
Мільярди для Трампа, зброя для України. Як у НАТО готують підтримку для ЗСУ у 2026 році
"Коротка відповідь на ваше питання – так!" – цими словами очільник Міноборони Великої Британії Джон Гілі відповів на запитання "ЄвроПравди" про те, чи усвідомили нарешті держави НАТО, що Україна повинна знайти місце у складі Альянсу. "Зараз з'являється дедалі більше розуміння і визнання важливості України... Унікальний бойовий досвід України вже є і в майбутньому буде вашим внеском у загальноєвропейську безпеку", – додав британський міністр.
Підтримка Британією членства України в НАТО не є чимось новим – Лондон здавна дотримується цієї позиції. Але далі сталося дещо несподіване.
"Я можу лише погодитися з цим" (I cannot agree more) – підтримав Гілі його німецький колега Борис Пісторіус.
Чи можна говорити, що вето Німеччини на шляху України до членства зняте?
Ні, це був би занадто сміливий висновок; зрештою, питання розширення НАТО не повернеться до порядку денного до завершення війни. Але після цього ми побачимо зовсім інший розклад сил. Схоже, більш позитивний для нас.
На користь України – також практичний результат зустрічі НАТО.
Переговори у Брюсселі довели, що США повертаються в російсько-українську війну, причому повертаються на нашому боці. Очільник Пентагону Піт Гегсет, який був ключовим критиком підтримки України, повністю переглянув цю позицію.
Очевидно – реагуючи на еволюцію думки самого Дональда Трампа.
Але найголовнішим аргументом для зміни американської позиції і одночасно здобутком зустрічі у Брюсселі стала домовленість про участь більшості держав НАТО у закупівлі в США озброєння для України, включаючи далекобійну зброю. Втім, ключові європейські держави Альянсу, за винятком Німеччини, лишилися за межами цієї програми, і кожна має свої причини.
Про все це та про спроби Києва знайти $60 млрд для фінансування власних воєнних потреб на 2026 рік – у статті "Європейської правди".
Дрони, що змінюють правила гри
Розвиток війни, яку Росія веде проти України, за 3,5 роки суттєво еволюціонував, і головною рушійною силою цих змін стало, безумовно, використання дронів – як тактичних FPV-дронів на полі бою, так і далекобійних, про що вже багато говорили і писали. Та й самі дрони за цей час суттєво змінилися – знову ж таки, як тактичні, так і далекобійні.
Але разом із цими змінами скоригувалося також сприйняття України з боку інших гравців – як самої Росії, так і держав на нашому боці.
Ключовою подією, що перевела оцінки в НАТО на новий етап, стала попереджувальна атака Польщі дронами без бойової частини в ніч на 20 вересня – ми детально пояснювали це у статті "Нова сходинка війни". Саме тоді стала очевидна неефективність антидронової оборони ЄС у порівнянні з українською – поляки за допомогою Нідерландів збили лише три дрони-обманки, зруйнувавши при цьому приватний будинок ракетою ППО; а частина дронів успішно втекла від військових, тож їх познаходили за сотні кілометрів від кордону.
Як стверджує посол України при НАТО Альона Гетьманчук, саме після цього в Альянсі змінили ставлення до України. А на фінальній пресконференції, яку провели міністри оборони Німеччини та Британії разом з українським колегою, журналісти побачили ці зміни особисто – що описано на початку статті.
Втім, попри очевидний фейл в історії 20 вересня, важливість НАТО у захисті від дронів не варто недооцінювати – і у Брюсселі цей факт вкотре підтвердився. Так, Україна за роки війни отримала унікальний бойовий досвід і дійсно стала одним зі стовпів європейської безпеки – але це доповнює потужності Альянсу, а не замінює їх. Історія про те, як Альянс на запит ЗСУ розробляє озброєння для боротьби не лише з "Шахедами", а й із КАБами, ілюструє це якнайкраще.
А ще для нас важливо, що розуміння важливості українського досвіду тепер з'явилося навіть у країнах, які раніше виступали проти вступу України в Альянс, включно з Німеччиною.
Тож після завершення війни – коли питання українського членства знову постане на порядку денному – баланс у ставленні до цього в Європі буде суттєво іншим, чиж це було, наприклад, на тому ж Вільнюському саміті, де Німеччина разом з США заблокувала запрошення для України.
Америка знову у грі
Та головною темою міністерської зустрічі Альянсу стали не дрони (хоча про них, про їхнє виробництво та постачання в Україну також говорили багато, як і про пан'європейський проєкт "стіна дронів").
Зустріч натовських міністрів оборони була перш за все присвячена американській зброї.
А генсек Марк Рютте поспішив запевнити журналістів: "Америка повернулася".
Йдеться про поступову зміну політики США щодо України та постачання їй зброї, виробленої в США, для опору російській агресії. Коригування позиції Вашингтона з цього приводу тривало вже кілька місяців, але восени, схоже, пройшло точку неповернення.
