"Донецький Дахау". Рецензія на моторошну книгу Асєєва про місце знищення і катувань
Читацька рецензія Олени Литвин на книгу "Світлий шлях: історія одного концтабору" Станіслава Асєєва, яка увійшла до Довгого списку Книга року ВВС-Есеїстика-2021.
Готувалася до "Світлого шляху" як марафонець до забігу: прочитала "В ізоляції" - попередню книгу С. Асєєва, подивилася інтерв'ю, сформулювала власні питання, сходила на читацьку зустріч з письменником - промовчала.
Щоб взятися за "Світлий шлях", чекала відпустки, бо знала, що ця книга - спуск під воду без аквалангу. Занурення, що потребуватиме постійних вдихів - підняття на поверхню.
"В ізоляції" - синхронні есеї про життя окупованого Донбасу: виважені, максимально об'єктивні, без афектації. Написані людиною, яка живе, знаючи, що завтра можуть взяти.
І взяли. Тепер оповідач буквально опиняється у "Ізоляції" на вулиці Світлого шляху. З такими назвами не потрібні метафори, з такою реальністю - антиутопії переставляють на поличку казок.
"Ізоляція" для мешканців Донецька - поняття, наповнення якого тричі кардинально змінювалося за останні десятиліття.
В радянські часи це завод ізоляційних матеріалів.
З 2010 "Ізоляція" - артпростір, форпост сучасного українського мистецтва, майданчик для відкритих навколомистецьких дискусій.
У 2014 Світлий шлях веде на закритий об'єкт "Міністерства держбезпеки ДНР" - "Ізоляцію" - місце катувань, знищення людської гідності - в'язницю, концтабір.
Місце, де немає законів: ні юридичних, ні блатних; територія, де відсутня навіть логіка абсурду; явище, що заперечує цивілізацію як таку.
"Ізоляція" - це аномальна зона, порівняно з якою світ Орвелла та Кафки - інтелігентська рефлексія.
Тут утримуються люди різних політичних таборів, ідейні та маргинали, росіяни, "укропи", прибічники "руського миру", жінки та чоловіки, люди і ті, хто себе такими вже не вважають.
У 2014 році культурний простір "Ізоляцію" пограбували, арт-об'єкти знищили"Ізоляція", яку називають "донецьким Дахау", - місце експерименту по знелюдненню. І, найстрашніше, що знищення людського в собі, зміцнює тих, хто на боці сили - живодерів.
Станіслав Асєєв пробув у концтаборі понад два роки. Його книга - це документ епохи, свідчення, яке має бути оприлюднено для того, щоб унеможливити існування табору.
Вона складається з двох частин.
Перша - власне розповідь про перебування в "Ізоляції", переплетена з багатоголоссям історій інших ув'язнених, спроб узагальнити та осягнути страшний досвід.
Очевидним є те, що кожна з думок викристалізована місяцями перебування в катівні.
Недавній в'язень відповідає на всі питання, які ви не наважуєтеся поставити: про тортури, страх, голодування, втечу, Бога за ґратами, можливість бунту, гумор, секс, про божевілля і самогубство у полоні.
Але у вас з'являються нові.
Пропустити подкаст і продовжити подкаст
Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
Стриманість оповідача дає можливість читачеві витримати нелюдськість описуваних подій: садистських катувань, що посилюють приниженням, шантажем, присутністю рідних людей.
"Ізоляційна проза" - друга частина книги - це художні тексти, створені, виплекані в ув'язненні. "Ізоляційна проза" і робить книгу "Світлий шлях": історія одного концтабору." не лише свідченнями очевидця злочинів, а й свідченням сили людського духу. Творити, мислити, щоб залишитися людиною, щоб зберегти себе.
Станіслава Асєєва звільнили по обміну. Психіка людини здатна блокувати спогади про найстрашніше - так легше. Можеш почати нове життя, свідомо чи підсвідомо закресливши найгірше. Але існування "Ізоляції" в Донецьку письменник вважає особистим викликом. І він приймає виклик: свою місію вбачає в розголосі, знищенні концтабору, арешті катів та пасивних спостерігачів тортур.
У полоні письменник формулює свою молитву: "Господи, хай мені буде небайдуже".
І сьогодні знаходить в собі сили говорити про це знову і жити з цим. Заради того, щоб зло було покаране. Бо це свідчить - він не зламався.
Для чого ця книга?
Бо це відбувається зараз у моїй країні. Відбувається з тими, хто "любив морозиво, читав книги, ходив у кіно" (у в'язниці все звичайне набуває категорії минулого часу).
Постійне нагадування - щеплення від збайдужіння. Коли жертва називає зло по імені, вона перестає бути жертвою.
P. S. У Міжнародний день боротьби з фашизмом, 09. 11. 2021 затримано Палича - головного ката "Ізоляції".
Все не даремно, Станіславе.
Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.