Маніяк в дитячому садку: справжній сенс домовленостей США і Німеччини
Відразу ж після оприлюднення перших деталей щодо американсько-німецьких домовленостей по "Північному потоку-2" критики самої можливості добудови газопроводу виступили із одноголосним засудженням цього компромісу між Білим домом і урядом Німеччини. З'явилася спільна заява міністрів закордонних справ України і Польщі. Оприлюднено перші розчаровані коментарі американських конгресменів від обох політичних партій - критики Білого дому підкреслюють, що будуть шукати можливості для того, щоб примусити адміністрацію до запровадження нових санкцій проти будівництва "Північного потоку-2".
Президент США Джо Байден та канцлер Німеччини Ангела Меркель під час спільної прес-конференції після переговорів у Білому домі, Вашингтон, 15 липня 2021 р.Прихильники угоди, звичайно ж, будуть розводити руки у подиві. Чому таке незадоволення, якщо сам сенс домовленостей між Сполученими Штатами і Німеччиною полягає у гарантії економічної безпеки України? Якщо у спільній заяві двох країн вказується, що "США і Німеччина єдині в своєму прагненні залучити Росію до відповіді за її зловмисні дії за допомогою санкцій і інших інструментів". Якщо обидві країни пообіцяли спільно реагувати на російську агресію, що поширюється і на спроби використовувати джерела енергії як зброї проти сусідніх країн. І якщо Росія все ж спробує це зробити, "Німеччина вживе заходів на національному рівні і вимагатиме ефективних заходів на європейському рівні, включаючи санкції, для обмеження російського енергетичного експорту до Європі". Ось які серйозні наміри!
Питання, однак, полягає в тому, що якщо Німеччина була так серйозно зацікавлена у енергетичній безпеці України та інших країн Центральної Європи, то чому вона так добивалася будівництва альтернативних газопроводів і – пізніше – їх стовідсоткового завантаження? Українська газотранспортна система – це і є енергетична безпека України. А підписана Вашингтоном і Берліном декларація - це набір красивих і важливих слів, які насправді означають тільки одне: "Північний потік-2" незабаром буде добудований і Росія отримає технологічну можливість обійтися у поставках газу до Європи без української ГТС.
Фото: Nord Stream 2/Axel SchmidtЗвичайно, технологічна можливість – це ще не політична можливість. Це теж треба розуміти. Боротьба за те, щоб Росія не могла використовувати "Північний потік" і "Північний потік-2" на повну потужність – ще попереду. І зовсім не виключено, що з політичної точки зору Росія просто не зможе обійтися без української газотранспортної системи. Але, у будь-якому випадку, це вже буде боротьба європейських інституцій з реально існуючим газопроводом, через який – в разі екстреної ситуації, наприклад – зможе бути доставленою необхідна для європейських потреб кількість газу. Необхідна без урахування можливостей української ГТС.
І так, звичайно, Україна зазнає значних матеріальних втрат – якими б не були матеріальні компенсації з боку Заходу. Можуть сказати – і я не раз сам про це говорив – що нічого екстраординарного в цьому немає, що країни нерідко програють боротьбу за свій транзитний статус, ось і Україна програла Німеччині, що тільки підштовхне нашу країну до реформ. Але це тільки якщо не враховувати, яка у нашій країні економіка і – що найголовніше – яке у нашій країні суспільство.
Тому що значні втрати українського бюджету в разі втрати країною транзитного статусу і навіть значного зменшення кількості газу, який переправляється по українській ГТС – це перш за все удар по соціальній сфері. Росії не потрібно буде використовувати газ як зброю і тупо шантажувати Україну, вимагаючи в обмін на припинення транзиту змін у зовнішньополітичному курсі і капітуляції по Донбасу і Криму – хоча я і не виключаю, бо знаю Путіна, що і це буде відбуватися і ніяких європейських санкцій ніхто у Москві особливо не злякається.
Росії потрібно буде просто виглядати маяком дешевих цін і швидкого поліпшення ситуації в Україні в разі примирення з "братньою країною". Все інше українці зроблять самі, як у 2019 році – проголосують за "потрібні" політичні сили у інфантильному очікуванні дива. А наші західні партнери тільки знизуватимуть плечима – ну якщо українці самі так захотіли, що ми можемо зробити? Ми ж їм все гарантували, а вони знову обрали Москву. А ми поважаємо суверенний вибір народу.
Фото: EPA/UPGІ саме це – а зовсім не домовленості по "Північному потоку-2" і є головною помилкою Заходу. Західні політики не захотіли рахуватися зі станом українського суспільства, не захотіли чекати його дорослішання, вирішили, що хороші відносини між Вашингтоном і Берліном і прибуток від нових проектів є більш важливими пріоритетами, ніж сприяння змінам в Україні. Вони, по суті, знову створили для Володимира Путіна чудові можливості для маніпуляції незміцнілою українською свідомістю. Вони впустили маніяка до дитячого садочку.
І Путін цими можливостями скористається сповна – щоб там не думали Джозеф Байден і Ангела Меркель.