Ще кілька місяців тому у США були проти постачання Україні будь-якої зброї, стверджуючи, що це лише "затягує" війну. Пів року тому, а також дещо пізніше американці навіть зупиняли обмін розвідувальними даними з Україною.
Одним із символів, або ж втілень антиукраїнських настроїв став призначений Трампом очільник Пентагону Піт Гегсет, який ще під час першого візиту до Брюсселя у лютому 2025 року раптом виступив проти відновлення кордонів України в обрисах до 2014 року та проти вступу України до НАТО. Також саме Гегсет стояв за частиною припинень постачання зброї для ЗСУ. Він також вивів США з формату "Рамштайн", а згодом, коли Штати все ж повернулися до цієї контактної групи з питань оборони України, шеф Пентагону запам'ятався демонстративним ігноруванням її засідань.
Зважаючи на цей фон, після 15 жовтня дійсно можна говорити, що Америка знову у грі.
Піт Гегсет прийшов на засідання "Рамштайну", де сидів поруч з головуючою Великою Британією. Він також відвідав Раду Україна-НАТО, яку раніше ігнорував.
А ще – підтримав постачання зброї Україні.
"Якщо ми чогось навчилися за президентства Трампа, то це активне застосування принципу "мир завдяки силі". Мир досягається тоді, коли ти сильний", – заявив Гегсет перед початком засідання.
"Союзники часто наголошують, що безпека України – це синонім безпеки Європи", – додав він у промові на початку зустрічі у форматі "Рамштайн".
Розгадка причини настільки карколомних змін є простою.
Її основа – ініціатива PURL (скорочення від Prioritized Ukraine Requirements List, або Перелік пріоритетних потреб України). Ідею PURL запропонував ще влітку генсек НАТО Марк Рютте – саме для того, щоб відновити зацікавленість США у посиленні військової міці України. За цією пропозицією, союзники по НАТО, а також держави-партнери Альянсу на добровільній основі виділяють гроші, які потім витрачаються на закупівлю зброї в США за переліком, який формує Україна.
Ця фінансова ідея виявилася дуже привабливою для уряду США. Настільки привабливою, що тепер Дональд Трамп спокійно визнає, що Україна хоче піти в наступ – і, схоже, готовий це підтримати.
І це теж підтверджує думку, що "Америка повернулася", хоч і в іншому вигляді. А ідеї та гроші партнерів по НАТО допомогли їй зважитися на "повернення".
Хто дає гроші на PURL
Утім, фінансовий стимул працює лише тоді, коли він забезпечений фінансуванням.
Із цим у PURL не відразу все було добре. Європа зараз публічно декларує ідею нарощування своєї оборонної промисловості, тож ідея витрачати гроші на закупівлі у США знайшла підтримку не в усіх.
Посол України у НАТО Альона Гетьманчук розповіла "ЄвроПравді", як саме вдалося зняти цей блок з боку низки столиць. У Києві підготували наочну довідку, з цифрами та графіками, про те, де Сили оборони України можуть купити деякі позиції озброєння. "І коли європейські партнери бачать, що по деяких позиціях через PURL ми закриваємо 90% чи навіть більше, то для них це серйозний аргумент розглянути свій внесок в ініціативу", – заявила вона.
Бо виявляється, що за низкою типів озброєнь США – безальтернативний постачальник.
Деякі товари Європа просто не виробляє – наприклад, перехоплювачі PAC-3 для установок Patriot, здатні збивати балістику, наразі постачає лише виробник з США. "А деякі лише США можуть перекрити за кількістю та доступністю, тобто щоби воно вже було наявне на складах і могло бути доставлене до України швидко", – пояснила посол. Це стосується, зокрема, далекобійних артилерійських снарядів для західних систем, які є на складах Пентагону.
А на додаток, спрацював тиск США.
Вашингтон переконливо пояснював європейським партнерам, мовляв, ви ж хочете безпеки на своєму континенті? То купуйте у нас те, що наближає цю безпеку.
Як наслідок, на зустрічі у Брюсселі відбувся справжній бум приєднань до PURL. Як поділився наприкінці дня генсек НАТО, ще на ранок 15 жовтня було лише шість держав, які взяли на себе зобов'язання фінансувати цю програму – це Нідерланди, Німеччина, Канада, Швеція, Норвегія і Данія. Це – всі, хто офіційно приєднався до програми за понад два місяці її існування (про створення формату офіційно оголосили 4 серпня).
А протягом одного дня 15 жовтня їхня кількість зросла до 17 країн, тобто більше половини усіх членів НАТО.
Хто ще дає гроші на закупівлі в США для України?
НАТО наразі не оприлюднює офіційний список, але за даними "ЄП", йдеться про такі країни.
Долучився увесь нордично-балтійський регіон (Фінляндія, Ісландія, Естонія, Латвія і Литва), весь Бенілюкс (до Нідерландів додалися Бельгія і Люксембург), також ініціативу підтримали Словенія та Португалія. Ще дві країни наразі не вдалося ідентифікувати.
