Як Росією мандрує потяг-поліклініка - BBC News Україна
Як Росією мандрує потяг-поліклініка
- Олег Болдирєв
- ВВС
1 хвилину тому
Підпис до фото,
У поїзді можна і рентген зробити, і потрапити з ним до фахівцяДесятки тисяч населених пунктів Росії не мають медичних установ. Там, де вони є, часто не вистачає персоналу. У прагненні забезпечити доступ до медицини, влада вдається до нетривіальних схем. Кореспондент ВВС провів кілька днів у медичному поїзді, що подорожує Транссибірською залізничною магістраллю (Транссибом).
У черзі до окуліста - чотири немолоді жінки. Вони стоять, тому що стільців і крісел немає.
Офтальмолог приймає у здвоєному купе звичайного пасажирського потяга, а черга чекає у вузькому вагонному коридорі. Забайкальським районом Транссибу їде пересувна поліклініка Російської залізниці.
Для десятків населених пунктів й десятків тисяч мешканців це найкраща медична консультація, яку вони зможуть отримати за цілий рік. Аж поки потяг не приїде знову.
Підпис до фото,
Пацієнти чекають своєї черги в коридорі вагонаПотяг "Академік Федір Углов" базується в Іркутську і щороку робить 10-12 таких рейсів у різних напрямках Іркутської області, Бурятії, Забайкалля.
З початку серпня, взявши три десятки фахівців та молодший медперсонал в Читі, він рухається на схід, зупиняючись то в одному місці, то в іншому на один-два дні. В середині серпня медичну експедицію подовжили на тиждень, оскільки попит на послуги лікарів виявився вищим, ніж очікували.
Одна з зупинок припала на село Зілово - за 400 кілометрів на схід від Чити. Як і багато населених пунктів, Зілово живе за рахунок Транссибу - іншої роботи, окрім залізниці, тут немає.
Касирка Наталія Корицька хоче обстежитись відразу у всіх лікарів.
"До Чити на обстеження їхати дорого, - каже вона. - Я минулого разу, 2019 року, прийшла сюди, і в мене знайшли болячку, дали направлення, і тоді я з'їздила і зробила операцію в Читі. Тому й знову прийшла".
Підпис до фото,
Окуліст - один з найбільш затребуваних лікарів у медичному поїзді"Я прийшла до кардіолога перевірити серце. І до окуліста - очі", - розповідає Лариса Кондратьєва, стоячи у черзі до реєстратури в іншому вагоні.
Її знайома Ольга Шевчук хоче з'ясувати, чому почервоніло око, а ще планує перевірити щитоподібну залозу. До послуг Шевчук - кабінет УЗД та ендокринолог - у двох сусідніх вагонах. У поїзді працює лабораторія та рентген-кабінет.
Охочим вакцинуватися проти ковіду привезли "Спутник Лайт". Щепитися можна було й раніше, але запаси "Спутника" були обмежені. Втім, й ажіотажу на вакцину не видно.
Біля кабінету чекає на виклик помічник машиніста Андрій. Вакцинуватись його начебто не примушують, але й особливого бажання немає.
"Я необстежений, ось зараз вакцинуюсь, а пізніше симптоми підуть. Хто відповідатиме?" - сердито запитує залізничник. Він каже, що лежав у лікарні в Читі (не з ковідом), і там було "багато розмов", які його розтривожили.
Які обстеження допомогли б йому заспокоїтись, Андрій не знає.
Стоматолог без бормашини
За вікном потяга видніється село, що розкинулося під сопками в долині річки Білий Урюм. Тут мешкають три з гаком тисячі людей - як для Східного Сибіру це доволі великий населений пункт.
Асфальт вкриває лише маленький клаптик центральної вулиці, а глибокі вибоїни в інших місцях гальмують водіїв-шибеників, тому козам, що досліджують дороги в пошуках нових видів корму, нічого не загрожує.
На одній з сопок видніється руда пляма голої землі. На початку літа до села зайшли старателі. Три роки вони промиватимуть ґрунт у пошуках золота.
