Переговори Блінкена і Лаврова: спроба відтягнути час
Від самого початку існує проблема, на якій під час своєї нещодавньої прес-конференції акцентував увагу президент Сполучених Штатів Джо Байден: єдина людина, яка ухвалюватиме рішення щодо можливої агресії – це Путін, який, як зауважив сам глава Білого дому, сам остаточно ще нічого не вирішив. Ба більше, господар Овального кабінету чітко дав зрозуміти, що ті високопоставлені російські чиновники, з якими спілкуються представники американської адміністрації, самі не знають, що у голові в їхнього боса – мовляв, усе залежить від того, в якому настрої той прокинеться.
«Я не впевнений, що він (Володимир Путін) остаточно вирішив, що збирається робити. Я припускаю, що він піде у наступ. Він має щось зробити», – сказав президент США.
Фото: EPA/UPGУ Росії є чимало військових та тактичних переваг над Україною, однак вона поки що немає однієї важливої складової – точки входу. Їй вкрай потрібна дестабілізація внутрішньої ситуації всередині нашої держави та постійна паніка серед населення. І якщо панічну інформацію ще розганяють як російські агенти впливу, так і корисні дурні, то дестабілізувати ситуацію поки Москві не вдається.
Нагадаю, що прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков вже дав зрозуміти: якщо Захід запровадить жорсткі санкції проти Росії, в Україні може розгорітися громадянська війна, натякаючи на можливі провокації у столиці та, особливо, на Сході України.
Ось уже і президент Зеленський в інтерв’ю американському виданню The Washington Post повідомив, що дестабілізуючі дії Москва може розпочати з Харкова: «Якщо Росія вирішить посилити ескалацію, звичайно, вони збираються це зробити на тих територіях, де історично проживають люди, які мали родинні зв'язки з Росією. Харків, який під контролем уряду України, може бути окупований. Росії потрібен привід: скажуть, що захищають російськомовне населення… У Харкові проживає понад 1 млн жителів. Не буде просто окупацією; це буде початком великомасштабної війни».
Фото: Axios/HBOЄ ще один важливий сигнал, який надіслала Держдума РФ, насправді Путін – Москва може вдатися до прямої анексії окупованої нині частини Донбасу: відповідний проєкт вже зареєстрований в російському парламенті. Наступного тижня – думаю, десь після чергового раунду перемовин Блінкена та Лаврова – Держдума розгляне відповідну законодавчу ініціативу. А це означає, що на стіл можуть покласти ще й так званий абхазький сценарій щодо України. Про це у Женеві натякнув і сам Лавров.
Разом з тим слід проаналізувати ті сигнали, які наразі надсилають Сполучені Штати Росії, Україні та союзникам. До речі, сам по собі вояж Блінкена до української столиці, його перемовини із колегами з Великобританії, Німеччини та Франції у Берліні перед зустріччю з Лавровим у Женеві означає, що американці намагаються вибудувати спільні підходи із Україною та союзниками щодо протидії Росії.
Фото: EPA/UPGВтім, усе рівно на фоні цих союзницьких дій Києву потрібно уважно спостерігати за тим, щоби відстояти свої стратегічні національні інтереси і не піддатися на спокусу піти на якісь непотрібні компроміси. Тут потрібно також зазначити, що візит Блінкена до української столиці не був несподіваним чи випадковим – це частина великої роботи команди українських дипломатів: не слід думати, що принцип «нічого про Україну без України» підтримуватиметься без наших проактивних дій.
Слід нагадати, що до цього українську столицю відвідували американські конгресмени, представники обох партій – Демократичної та Республіканської. І це є також заслугою вітчизняної команди, адже відомо, що у Сполучених Штатах невдовзі стартують вибори до Конгресу і тема України буде однією з найважливіших, тому кожна політсила в Америці намагатиметься заробити бонуси і створюватиме умови для фінансової та безпекової підтримки нашої держави.
Особливої уваги вартує й поїздка глави ЦРУ Вільяма Бернса до Києва, а потім до Берліна. Як було вказано, до української столиці директор розвідувального управління США приїжджав, щоби обговорити із владою нашої держави, із колегами з вітчизняної розвідки можливі сценарії та ризики російського вторгнення. А от до Берліна він вирушив задля того, щоби переконати канцлера Німеччини Олафа Шольца закрити проєкт «Північний потік – 2» у разі нападу РФ.
Глава ЦРУ Вільям БернсЗвідси, до речі, і незрозумілі слова Джо Байдена під час прес-конференції, де він сказав, що Росія дорого заплатить за повномасштабне вторгнення, вказавши, що «незначне вторгнення» може коштувати менше. Глава Білого дому та його адміністрація, почувши різку відповідь України, одразу виправилися, проте варто зрозуміти, чому на початку саме такі слова були сказані. А сказані вони були якраз через позицію німецького керівництва, яке за будь-яких обставин хоче зберегти новий російський газогін та прагне отримати від США вичерпну відповідь на приблизно таке питання: якщо Росія відмовиться від масштабного вторгнення до України і проведе натомість силову операцію точково (до прикладу, на Сході) або зробить усе чужими руками (наприклад, Лукашенка), або ж узагалі анексує окуповані частини Донбасу, чи можна буде запустити газопровід?
