План "Приватизація": чому продавати малі об’єкти вдається краще, ніж великі
Аукціон за 10 хвилин
Приватизація державного майна, як «велика» так і «мала» відбувається через відкритий аукціон. Якщо майно є неліквідним, за нього намагаються виручити хоч якісь кошти. Тоді майно продають з пониженням ставок – така процедура має назву «голландський аукціон».
Проте об'єкти великої приватизації продаються великих відкритих аукціонах. На такому аукціоні, зокрема, продали готель «Дніпро» у центрі Києва, на Європейській площі. За час торгів, в яких брали участь 29 компаній, сума зросла з 80 мільйонів до 1,1 мільярда гривень.

Натомість продаж 100% акцій заводу «Більшовик», який відносять до об’єктів великої приватизації, головний актив якого – 35 гектарів у трьох кілометрах від Хрещатика, – ажіотажу не викликав. Напередодні аукціону у Фонді держмайна говорили про 15 зацікавлених учасників торгів. Проте участь в торгах узяли участь лише три компанії – ТОВ «Дженерал комерс», пов'язане з групою UFuture екснардепа Василя Хмельницького та його партнера Андрія Іванова, ТОВ «Інвест новація» Степана Черновецького, сина ексмера Києва, і ТОВ «ДК каскад» екснардепа Віталія Хомутинніка.
Аукціон тривав лише 10 хвилин з яких хвилин 8 – виступ ведучого аукціону, який намагався переконати потенційних інвесторів поборотись за 35 гектарів землі у центрі Києва. Проте марно – ціна зросла лише на 40 мільйонів гривень зі стартових 1,38 мільярда гривень.
До аукціону 35 гектарів майже у центрі Києва оцінювали щедріше. Зокрема, керівник компанії M4U Володимир Даниленко та колишній топменеджер SAGA Development Ігор Райков говорили про 3-4 мільярда гривень.
«Це ринкова ціна, яка сформувалась внаслідок відкритого аукціону у даний момент в історії України. Якби цей об'єкт продавався на Манхеттені, то коштував би мільярди доларів. Зараз цей об'єкт з боргами у 500 мільйонів гривень, без землі із занедбаними будівлями проданий. Я вважаю, що це успіх та вітаю усіх хто приймав участь», – сказав після завершення аукціону голова Фонду державного майна Дмитро Сенниченко.

Високий ризик інвестицій
Чому не вийшло залучити до участі в аукціоні ані великих українських гравців, ані іноземних інвесторів? Почасти тому, що вкладати у гроші в українську економіку достатньо ризиковано. Проте головна причина – у відвертій проблемності «Більшовика» для інвестора. Новому власнику треба погасити борг у 481 мільйон гривень з яких 300 мільйонів – це плата з оренду землі зі штрафами та пенями. Приблизно 200 мільйонів – це борги з виплати податків. Ця сума може бути більшою, бо ще є пеня та штрафи, про які стане відомо після погашення «тіла» боргу.Також у найближчі три роки покупець повинен інвестувати 57 мільйонів гривень у «Жашківважмашбуд», який знаходиться на Черкащині та є філіалом «Більшовика». А обладнання дочірніх підприємств необхідно буде безкоштовно передати «Укроборонпрому».
Також нові власники заводу отримують суперечку з КМДА за цех №5, який заважає добудувати Шулявський шляхопровід. Фонд Держмайна продавав його за 700 мільйонів – фактично за половину суми від тієї, яку заплатив «Дженерал комерс».За словами мера Києва Віталія Кличка інвестор буде змушений продати КМДА цех №5 за 112 мільйонів гривень. Таке рішення ухвалив суд.
«І ми розраховуємо, що з новим власником відповідне рішення суду буде виконане до кінця року», – сказав мер столиці. Ще п'ять будівель площею понад 6,3 тисяч квадратних метрів були незаконно відчужені і продані ТОВ «Агроміл дистриб'юшн» у 2019 році – попри те, що підприємство входило до переліку заборонених до приватизації об'єктів. Суди щодо цієї частини заводу ще тривають.