Підпис до фото,
Зілово - великий за місцевими мірками населений пунктПрирода зустріла золотошукачів непривітно - спочатку повенями з пагорбів змило їхній табір. Табір закріпили, іноді над селом лунає глухий грім вибухів. Робочих місць копальня поки що не запропонувала, але місцеві кажуть: щороку добувачі віддаватимуть сільській адміністрації по 15 млн рублів (5,5 млн грн) - для тутешнього бюджету гроші пристойні.
Будинки в селі переважно старі, зчорнілі від дощу й вітру. Втім, на північній околиці села є й десяток нових будівель. За них місцеві вдячні Володимиру Путіну: в 2010-му, під час пам'ятного вояжу з Хабаровська до Чити на жовтій "Калині", тодішній прем'єр-міністр завітав і до Зілова, де вислухав скарги на старе житло. Ще після цього візиту в селі побудували басейн і відремонтували лікарню.
З лікарів тут є лише хірург, кардіолог, гінеколог і два терапевти. І ще стоматолог - але без бормашини.
"Вона каже: ну що я, пальцями тобі зуби лікуватиму? - бідкається Валентина Гривцова, колишня вчителька місцевої школи. - Може лише вирвати зуб".
Валентина живе тут 20 років. Всі ці два десятиліття місцева медицина "потребує кращого", і поліпшень Гривцова вже не чекає: "Дівчата, он, кажуть, що раніше краще було. Фахівців було більше, лабораторія була, кабінет фізіотерапії. Пологовий будинок був, але закрили, тепер треба їхати до Чернишевська чи до Чити".
До райцентру Чернишевський - годину машиною по трасі, до Чити - чотири. Можна потягом, але за день туди і назад не встигнеш.
9,1 звернення на рік
У половині зі 160 тисяч сільських населених пунктів Росії мешкає 100, а то й менше людей. Таких сіл не стосуються навіть нормативи про наявність фельдшерсько-акушерських пунктів. Вони - в теорії - мають бути в кожному селищі чи селі, де мешкає не менше 300 осіб.
Більшим поселенням, крім фельдшерського пункту, МОЗ приписує "виїзні форми медобслуговування", пояснює Лариса Попович, директорка Інституту економіки охорони здоров'я російської Вищої школи економіки.
"Є періодичні виїзди за допомогою потягів, кораблів, автобусів медичних, - каже вона. - У різних регіонах це по-різному вирішують. Є тематичні автобуси-пікапи, в яких стоять флюорографи чи мамографи, стоматологічний кабінет. Вони за графіком відвідують населені пункти. У Забайкаллі є і графік привезення місцевих жителів на огляд, диспансеризацію до районних центрів, є спеціальний маршрутний автобус. Найголовніше тут - правильна організація: або до них їдуть, або привозять до центрів. У всякому разі, так це рекомендують робити, і в деяких регіонах це спрацьовує".
Разом це має дати заплановані щорічні 9,1 звернення до первинної медичної ланки для кожного росіянина. Але окремі історії у вагонах мандрівної поліклініки залишають неоптимістичне враження.
За 40 кілометрів від Зілова є селище Жирекен, де мешкає понад чотири тисячі людей. Раніше в Жирекені працював гірничо-збагачувальний комбінат, видобував молібденову руду. І тоді, розповідає Віра Рязанцева (прізвище змінене), в селищі працювала лікарня з 17 медиками.
У першій половині 2010-х років молібден став дешевшати, ГЗК законсервували, лікарня захиріла. Тому Віра витратилася на таксі й приїхала до медичного поїзда: "Нікого у нас немає, терапевт останній був, але тепер їде, залишається стоматолог і педіатр, ніякої допомоги немає".
Можна ще поїхати до райцентру Чернишевський. "Там стояти в черзі дуже довго, - скаржиться Віра. - Якби до нас приїхав такий потяг, всі були б дуже раді".
Підпис до фото,
Лікар Бородін - незмінний начальник цих поїздів"Якщо у нас не вистачає медперсоналу у великих центрах, то тут це просто катастрофа", - каже Євген Бородін, начальник цього пересувного багатофункціонального діагностичного центру. За місяць подорожі Забайкаллям він розуміє, наскільки гірші справи зі здоров'ям людей далеко від Чити. "Взагалі на периферії дуже багато запущених випадків. Люди не обстежуються систематизовано, а коли припече, тоді й рвуться в центр", - констатує він.
