Вибори в Туреччині. Ключові речі, які потрібно знати
Повноваження президента Ердогана різко зросли після того, як він вперше очолив Туреччину в 2003 році14 травня в Туреччині відбудуться президентські й парламентські вибори. Реджеп Таїп Ердоган, який правив країною останні 9 років, а до цього 11 років був прем'єром, намагається утриматися при владі. Західні ЗМІ вже назвали майбутні вибори "найбільшим випробуванням" для Ердогана за останні 20 років.
Хоча у президентських перегонах братимуть участь чотири кандидати, лише два з них мають реальні шанси на перемогу. Це чинний президент та лідер опозиції Кемаль Киличдароглу.
За Ердогана Туреччина стає дедалі більш авторитарною, а опозиція всіляко цьому перешкоджає.
Похитнули позиції нинішнього президента й інші фактори - руйнівний землетрус, до якого країна виявилась зовсім не готовою, та стрімка інфляція.
Виклик Ердогана
Багато років турецькі виборці були поляризовані, але зараз 69-річний Ердоган перебуває під тиском, як ніколи раніше, оскільки опитування громадської думки свідчать, що його головний суперник на посаду президента має перевагу.
Ердоган очолює правлячу Партію справедливості та розвитку з листопада 2002 року, а сам править Туреччиною з 2003-го. Тож нове покоління з майже п'яти мільйонів виборців, які вперше братимуть участь у голосуванні, ніколи не знали іншого лідера.
Спочатку Ердоган був прем'єр-міністром, а після придушення у 2014 році невдалого військового перевороту став президентом, різко розширивши свої повноваження.
Тепер він керує країною з величезного палацу, а більшість засобів масової інформації перебувають під контролем його прихильників.
Однак зараз для Ердогана ситуація складається не найкращим чином. Його рейтинг, як і раніше, залишається високим: опитування свідчать, що за чинного президента готові проголосувати 44%, але Киличдароглу випереджає опонента з 56%.
У 2011 році Туреччина була 17-ю економікою світу і за зростанням випереджала всі країни "Великої двадцятки". Ердоган пообіцяв, що до 2023 року Туреччина увійде до десятки найсильніших економік світу.
2023 рік настав, але Туреччина лише віддалилася від своєї мети. В країні - економічна криза. Люди помічають, як сильно зростають ціни на базові речі - продукти й транспорт. Причина цієї кризи - у системі, яку в країні збудував Ердоган.
Офіційний рівень інфляції в Туреччині трохи вищий за 50%, але вчені кажуть, що реальний показник перевищує 100%.
Землетруси завдали удару по уряду Ердогана, якого звинувачують у недотриманні будівельних норм і правил, а також критикують за неналежну реакцію на стихійне лихоДуже вдарили по іміджу президента смертоносні землетруси, що вразили Туреччину на початку року. Загинули десятки тисяч людей. Понад мільйон залишилися без даху над головою.
Лідер опозиції Киличдароглу заявив, що провина лежить на уряді, який, за його словами, допускав корупцію та низькі стандарти будівництва.
Збитки від землетрусу для країни, за даними ООН, перевищують 100 млрд доларів.
- Розкішні квартири стали пилом і братськими могилами. Чи винен лише землетрус?
- Чому землетрус в Туреччині був таким смертоносним?
Шість опозиційних партій - один кандидат
Турецька опозиція, відома як "Народна коаліція", складається із шести партій: це кемалістська "Республіканська народна партія", створена ще Ататюрком, ісламістська "Партія щастя", права націоналістична "Хороша партія", центристська "Демократична партія", "Партія майбутнього" та "Партія демократії й прогресу". Готовність таких різних сил об'єднатися у політичній боротьбі - індикатор того, як сильно їхні виборці прагнуть змін в країні.
За об'єднання опозиції відповідав 74-річний Кемаль Киличдароглу - лідер Республіканської народної партії. І саме його більшість колег готові бачити президентом Туреччини.
Кемалю Киличдароглу 74 роки. Останні тринадцять з них він очолює найстарішу в країні Республіканську народну партіюОднак його кандидатура подобалась не всім.
"Киличдароглу став кандидатом від опозиції не тому, що він був популярнішим. Рейтинги мерів Стамбула й Анкари були вищими. Але Киличдароглу - лідер партії. Тому Яваш та Імамоглу не змогли б стати кандидатами без схвалення Киличдароглу, а він наполягав на власній кандидатурі", - вважає Сінан Ульген, старший науковий співробітник центру Карнегі.
За версією експертки з турецької політики Фірдевс Робінсон, Киличдароглу ухвалив таке рішення, щоб управління Стамбулом та Анкарою не перейшло до партії Ердогана. Щоб балотуватися, мери мали б піти у відставку зі своїх посад. "А якби це сталося, контроль над містами перейшов би до рук правлячої партії", - вважає вона.
Уникнути розвалу коаліції вдалося завдяки договору: якщо Киличдароглу стане президентом, молодші й популярніші Імамоглу та Яваш отримають посади віце-президентів.
Інші кандидати
Попри високі рейтинги, сподівання Кемаля Киличдароглу перемогти в першому турі похитнулися, коли до президентських перегонів вирішив приєднатися його колишній колега з лівоцентристської партії Мухаррем Індже.
Індже балатувався у президенти від "Народно-республіканської партії" у 2018 році, але пішов через розбіжності з Киличдароглу.
Зараз він керує націоналістичною партією "Батьківщина" й зіткнувся зі звинуваченнями у послабленні голосів опозиції та грі на руку президенту Ердогану.
58-річний політик широко представлений у соціальних мережах і подобається молоді.
Ще один кандидат з невеликими шансами на успіх - ультранаціоналіст Сінан Оган, він також має потенціал стати впливовою особою.
Як працює система виборів
Виборча система Туреччини - змішана, вона поєднує в собі як голосування за системою пропорційного представництва, так і мажоритарне. Пропорційне голосування використовують для виборів парламентарів: політична група чи партія отримує стільки місць у законодавчому органі, скільки отримала голосів виборців.
Мажоритарне голосування застосовують під час президентських виборів — перемагає той, хто набере більш ніж половину загальнонаціональної частки голосів.
Мерал Акшенер, лідерка "Хорошої партії", є однією з головних прихильниць опозиційного альянсуЩоб пройти до парламенту, політична партія має отримати щонайменше 7% голосів виборців. Закон дозволяє створення альянсів між різними політичними партіями. Таким чином будь-яка партія може сформувати союз з іншими. Якщо разом їхній союз отримає понад 7% голосів у будь-якому окрузі Туреччини, вони пройдуть до парламенту.
Президента громадяни Туреччини обирають окремо від парламенту у два тури за мажоритарною системою. Якщо жоден з кандидатів не отримує більшість у першому турі, проводять другий тур, куди проходять два кандидати, які набрали найбільше голосів. У другому турі один з двох кандидатів має набрати більш як 50% голосів, щоб бути обраним.
Як опозиція може змінити Туреччину?
Національний альянс, який очолює Киличдароглу, хоче реформувати посаду президента, позбавивши лідера держави права накладати вето на закони та розірвавши його зв'язки з політичними партіями. А вибори президента проводити кожні сім років.
Нинішня опозиція також хоче дати поштовх багаторічному прагненню Туреччини приєднатися до Європейського союзу та відновити "взаємну довіру" зі США після багаторічних напружених відносин.
Вони пообіцяли знизити інфляцію до рівня нижче 10% протягом двох років та добровільно відправити додому сирійських біженців. Наразі у Туреччині перебуває близько 3,6 мільйона сирійських біженців.