Цей список свідчить, що підтримка ініціатив з допомоги України і досі має певну регіональну спрямованість, та й держави, що є найбільш готовими до нестандартних дій у стримуванні російської агресії – часто ті самі, що і зазвичай.
Але ще цікавіше те, хто не взяв участі в ініціативі.
Усі ключові європейські економіки – за винятком Німеччини – досі не готові долучитися до цієї критично важливої для України ініціативи. Хоча мотивація у всіх є різною.
Так, Британія пояснює, що вона і так допомагає Україні достатньо і надає зброю, яку не дає жодна інша столиця. Хоча джерела "ЄП", а також повідомлення британських медіа свідчать, що є також інша причина: складність перерозподілу бюджетних грошей посеред бюджетного періоду, який у британців триває з квітня до квітня. Є шанс, що у наступному бюджетному році Лондон долучиться і до цієї ініціативи.
Франція нічого не пояснює, просто не долучається, але відомо, що її міркування є іншими. Париж є ключовим лобістом оборонних закупівель на європейському континенті, тож PURL ідеологічно "чужий" для Макрона. І на додаток, французькому уряду зараз непереливки. Подібні аргументи, схоже, діють і для Італії.
А от в Іспанії логіка проста – не хочеться витрачати гроші з і без того дефіцитного бюджету. Ця країна взагалі зараз має проблеми у НАТО. Мадрид – єдина столиця, що не дала згоду на підвищення оборонних та інфраструктурних витрат до 5%, через що Трамп вже погрожував Іспанії економічними санкціями та казав, що її треба "виключити" з НАТО.
Втім, цей момент зрештою може зіграти на користь появи іспанського фінансування у PURL. Схоже, для того, щоб задобрити США, в Мадриді вирішили знайти кошти на американську зброю – просто зроблять це вже після зустрічі у Брюсселі. "Іспанія завжди буде брати участь у вирішенні проблем, і якщо необхідно приєднатися до цієї ініціативи, щоб допомогти Україні, то Україна для нас пріоритет", – пояснила міністерка оборони Іспанії Маргарита Роблес.
Отже, американський тиск працює.
"Економіка війни" на 2026 рік
Ще одна особливість PURL – те, що цей формат передбачає щомісячні внески, тож не вийде просто заявити про готовність, а далі, прикриваючись обіцянкою, тривалий час не надавати кошти.
Втім, важливий не лише факт приєднання країни до ініціативи, а й обсяг фінансування, який вона надає. Зараз суми не розкриваються, але на брифінгах у НАТО звучала інформація про те, що до кінця 2025 року лишаються не закритими потреби по PURL в обсязі $3 млрд. Це чимало – але після уточнення сум від усіх нових учасників сума може зменшитися. Тим більше, що Україна розраховує на збільшення внесків від деяких держав, кажуть джерела "ЄП".
Але війна у 2025 році не закінчиться. Це не ставлять під сумнів навіть оптимісти.
А тому – потрібні гроші і на 2026 рік. Міністр оборони Денис Шмигаль у Брюсселі заявив партнерам, що розрахункові потреби на PURL на наступний рік – від $12 до $20 млрд (залежить, зокрема, від того, чи зможе Європа стрімко запустити своє виробництво).
Утім, американська зброя не вирішує усього.
Тим більше за умови, коли Україна – якщо вірити Трампу – готується до контрнаступальних операцій.
Тож в українському уряді розраховують, що наступного року оборонне фінансування України помітно зросте, і це дозволить Києву перебрати ініціативу. Саме це був основний меседж міністра оборони Дениса Шмигаля в усіх публічних виступах у НАТО і, напевно, у більших деталях – також на закритих дискусіях.
Шмигаль пропонує вивести фінансування ЗСУ на той рівень, який має російська армія.
"Росія витрачає на фінансування війни $120 млрд на рік. Правила війни кажуть, що якщо ви витрачаєте менше – то ви починаєте платити за це життями і територіями. Тому наша мета – витримувати баланс цієї "економіки війни" і витрачати мінімум $120 млрд у 2026 році", – пояснював він у Брюсселі.
Наскільки значним є зростання? Цього року, за оцінками Міноборони, воєнні витрати України складуть близько $100 млрд. Тож йдеться про зростання на $20 млрд. "Це мінімум", – підкреслив міністр.
Половину цієї суми Україна зобов'язується покрити самотужки, з податків, тож розраховує на $60 млрд тільки на військові потреби (на додаток до інших типів допомоги). І це – значні суми. Тому у Києві розраховують, що ЄС нарешті дійде до принаймні "гібридної конфіскації" російських активів, щоби фінансувати з цих коштів війну України проти РФ.
А ця розмова, на відміну від запуску PURL, наразі лише починається.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди",
з Брюсселя