ІДІЛ зближує: навіщо Захід пішов на перші контакти з урядом "Талібану"
Яким буде ставлення західного світу до нового уряду Афганістану, сформованого рухом "Талібан"?
Наразі на перші контакти з цим урядом пішли і США, і ЄС.
Жодного прориву не відбулося – єдине, на що наразі може розраховувати нова афганська влада, то це на західну гуманітарну допомогу.
Проте існує фактор, який змушує Захід, принаймні Сполучені Штати, шукати можливості для взаємодії з колишнім ворогом.
Назва цьому фактору – "Ісламська держава", або ІДІЛ.
Взаємодія без визнання
Ані визнавати, ані ігнорувати. Саме такою поступово стає ситуація навколо фактичного уряду Афганістану.
Попри очікування "Талібану", міжнародного визнання сформованого ними уряду так і не відбулося.
Замість цього складається враження, що у зацікавлених сторін є непереборне бажання дати талібам невизначений випробувальний термін.
Навіть політичний спонсор "Талібану" Катар говорить про важливість взаємодії і натякає на вторинність і неважливість визнання, а військовий союзник Пакистан щодо нової влади (чи своєї старої клієнтели?) здійснює явно дискримінаційні заходи, обмежуючи життєво важливий рух товарів і людей через кордон, і проголошує дражливі для талібів тези.
Москва, яка публічно подавала себе як партнер "Талібану", показово проігнорувала заклик з Кабулу вилучити організацію зі списку терористів.
Ситуація настільки дивовижна, що після серпневого тріумфального сходження і двох місяців у владі спікери "Талібану" зараз змушені виправдовуватися за захоплення Кабула, в черговий раз пояснюючи, що вони зробили це вимушено, після неузгодженої втечі Гані і в умовах вакууму влади і безпеки в столиці, і що це було зроблено, зокрема, в інтересах міжнародних партнерів.
Політична столиця Афганістану в цей час перемістилася до Дохи, де відбулася низка знакових переговорів.
В Катарі пройшли перші з часу виведення американських військ переговори між делегаціями США і "Талібану".
Афганська делегація намагалася добитися розблокування $9,5 млрд резервів Нацбанку на тлі наближення економічного колапсу, натомість американці прагнули отримати більше гарантій щодо безпекових питань, визначеності щодо прав жінок і ширше — щодо політики нової влади в гуманітарній сфері і дотриманні прав людини.
Показовий момент: американську делегацію очолював заступник директора ЦРУ Девід Коен.
Як наслідок, сторони домовилися лише про продовження консультацій. Показово, що після цих переговорів спікер "Талібану" спростовував домовленості про спільну боротьбу з "Ісламською державою".
Єдиним позитивом цієї зустрічі стало те, що американська сторона запропонувала Афганістану гуманітарну допомогу.
За схожим сценарієм відбулася зустріч "діючого міністра закордонних справ" Аміра Хана Муттакі з послами країн Європи.
Європейці пообіцяли $1,5 млрд гуманітарної допомоги, зокрема на виплату зарплат вчителям, медикам і, можливо, частині центральної бюрократії.
Перед цим у Кабулі Муттакі приймав представників міжнародних організацій, а також послів і представників країн-сусідів, де обговорювалося надання ліків і продуктів харчування.
Спільний ворог
Чи можливе в осяжній перспективі визнання сформованої "Талібаном" влади?
З одного боку, наразі таліби сприймаються як неприємна реальність, проте така, якій немає альтернативи і яку, відповідно, неможливо ігнорувати.
Новий Північний альянс розпорошений у горах Гіндукушу і спроможний хіба на поодинокі акції. Більш того, надходить все більше свідчень того, що лідер спротиву Масуд-молодший не готувався до боротьби, зокрема тому, що проти війни виступили практично всі місцеві лідери.
На знакових переговорах з талібами релігійні авторитети Панджшеру дійшли угоди, за якою долина визнає владу в Кабулі, натомість таліби не надсилають в Панджшер свої війська і не призначають свого губернатора. Масуд також домовлявся про квоту в уряді країни.
