Звільнені з російської окупації: "Прострелили ногу заради розваги, поводились, як німці у війну"
Мар'яна розповідає, що її разом із дворічною Маргаритою вигнали з дому та разом з іншими жителями села під дулом автомата відвели до школиПід час численних інтерв'ю жителі села Обуховичі розповіли знімальній групі кореспондента ВВС Джеремі Бовена, як росіяни, погрожуючи зброєю, вивели їх із будинків та утримували у школі, намагаючись зупинити наступ українських військ.
За їхніми розповідями, російські війська розстрілювали деяких мирних жителів, а інших тримали в полоні в сусідньому містечку Іванків та його околицях.
Обуховичі розташовані приблизно за 100 км від Києва, недалеко від Білорусі та на південь від зони відчуження навколо місця катастрофи Чорнобильського ядерного реактора.
Село було окуповане практично від початку вторгнення, оскільки через цей район йшов головний наступ російських військ.
У ніч на 14 березня російських військових в Обуховичах атакували українські війська, які незабаром зайняли цей населений пункт.
Кореспонденти ВВС побували у селі та поговорили з місцевими жителями.
Нам розповіли, як російські солдати ходили від будинку до будинку, під дулами автоматів виводили мешканців та відводили до місцевої школи, де використовували як живий щит.
Людмила каже, що російські солдати загнали її до місцевої школиНа воротах багатьох будинків у селі було написано "люди" - у такий спосіб мешканці намагалися попередити російських військових про те, що в будинку перебувають мирні громадяни. Схоже, що саме за цими написами солдати й знаходили мешканців, яких згодом відводили до будівлі школи.
За словами мешканців Обуховичів, якщо двері будинку були зачинені, їх виламували, людей виганяли з підвалів, де вони ховалися. Загалом до школи зігнали близько 150 мирних жителів, зокрема людей похилого віку та дітей.
За словами місцевих жителів, у цьому будинку російські військові утримували близько 150 осіб, зокрема людей похилого віку та дітей"Коли пролунали вибухи, ми подумали, що якщо стеля впаде, будівля стане братською могилою", - розповіла Людмила Суткова.
Інші жителі розповіли нам, що деякі російські солдати були п'яні та погрожували відвезти їх до Білорусі.
89-річна Марія Білоховіст розповіла, що пережила Другу світову війну і що російські загарбники виявилися такими, як німці: "Тільки вони говорили російською, так що я розуміла, що вони говорили".
За її словами, російські військові залишили її в будинку, але забрали решту членів її сім'ї, включаючи онуку Мар'яну та правнучку Маргариту. Мар'яна каже, що дворічна Маргарита все ще переживає те, що трапилося, поводиться неспокійно.
Марія Білохвіст пам'ятає німецьку окупаціюМама Мар'яни Олена розповідає, що боялася, що їх усіх розстріляють у спортзалі: "Я злякалася за свою дочку. Я не маю слів. Я досі боюся. Кулемети - дворічна дівчинка не повинна цього бачити".
Поки росіяни займали село, молоді жінки ховалися у своїх будинках. "Ми були дуже налякані. Одна жінка пішла збирати дрова для печі - їй прострелили ногу. Вони просто зробили це для розваги", - каже Олена.
В Обуховичах не було масових вбивств мирного населення, але нам розповіли про вбивства окремих жителів, зокрема місцевого священника.
У найближчому селищі Термахівка сходяться дороги на Білорусь, Чорнобиль, Варшаву та Київ. Там теж були позиції російських військ, які зараз займає українська армія.
25-річний місцевий житель Богдан розповів, що російські військові тримали його в полоні 15 днів на вулиці за мінусової температури, часто зв'язаного та з кляпом у роті. З його слів, російський солдат прострілив йому ногу.
Богдан показує своє кульове поранення"Він посадив мене на лаву біля будинку, навів на мене автомат і прострілив мені коліно... Річ у тому, що в мене є молодший брат. Він служив в армії. Росіяни знайшли його військовий кашкет і його фотографії у формі".
Богдан також показав ділянку перекопаної землі, де, за його словами, його змусили викопати яму, щоби поховати тіло застреленої людини.
Зруйнований міст на околиці ІванковаПісля того, як російська армія залишила цей район, він поступово з'єднується з рештою країни.
Під час нашого перебування там українські солдати наводили тимчасовий міст через річку дорогою до столиці, поряд із руїнами підірваного росіянами під час відступу до Білорусі.
Солдатам допомагали десятки волонтерів - розпалювали багаття, варили суп, рубали дерева, викопували пеньки та розчищали дороги.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!