Майбутнє усієї землі, на якій стоїть «Більшовик», залежить від рішення депутатів Київради. Зараз земля належить до категорії «зони промисловості», щоб будувати там новий житловий комплекс чи провести реновацію будівель, як це було з цехами «Арсеналу», необхідна зміна цільового призначення.
Також на території підприємства є несформовані земельні ділянки, що не мають кадастрових номерів. Щоб вирішити цю проблему доведеться звертатися до міськради з метою формування та державної реєстрації права власності. Проєкт відведення ділянки підлягає погодженню з управлінням Держгеокадастру та департаментом містобудування та архітектури.
Що ще можуть продати
У березні цього року, коли Верховна Рада розблокувала процес «великої приватизації», ухваливши відповідний урядовий законопроект, прем'єр-міністр Денис Шмигаль повідомив, що від продажу держмайна планується залучити до бюджету до 12 мільярдів гривень.
Втім, за неповних 2 місяці до кінця 2021 року цей амбітний план об'єктивно виглядає недосяжним. У ФДМУ скаржаться на те, що, мовляв, фактично заборону було скасовано лише в травні та очікують, що за результатами аукціонів, які вже відбулися, до держбюджету в цьому році все ж таки надійде понад 5 млрд грн.

До того ж у Фонді держмайна нарікають на якість активів, що отримали для приватизації. Зокрема, як розповіли LB.ua в ФДМУ, З переліку 662 підприємств переданих ФДМУ на приватизацію у 2020 році:180 – арештоване майно; 167 – припинили діяльність; 97 – немає керівників, і деяких Фонд розшукує з поліцією; 49 – банкрути; 18 – борги більші за вартість. Фактично, як стверджують у Фонді держмайна, можна приватизувати лише 151.
Зараз найближчий приватизаційний аукціон по великих об’єктах готують на 20 грудня 2021 року. З молотка має піти АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», стартова ціна якої 3,7 мільярда гривень. Його продаж мав відбутись 29 жовтня проте перенесений. Оскільки Фонд Держмайна отримав лише одну правильно подану заявку, хоча компанією нібито цікавилися 29 інвесторів, з яких 16 – іноземні.
ОГХК включає в себе два ключових активних родовища ільменіту та рутилу в Україні – Іршанський і Вільногірський. Ільменітовий і рутиловий концентрат є сировиною для виробництва титану. У 2020 році ОГХК отримало дохід у 600 мільйонів гривень.

У коментарі LB.ua Дмитро Сенниченко пояснив чому проведення аукціону двічі переносилося.«Інвестори просять додаткові гарантії, бо їх не влаштовує інвестиційний клімат в Україні, робота правоохоронних органів та судової системи заважає залучати інвестиції. Це говорять нам. Шикарне підприємство, шикарні активи, але зробіть так щоб нас не «кошмарили» (спричиняли постійні незручності, заважали працювати, – LB.ua). Тому вже двічі аукціон не відбувся», – сказав голова Фонду Держмайна.
Сенниченко зазначив, що представники ФДМУ звернулись до уряду з листом у якому попросили, дати гарантії для інвестора, який придбає ОГХК за 200-250 мільйонів доларів.
«Це нормально у світовій практиці держава бере на себе все що не знає інвестор. Щоб держава гарантувала захист від ризиків. Зараз ми працюємо над договором солідарності», – сказав він.Але меморандум може і не допомогти. Джерела стверджують, що ОГХК дуже цікавить бізнесмена, олігарха Дмитра Фірташа. У Фірташа є «Кримський титан», що знаходиться на окупованій території. Це підприємство є найбільшим виробником оксиду титану у Східній Європі. Але, щоб його виробляти потрібний титановий концентрат, який і добуває ОГХК.
Крім компаній Фірташа на титанового гіганта України претендували три компанії. За даними ФДМУ заяви до участі у аукціоні подали ТОВ «Тінвест», ТОВ «Стугна Лімітед» та компанія Northland Capital Partnets Limited. Однак до аукціону допустили лише ТОВ «Стугна Лімітед».