І лише несподіваний наступ "Талібану" дозволив Масуду вийти з угоди і мобілізувати незначну частину своїх прихильників.
Отже, на зараз існує глобальний консенсус щодо того, що саме "Талібан" на найближчу перспективу керуватиме Афганістаном.
Також зрозуміло, що більшість урядів погоджуються, що допомогу слід продовжувати, щоб уникнути гуманітарної катастрофи. Однак масштаб і характер допомоги ставлять у залежність від виконання талібами низки умов.
Ще один важливий фактор: хоча таліби ніколи не визнають цього публічно, але їм вже критично потрібна допомога у боротьбі проти "Ісламської держави".
Останніми тижнями ІДІЛ щодня атакував талібів і цивільні об'єкти в Кабулі, в східних провінціях та в районах проживання меншин.
Дрібні поодинокі напади на податківців на ринках і патрулі на дорогах перемежовувалися страшними кривавими терактами, на кшталт підриву шиїтської мечеті з сотнями жертв.
Таліби стикнулися з партизанською і терористичною тактикою, яку вони самі філігранно використовували в недалекому минулому. І як свідчить досвід самих талібів, нейтралізувати терористичну і партизанську війну не дорівнює формальному контролю над територією.
Атаки ІДІЛ підривають владу "Талібану" зсередини і ставлять під сумнів його спроможність контролювати країну. Здатність ІДІЛ вести активну терористичну війну підживлює їхню глобальну мережу і унаочнює можливість поширення на сусідні країни.
А разом посилюється небезпека перетікання рядових бійців "Талібану" до більш енергійної та успішної в їхніх очах групи. Бути рядовим талібом стало небезпечно, відповідно, рядові бійці втрачають дисципліну, а їхній страх множить невмотивоване насильство.
У такій ситуації патрулі страчують невинних, керуючись самими лише чутками про належність жертв до ІДІЛ.
Якщо таліби будуть не в стані приборкати ІДІЛ, Афганістан стане центром тяжіння для багатьох розкиданих по всьому світу джихадистів.
Більшість інтернаціональних ісламістських груп з сирійського анклаву Ідліб, який не контролюється Асадом, вже зараз хотіли б перебратися до Афганістану.
Узбецькі, уйгурські та чеченські загони, які зараз воюють у Сирії, мають різну історію взаємодії і ворожнечі з ІДІЛ чи Аль-Каїдою, але не раз виявляли гнучку лояльність в залежності від місцевих умов.
Зараз бійцям цих підрозділів важко самостійно добиратися до Афганістану, але якщо ситуація буде змінюватися, їхня наполегливість може зрости.
* * * * *
Отже, обидві сторони — і "Талібан", і американці — зацікавленні у співпраці, але обидві цього ніколи не визнають.
"Талібан" публічно не визнає жодної допомоги США проти ІДІЛ, тому що вся пропагандистська машина "Талібану" з першого дня подавала їх як законспірованих американських маріонеток, які підривають спільний фронт боротьби з окупантами.
Аналогічним чином, у ЗМІ "Ісламської держави" талібів змальовували як посіпак американського імперіалізму, які обміняли джихад на розкішні апартаменти в Катарі під наглядом і охороною ЦРУ.
Так само визнавати співпрацю з "Талібаном" не вигідно й Сполученим Штатам. Проте загрозою для США є саме ІДІЛ — одна з небагатьох груп, яка ставить перед собою глобальні цілі і яка спроможна їх втілювати.
Багато чого з'ясується в зимові місяці, коли економічна криза, голод і поширення ІДІЛ будуть суворим краш-тестом для "Талібану".
Якщо режим зможе зберегти владу і продемонструвати спроможність контролювати ситуацію, тоді для лідерів "Талібану" відкриється нове вікно можливостей.
Автор: Сергій Данилов,
заступник директора Центру близькосхідних досліджень