Рафал Тшасковський (праворуч) має всі шанси стати новим президентом Польщі - але тільки якщо його підтримає Дональд ТускМер із президентськими амбіціями: хто може очолити Польщу після Анджея Дуди
Вибори президента Польщі відбудуться 2025 року, проте неофіційна підготовка до них уже почалася.
Один із можливих кандидатів, ба більше, один із потенційних фаворитів цих виборів – чинний мер Варшави Рафал Тшасковський.
Що про нього відомо і які його шанси завоювати довіру поляків, розповідаємо в цій статті.
Реклама:
Європейський імідж
На польській політичній сцені, особливо в її ліберальному центрі, завжди була присутня особлива категорія гравців: відносно молоді, амбітні.
Вони подають великі надії, але не завжди виправдовують очікування.
Таким був, наприклад, Павел Піскорський – член партії "Громадянська платформа". Скомпрометувавши себе корупційними скандалами, він зник із політики.
Інший приклад – Славомир Новак, заарештований за підозрою в корупційній діяльності, пов'язаній з його роботою в "Укравтодорі".
На полі бою залишився тільки Рафал Тшасковський – мер Варшави і член "Громадянської коаліції".
Тшасковському вже 52 роки, а в польській політиці він собаку з'їв: був євродепутатом, міністром у першому уряді Дональда Туска.
У 2020 році він змагався з Анджеєм Дудою на президентських виборах. Тшасковський вийшов у другий тур виборів, але програв. Пост мера польської столиці, найбільшого і найбагатшого польського міста, він обіймає вже шість років.
Рафал Тшасковський, поза сумнівом, політик із великими перспективами. У команді Дональда Туска він найменше вигорів від рутинної політичної метушні, сутичок у Сеймі, скандалів та інтриг.
Протягом блискучої політичної кар'єри він не був замішаний у жодних гучних історіях, а потягу до розкішного життя в нього немає. Тшасковський живе у звичайному кварталі у варшавському районі Урсинув і в особистих справах їздить на старому авто.
Щоправда, він входив до складу уряду, але давно, 10 років тому, і обіймав досить нейтральну позицію міністра цифровізації.
Тшасковський ніколи не перебував на першій лінії зіткнення двох таборів, які вже два десятиліття борються за владу в Польщі: табору Ярослава Качинського та його партії "Право і справедливість" (ПіС) з одного боку та табору Дональда Туска і його "Громадянської платформи" з іншого.
При цьому Тшасковський відіграє роль, надзвичайно важливу для команди Туска.
У Варшаві на виборах 2018 року за 56% підтримки він виграв вибори мера столиці в першому турі. На виборах 2024 року він повторив успіх, знову декласувавши кандидата від "ПіС" у першому турі.
Насправді на останніх виборах мера Варшави Тшасковський отримав 57% голосів, але за нього голосувало менше виборців (була низька явка).
Очільник столиці захистив бастіон ліберальної опозиції у важкі для неї часи, коли в Польщі правила "ПіС". Разом з іншими мерами від "Платформи" він утворив своєрідний фронт опору органів місцевого самоврядування проти "ПіС" і реальну опозицію в країні, давши Дональду Туску надію на повернення до влади.
У Варшаві Тшасковський витримав атаки підконтрольного "ПіС" державного телеканалу TVP, який звинувачував його, зокрема, у підтримці ЛГБТ-спільноти (Тшасковський справді бореться за толерантність і як мер Варшави дозволяє проведення парадів рівності).
У 2020 році, у дуже важких умовах виборчої кампанії, яка відбувалася під час пандемії коронавірусу, Тшасковський боровся за крісло президента Польщі з Анджеєм Дудою, який балотувався на новий термін.
У першому турі переміг Дуда (43%), а мер Варшави отримав 30%. У другому турі Тшасковський набрав понад 10 мільйонів голосів. Однак це склало лише 48,97% голосів.
Тоді Тшасковському забракло 1,04%, щоб виграти у Дуди.
Варто зазначити, що на такому високому рівні, як у нинішнього мера Варшави, англійською не володіє жоден польський політик. А Тшасковський також вільно говорить ще французькою, іспанською та італійською.
У нього талант до мов, а ще, на відміну від багатьох польських політиків, – "європейський" імідж приємної людини.
Завдяки цьому він чудово взаємодіє з частиною електорату – мешканцями великих міст і представниками середнього класу.
Одна з кулуарних легенд свідчить, що Туск, роздратований розмовами про лінгвістичні здібності Тшасковського, нібито сказав: "І що з того, що він розмовляє чотирма мовами, якщо йому нема чого сказати жодною".
Тшасковський vs Туск
Між лідером ліберального табору і мером Варшави справді виникали тертя.
По-перше, Дональд Туск – лідер, і навіть його опоненти з "ПіС" визнають його політичним "альфа-самцем". А це означає, що він любить відчувати абсолютну перевагу і в боротьбі за владу, і над своїм оточенням.
За той час, що Туск був у Брюсселі – як голова Європейської ради, а потім голова Європейської народної партії, – Тшасковський значно зміцнив свої позиції.
Він виріс у самостійного лідера табору ліберальної опозиції – хоча формально і не був головою "Громадянської платформи".