Цією компанією володіє Дмитро Адамовський. Його батько Андрій є бізнес-партнером колишнього нардепа від «Блоку Петра Порошенка» Олександра Грановського.
За даними сайту «Наші гроші», компанії Адамоського та Грановського за президенства Порошенка були постійними переможцями тенедерів на поставку палива.
За словами Дмитра Сенниченка, у разі успішного продажу ОГХК наступними об’єктами великої приватизації будуть ПрАТ «Президент-готель» та ПАТ «Одеський припортовий завод» (ОПЗ).
«Аукціон по «Президент готелю» може бути вже на початку 2022 року. По ньому вже пройдено одну з трьох підготовчих процедур. Про початок цього аукціону я сподіваюсь ми зможемо об’явити у грудні. «Одеський припортовий завод» пройшов три з п’яти необхідних процедур. Я думаю, що це підприємство добереться до аукціону до літа 2022 року», – сказав голова фонду Держмайна.
Одеський припортовий завод – це хімічний гігант, що спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду, рідкого азоту, діоксиду вуглецю і рідкого кисню та перевантаженням хімічної продукції. Це є найбільшим підприємством у місті Південне на Одещині.
За перше півріччя 2021 року компанія отримала прибуток у майже 500 мільйонів гривень. Для порівняння перше півріччя 2020 завод закінчив з боргами у більші ніж мільярд гривень. Але з вересня 2021 року підприємство не працює через високу ціну на газ та низькі ціни на аміак та карбамід.

У жовтні 2021 колегія суддів ВАКС заочно судила колишнього першого заступника директора ПАТ «Одеський припортовий завод» Миколу Щурікова. Його звинувачують у розтраті 205 мільйонів гривень.
«Президент Готель» – це чотиризірковий готель, що знаходиться у центрі Києва, біля НСК «Олімпійський». Його збудували у 1990 році як частину готельних комплексів «Інтурист», які зводили по всьому СРСР.
У 2017 році Заводський районний суд міста Миколаєва, наклав арешт на акції ПрАТ «Президент-Готель», але ФДМУ виграв апеляцію та скасував заборону.
Але суди тривають і досі. Зокрема Господарський суд Києва 30 вересня відмовився задовольнити позов ПрАТ Президент-Готель до ТОВ «Будівельна компанія Квадр» про розірвання укладеного між позивачем і відповідачем договору оренди від 17 квітня 2009 року. За цим договором готель повинен перебувати у «Квадри» до 2034 року.
Серед засновників компанії Квадр – ТОВ «Л.А.Р.К.», бенефіціаром якого через ТОВ «Вертекс Юнайтед» є Борис Кауфман, скандальний власник компанії з продажу тютюнових виробів «Тедіс».

Крім того на сайті ФДМУ зазначено, що в рамках великої приватизації готові виставити на аукціон шахту «Краснолиманська», що знаходиться у Покровському районі на Донеччині. Підприємство має заборгованість по заробітній платі, присутні також проблеми з видобутком корисних копалин. Підприємству належать лише наземні комплекси, а всі вугільні запаси та виробництво знаходиться у власності ТОВ «Краснолиманська», відтак, державна шахта змушена вести видобуток на приватних пластах.
ДПАТ «НАК «Украгролізинг» – це найбільша кредитно-лізингова компанія в Україні, що надає позики українським аграріям. У червні 2021 року НАБУ вручило підозру сину екснардепа «Блоку Литвина» Василя Шпака, Миколі, який очолював це підприємство. Слідство встановило, що він вивів з підприємства майже п’ять мільйонів гривень. АТ «Турбоатом» – найбільше у світі підприємство, що спеціалізується на виробництві парових турбін для теплових і атомних електростанцій, гідравлічних турбін для гідроелектростанцій і гідроакумулюючих електростанцій, газових турбін для теплових електростанцій.
ПАТ «Азовмаш» – найбільше машинобудівне підприємство України, яке спеціалізується на випуску обладнання для гірничо-металургійного комплексу, цистерн-вагонів, портових кранів, котлів. Компанія почала нести збитки у 2013 року після закриття російського ринку. У 2019 з підприємства звільнили тисячу людей.

