кажучи, очі світилися, емпатія відчувалася з першої хвилини розмови.
Обидва пройшли додаткову співбесіду, в тому числі з використанням моделі LeSTARLA, а також пройшли тест на людиноцентричне трансформаційне лідерство (HCTL). Я рекомендував обрати другого кандидата, але власник обрав першого. Через два місяці людина йде з посади, бо система, яку вона принесла з корпорації, не приживається — 30% його команди за ці два місяці звільнилися.
Тоді, на щастя, другий кандидат не мав ще оферу, тому ми йому зробили пропозицію. І через шість місяців створилася зовсім нова атмосфера довіри, зменшилася плинність кадрів, уся система в цілому екологічно перебудувалася.
Кейс № 2: працював зі стартапом, який шукав COO, і обрали людину, у якої був базовий досвід в управлінні IT-командою, проте вона мала високі комунікативні навички, розвинену резильєнтність. Через деякий час закінчуються інвестиції й навіть виникає затримка зарплати. Тоді цей СОО не лише допомагає залучити додатковий раунд інвестицій, а й швидко виводить продукт за межі України та масштабується. Саме за рахунок комунікативних навичок бізнес тоді вижив.
Тому коли мене питають, що важливіше — досвід чи Soft Skills, я відповідаю: «Досвід пояснює, що ти робив раніше. Soft Skills визначають, що ти зробиш далі».
І на мій погляд, зараз ми входимо в гібридну еру Skills Economy — економіку, де найцінніші фахівці поєднують технологічну грамотність із розвиненими людськими навичками. Втім гнучкі навички не формуються автоматично.
Освітня прогалина, про яку мало хто говорить
Традиційна освіта — університети, корпоративні тренінги, онлайн-курси — переважно фокусуються на передачі знань. Але можна прочитати десятки книжок про емоційний інтелект й так і не навчитися керувати емоціями в стресовій ситуації. Можна пройти курс з комунікацій — і продовжувати створювати конфлікти через невміння слухати. Знання про навичку — це не сама навичка.
Наведу цифри. Один з впливових освітніх журналів Intelligent опитав понад 1 200 підприємців, і, за результатами, 40% вказали, що випускники не готові до реальної роботи через недостатні Soft Skills. Це я бачу і в своїй практиці — команди розпадаються не через технічні помилки, а через нездатність домовитися. Проєкти провалюються не через брак знань, а через відсутність адаптивності та критичного мислення.
Інфографіка: IntelligentЦя прогалина між попитом на Soft Skills й реальним рівнем їхнього розвитку створює, мені здається, гостру потребу в новому типі освітньої підтримки. Ми говоримо про нову професію, яка вже має великий попит на ринках США та Європи й поступово проникає на український ринок — Soft Skills Coach.
Не психолог, не HR, не тренер — але трохи все разом
Уявіть фахівця, який працює на перетині психології, коучингу, HR-практик. Фахівець, який не просто розповідає про емоційний інтелект на тренінгу, а супроводжує людину чи команду в процесі реальної зміни поведінки. Завданням Soft Skills Coach є не передача знань, а допомога у формуванні компетенцій.
Різниця принципова. Якщо класичний тренер проводить двогодинний воркшоп про делегування, то Soft Skills Coach працює зі співробітником протягом місяців: спостерігає за його поведінкою, допомагає рефлексувати, створює простір для експериментів. Якщо класичний HR-менеджер діагностує проблему в команді, то Soft Skills Coach занурюється в контекст, працює з динамікою, допомагає усвідомити власні проблеми.
Щоб було наочно, виокремлю аспекти, чому це має значення:
1. Бізнес усвідомлює, що інвестиції в Soft Skills — це прибутки. Команди з високим рівнем комунікації швидше приймають рішення, рідше втрачають співробітників. Світові економіки, які інвестують у Soft Skills, показують вищі темпи продуктивності.
2. В світі формується культура безперервного навчання. Освіта перестає бути етапом до початку роботи — вона стає постійним процесом. І тут виникає потреба в супроводі. Люди не завжди знають, які саме навички їм розвивати, не завжди бачать сліпі зони, часто не вміють перетворювати усвідомлення в дію. Дослідницький центр Pew виявив, що 87% працівників говорять про важливість постійного навчання, щоб встигати за змінами на робочому місці.
Скажу, що причини, чому навчання сповільнюється, подекуди не в часі чи ресурсах, а в звичках й ментальних бар'єрах. Лінь, прокрастинація, відсутність тайм-менеджменту — ось перешкоди. Я часто бачу, як досвідчена людина спирається на минулі досягнення, не хоче відкривати для себе нове. Так, десь ця когнітивна броня захищає, але водночас гальмує розвиток.
3. Організації шукають фахівців, які можуть працювати з компетенціями системно. Не прийти й провести тренінг, а інтегруватися в культуру. Це вимагає комбінації підходів: розуміння психології, володіння коучингом, знання HR-процесів. За даними LinkedIn, понад 57% фахівців, що навчають інших співробітників, мають свій голос в керуванні компанією.
Інфографіка: LinkedInВчитися швидше, ніж змінюється світ
Soft Skills Economy, як я вже зазначив, не просто тренд. Це реструктуризація того, як функціонує ринок праці. Однак недостатньо лише «вміти працювати з людьми» — потрібно розуміти бізнес-контекст, володіти методологією, яка працює не в вакуумі тренінгу, а в реальному робочому середовищі.
Для багатьох HR, коучів, бізнес-тренерів, психологів наразі час переосмислити свою роль. І є така ідея, яка проходить через усю дискусію про Skills Economy: щоб залишатися затребуваним, потрібно вчитися швидше, ніж змінюється світ. Це стосується всіх — від джунів до ТОП-менеджерів, і особливо тих, хто допомагає іншим розвиватися.