Бородін - незмінний начальник цих потягів й проводить в них більшу частину року, решта медиків працюють вахтовим методом, по два тижні.
Закінчивши огляд о шостій вечора, молоді лікарі та медсестри з Чити вирушають в село і вивчають скромний асортимент однієї з продуктових крамниць Зілова. Їхнє дозвілля - це кілька банок пива, вафлі й шматок копченої лососини. Все це привезли з Чити.
Нова бригада проїхала з потягом вже кілька сотень кілометрів, і читинці знають, що умови в Зілові ще не найсуворіші.
"В багатьох місцях аптеки позакривали, і ліків взагалі взяти ніде, ніяких", - каже один з медиків.
Підпис до фото,
Залізниця - мало не єдине місце роботи в цих краяхЗа два дні у Зилові медичний поїзд відвідали 204 людини. Це, за словами Бородіна, приблизно середнє денне навантаження - більш ніж 150 пацієнтів за день його колеги не оглянуть.
Багато пацієнтів здали аналізи чи зробили УЗД і рентген, а потім - нечувана для цих місць оперативність - потрапили з результатами до фахівця й отримали направлення на лікування.
Чи зможуть вони вилікуватись з цим направленням, невідомо.
На прийом потрапили не всі
Перша зупинка медичного поїзда в Забайкаллі цього року була в селі Бада, за 370 кілометрів на захід від Чити. Там охочих потрапити до лікаря було значно більше, ніж у Зілові. На платформі - черги. В одній з них стояла Тетяна Єлизова з 15-річною донькою.
У дівчини важка форма астигматизму, Тетяна сподівалася потрапити до окуліста. Не вийшло.
"Там у цих чергах було п'ять або шість навколишніх сіл, люди займали місце з шостої ранку. Неможливо було потрапити", - скаржиться Тетяна.
Державна медицина не допомогла і самій Тетяні. Минулого року у неї виявили глаукому. Вона просила в районній лікарні направлення на безкоштовну операцію в Читі, але отримала відповідь, що таких операцій в бюджетній читинській медицині не роблять. Лікування глаукоми в лікарні Росзалізниці коштувало 57-річній пенсіонерці 40 тисяч рублів (15 тис грн).
Через річку з немовлям
Медичний поїзд не зупинився на станції Зудира, де перетинаються Транссиб, федеральна автотраса та річка Білий Урюм. В селі три дерев'яних комунальних будинки, де мешкають колишні та нинішні працівники Росзалізниці, що обслуговують станцію.
Купці зудирських пенсіонерів виділили автівку, що відвезла їх до пересувної поліклініки в Зілові.
Підпис до фото,
Зудира залишилась без мосту - тепер тільки на човніДорога була непростою. У червні після тижневих дощів Білий Урюм зламав міст, що з'єднував село з автомагістраллю. У темній воді лежить основа мосту - дві залізничних рейки, які сила води перекрутила мов дріт. Міст навряд чи відновлять цього року. Мешканці долають бурхливу річку у гумових човнах. Так само човном нещодавно поверталася до Зудири молода мама Тетяна Костюкова. Вона тримала на руках сина. Гелікоптер відвіз її народжувати до Чити, місяць вона провела у пологовому будинку. Повернулася в середині серпня машиною вночі: "Мене о 10 вечора з ліхтарями перевозили річкою. Уявіть, з немовлям!"
На планове патронажне обстеження до Тетяни ніхто не приїхав. Тому 21-річна Тетяна, її брат-школяр та її 40-річна мама Євгенія Смирнова, яка теж народила цього літа, приїхали до Зілова.
Підпис до фото,
Народжувати жінок везуть вертольотом, а з немовлятами вони повертаються вже саміПедіатра в медичному поїзді немає, тому родина вирушила до сільської лікарні. Терапевт оглянула немовлят, але до школяра, якому була потрібна довідка до 1 вересня, руки не дійшли.
Незабаром всій родині доведеться їхати на аналізи до райцентру.
Чому вони не поїдуть з села?
"Там робота, - пояснює Костюкова. - Ну, переїдемо ми... А де я працюватиму, де чоловік працюватиме? Ми обоє - залізничники. І не переведуть нас, вакансій немає".
За участю Максима Ломакіна і Марії Кисельової
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!