Завод з виробництва калійних добрив ВАТ «Оріана» перебуває в процедурі банкротства з 2002 року, що негативно вплинуло на фінансовий та майновий стан товариства. Зараз доходи підприємства повністю забезпечуються за рахунок здачі в оренду нежитлових приміщень, обладнання та автомобілів. Приміщення цієї компанії здебільшого знаходяться у жахливому стані.
ПрАТ «Індар» – це єдиний в Україні завод із повним циклом виробництва генно-інженерних інсулінів, які широко застосовуються в терапії діабету. Потужності підприємства дозволяють виробляти 13-15 млн флаконів інсуліну на рік. Продукція підприємства експортується в Молдову, Казахстан, держави СНД, Бразилію та інші країни.
Також продають шість облтепроенерго: ВАТ «Тернопільобленерго», ПАТ «Центренерго», АТ «Харківобленерго», ПАТ «Запоріжжяобленерго», АТ «Хмельницькобленерго», АТ «Миколаївобленерго». Це великі енергетичні компанії, що є фактично монополістами у своїх регіонах.
«Мала» приватизація ефективніша за «велику»
Натомість за останні два роки у рамках малої приватизації вдалось продати понад 3 тисячі об'єктів на суму понад п'ять мільярдів гривень. Лише цього року дохід від малої приватизації склав 2,7 мільярда гривень з трьох мільярдів запланованих. З 12-ти мільярдів доходів від продажу держмайна, про які говорили прем'єр-міністр Денис Шмигаль та заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко три припадали на малу приватизацію. Якщо до цього додати до 2,7 мільярдів суму від продажу «Електронмашу» то план буде навіть перевиконання.
Як вже зазначалось, ми вже зараз маємо два успішних аукціони від малої приватизації. Це готель «Дніпро» та «Елетронмаш». Після закінчення торгів їх загальна сума зросла у 14 разів, зі 146 мільйонів до двох мільярдів гривень.
В обох випадках аукціони тривали понад три години, а кількість учасників була перевищувала два десятки.
То в чому різниця між великої і малою приватизацією? Вся справа у формі проведення торгів.
Згідно із законодавством, якщо балансова вартість компанії (вартість усіх активів, – LB.ua) нижча 250 мільйонів гривень то це об'єкт малої приватизації, якщо вище великої.
До початку аукціону з малої приватизації ні кількість учасників торгів, ні назви компаній, що торгуються невідомо. До того ж дізнатись хто переміг у торгах і хто змагався на них можливим лише після завершення аукціону.
Торги проходять на площадці «Prozorro. Продажі» онлайн у три етапи. Кожен з учасників по колу роблять ставку. Автор найбільшої стартової ставки має право називати свою суму за лот останнім.
«Різниця між великою приватизацією і малою в тому, що на малій приватизації стартова ціна – це балансова вартість об'єкта. Це до 250 мільйонів. Все, що більше, наприклад», завод «Більшовик» – це велика приватизація. Для цього наймається радник з приватизації, інвестиційні компанії, аудитори і вони називають ринкову ціну і іншому випадку закритий аукціон», – каже Дмитро Сенниченко.

Як показує практика механізм проведення аукціону малої приватизації є більш дієвим ніж великої.
Проте, як кажуть у самому ФДМУ головне, що прийде інвестор, створить нові робочі місця і економіка та податкові надходження державного бюджету та бюджетів територіальних громад буде постійно збільшуватись.
Хоча у випадках з «Більшовиком» і багатьма об’єктами малої приватизації бачимо, що інвесторами є забудовники, яким більшою мірою цікава саме земля, а не виробництво.