До речі, тут показовими навіть є не перемовини Лаврова та Блінкена, а візит глави МЗС Німеччини Анналени Бербок до Москви та її переговори із російським візаві. Це відбулося одразу після її візиту до Києва. Те, що керівниця німецького зовнішньополітичного відомства ФРН публічно натякнула на можливе закриття «Північного потоку – 2» та після прес-конференції швидко пройшла повз Лаврова, нервово кивнувши йому, не бажаючи навіть тиснути йому руку та перебувати поблизу нього більше хвилини, засвідчує, що німецький уряд є розколотим по російському питанню і що Шольц сам може залишитися у меншості.
Фото: EPA/UPGТак само помітно, що дії Путіна об’єднали країни – члени НАТО, Організації, яка останні роки страждала, за словами президента Франції, на смерть мозку, згуртували й інші союзницькі держави проти зухвалих дій Росії. Останнім часом Київ відвідали високопоставлені міністри Канади, Британії, Франції. Президент Туреччини акцентував на стовідсотковій підтримці України. Ми відчули й підтримку наших балтійських, польських, скандинавських колег. Усе це говорить про те, що світ не хоче війни і робить усе, щоби на старті змусити супротивника зробити крок назад.
Повернемося все ж до США. Президент Байден та Держсекретар Блінкен вже заявили, що жорсткі санкції проти Росії будуть запроваджені за будь-яких сценаріїв – навіть, якщо та використає Білорусь та її сили для нападу на Україну, якщо знову надішле «зелених» чи іншого кольору чоловічків. Це дуже важливо на фоні оголошених спільних російсько-білоруських військових навчань поблизу українського кордону, які мають відбутися наприкінці січня – на початку лютого цього року.
Ніхто не знає, що робитиме Путін, як він реагуватиме та який сценарій урешті-решт застосує проти України. Кожна зі сторін, колективний Захід на чолі зі США та Росія, намагаються використати дипломатію задля підготовки, задля того, щоби відтягнути час.
На супутникові знімах Maxar Technologies видно скупчення російських військ біля кордонів України.Сторони навряд дійдуть згоди – Москва не хоче позаблоковості України, вона хоче, щоби їй віддали Україну і щоби такої держави більше не існувало. Бо якщо би російське керівництво було налаштоване на досягнення компромісу, воно б не надсилало вимоги в ультимативній формі, які неможливо виконати, і почуло би главу Білого дому, який сказав, що можна домовитися про відмову від встановлення стратегічного озброєння в Україні (яке і не планували тут встановлювати), який сказав, що ближчим часом наша держава не увійде до НАТО, про що теж добре усім було відомо, зокрема й Кремлю.
Сполучені Штати намагаються продовжувати з Росією переговори в форматі діалогу «про стратегічну стабільність», прагнучи включити РФ у довготривалі перемовини стосовно розміщення стратегічної зброї, проведення військових навчань тощо. А тим часом США та союзники надають Україні зброю, готують її до захисту своїх кордонів: Британія через Данію надсилає літаки із сучасними протитанковими системами, країни Балтії передають за згодою із Вашингтоном Києву американське озброєння, Іспанія насилає військові кораблі для захисту акваторії Чорного моря і таке подібне.
Міжнародне співтовариство переживає, що Росія може остаточно зруйнувати той світовий порядок, який вдалося вибудувати після завершення Другої світової війни. Про це, до речі, у Берліні прямо заявив Блінкен.
«Уряди та громадяни повсюди повинні перейматися подіями в Україні. Це може здаватися далекою регіональною суперечкою або ще одним прикладом російського цькування. Але на кону – принципи, які упродовж десятиліть зробили світ безпечнішим і стабільнішим», – зазначив Держсекретар США.
Фото: EPA/UPGНещодавно в одному із американських подкастів він наголосив: якщо світ дозволить Росії розпочати повномасштабне вторгнення в Україну, він відкриє скриньку Пандори, дозволить деяким автократичним режимам висунути територіальні претензії та напасти на інші держави.
Скринька Пандори була відчинена у 2014 році, коли Захід проковтнув анексію Криму та окупацію окремих частин Донбасу. Тож не потрібно боятися її відкриття, варто її закрити – в усілякому разі зробити усе належне для цього. Бо гонитва за ядерними технологіями, територіальні претензії автократій, криза міжнародного права та процес відновлення Радянського Союзу версії 2.0 – це все наслідок нападу Росії на Україну 2014 року. Захід має виправити свою легковажну помилку. А Україна має не піддаватися на провокації.