Безумовно, на руку йому зіграла успішна кампанія на виборах мера столиці. Серед іншого, Тшасковський тоді організував Campus Polska – щорічні зустрічі з молоддю, на які запрошують відомих інтелектуалів, зірок, політиків і загалом успішних людей, – що виявився дуже вдалим проєктом.
Це не партійний захід, але відомо, що ідеологічно він близький до ліберальних, навіть лівих кіл, безумовно проєвропейських і вже точно не близьких до правих.
Президентські вибори, щоправда, Тшасковський програв, але ті 10 мільйонів голосів, які він набрав під час важкої кампанії в період пандемії, проти чинного президента і всього апарату ЗМІ та адміністрації, підвладної "ПіС", опозиція розцінила як успіх і надію на зміну влади.
У перші місяці після тих виборів здавалося, що Тшасковський стане лідером опозиції.
Однак цього не сталося. Коли 2021 року Дональд Туск повернувся до Польщі і взяв на себе роль лідера "Громадянської платформи" (і "Громадянської коаліції"), Тшасковський відійшов у тінь.
Президентські перегони
В інтерв'ю мер Варшави каже, що ще занадто рано заявляти про старт президентської передвиборчої кампанії 2025 року. Але водночас він натякає, що готовий до неї.
Тшасковський виявляє обережність у висловлюваннях, не забуваючи про потенційного кандидата табору "ПіС".
Поки невідомо, хто ним буде. Усередині партії "Право і справедливість" відбувається не менш, а то й більш запекла боротьба за кандидата. Чинний президент Анджей Дуда більше не має права висувати свою кандидатуру: за законом, у Польщі президент може правити тільки два терміни.
Відомо, що на цю посаду хотів би балотуватися колишній прем'єр Матеуш Моравецький. Відомо також, що "ПіС" проводить усілякі дослідження, щоб "придумати" ідеального кандидата.
Ймовірно, ним буде хтось маловідомий, але з великим потенціалом – колись таким кандидатом був Анджей Дуда, рядовий депутат від "ПіС".
Тшасковський і весь табір Туска уважно стежать за операцією Ярослава Качинського і чекають, на кого зробить ставку лідер "Права і справедливості". Відомо, що у Тшасковського на старті буде перевага перед будь-яким так званим старим (не тільки за роками, а й за політичним стажем) кандидатом від "ПіС".
Але з противником із числа ровесників або молодших, з таким же сучасним, з європейським іміджем, йому доведеться складніше.
Завадити президентським амбіціям Тшасковського може нинішня міжнародна ситуація.
Війна в Україні, інциденти на кордоні з Білоруссю, російська загроза і політичні зміни в Європі та США, які не обіцяють нічого хорошого, змушують поляків побоюватися за майбутнє.
Дедалі частіше в медійному просторі та соціальних мережах лунає питання: чи буде війна? Чи в безпеці ми?
Політики, які хочуть досягти успіху, не можуть ігнорувати ці настрої. Тому багато політологів наголошують, що кандидати в президенти на виборах повинні мати імідж сильних лідерів, які так потрібні у важкі часи.
У майбутньому президенті поляки повинні побачити людину, яка всерйоз займеться питаннями безпеки та армії, яка заслуговує на довіру в цій сфері.
Про Рафала Тшасковського можна сказати багато чого, але тільки не те, що він має імідж лідера, придатного для небезпечних часів. Так, він сучасний, ліберальний, багато говорить про толерантність і розвиток, але мало – про загрози, армію і гарантії безпеки.
Звісно, іміджмейкери скажуть, що для створення такого образу ще достатньо часу. І вкажуть, наприклад, на Володимира Зеленського, який до 24 лютого 2022 року теж не вирізнявся іміджем лідера воєнного часу.
* * * * *
Тшасковському є чого побоюватися: зрештою, саме Дональд Туск вирішуватиме, на кого його оточення зробить ставку на президентських виборах.
Для сьогоднішньої правлячої коаліції прийдешні вибори будуть дуже важливими і складними. Зокрема й тому, що в низці недавніх виборів (до органів місцевого самоврядування, до Європарламенту) партія Качинського показала, що у неї, як і раніше, численний і згуртований електорат.
А ще тому, що за рік критиків у нинішнього уряду буде, ймовірно, більше, і вони навряд чи проголосують за кандидата від правлячої партії на президентських виборах.
Прем'єр-міністр Туск, звісно, хоче бачити на чолі країни свого президента. Це пов'язано з тим, що в польській системі правління глава держави може ефективно блокувати законопроєкти і стримувати реформи.
Саме тому підготовка до визначення кандидатів у президенти, яка поступово починається, буде важкою, а конкуренція – жорсткою.
Сьогодні Тшасковський видається найочевиднішим кандидатом від правлячої коаліції або принаймні від партії Туска.
Однак ситуація вкрай непередбачувана. Восени, коли ухвалюватимуться рішення, на остаточний вибір кандидатів у президенти можуть вплинути зовсім несподівані чинники.
Автор: Міхал Кацевич,
публіцист, журналіст порталу Biełsat
Стаття була спочатку опублікована на порталі "Нова Польща" і републікується за згодою правовласника
