Как понять и предугадать монетарные решения НБУ
Несколько индикаторов, которые помогут лучше спрогнозировать монетарные решения Национального банка.
НБУ докладає чимало зусиль для забезпечення прозорості та передбачуваності монетарної політики. Утім, інколи рішення щодо облікової ставки виявляються неочікуваними для економічних агентів та викликають жваві дискусії. Для кращого розуміння дій НБУ важливо уважно дивитися на його комунікацію. У нагоді стане також розуміння декількох принципів інфляційного таргетування.
Комунікація НБУ — ключ до розуміння його рішень
Комунікація необхідна центробанкам — інфляційним таргетерам для формування довіри до монетарної політики та заякорення очікувань. Аргументація рішень НБУ представлена передусім у релізах щодо монетарної політики, Інфляційних звітах, Підсумках дискусії членів Комітету з монетарної політики (КМП).
Однією з головних «підказок», які спрощують передбачення рішень НБУ, є прогноз облікової ставки. Він є частиною квартального макропрогнозу, який публікується разом із прес-релізом (і детальніше розкривається в Інфляційному звіті). Прогноз ставки завжди виходить з необхідності приведення інфляції до цілі. Водночас усі показники макропрогнозу узгоджені між собою та базуються на одних припущеннях. Якщо припущення справджуються, то НБУ найімовірніше буде чітко слідувати за прогнозом ставки.
Натомість «застарівання» прогнозу або ж реалізація ключових ризиків є передвісниками змін у монетарній політиці. Прогноз ставки (на відміну від досягнення інфляційної цілі) не є зобов’язанням НБУ. Якщо виникає загроза тривалого відхилення інфляції від цілі, НБУ завжди корегує монетарну політику. Чим більше з плином часу фактичні показники і припущення відхиляються від прогнозних траєкторій, тим вища ймовірність корекції монетарної політики. Принаймні, якщо такі відхилення не взаємокомпенсують один одного.
Зміни у мові та акцентах монетарних релізів — інший важливий сигнал. Зокрема, реліз містить forward guidance — характеристику найімовірнішого напряму монетарної політики у майбутньому. Рішучіше формулювання forward guidance може свідчити про вищу ймовірність майбутніх змін.
Підсумки дискусії членів КМП передають відтінки настроїв осіб, які впливають на рішення щодо ставки. Вони також містять кількісний розподіл думок щодо поточного рішення та майбутньої траєкторії ставки. Такі цифри є корисним доповненням до forward guidance з релізу.
Візьмемо, для прикладу підвищення ставки до 8,5% у вересні. Це рішення було доволі прогнозованим, адже макроекономічний розвиток був близьким до базового сценарію НБУ. У своїх комунікаціях НБУ не сигналізував про посилення основних ризиків чи нові фундаментальні чинники. Водночас Підсумки дискусії членів КМП, опубліковані в серпні, свідчили про готовність до підвищення ставки з боку усіх членів КМП. Все це посилювало ймовірність базового сценарію з підвищенням облікової ставки до 8,5%.
Складніше було передбачити липневе рішення щодо підвищення ставки до 8%. Головним було питання: чи продовжить НБУ посилення монетарної політики після «паузи» в червні? Сигналів було вдосталь. Так, у попередньому релізі НБУ зберіг у forward guidance формулювання про «готовність підвищувати облікову ставку надалі» і уточнив ймовірні підстави для цього, зокрема «суттєвіше посилення фундаментального інфляційного тиску». Водночас Підсумки дискусії КМП сигналізували про зміну настроїв — вже 5 із 10 членів КМП наголосили на необхідності подальшого підвищення ставки. Нарешті статистика свідчила, що базова інфляція (мірило фундаментального тиску) у червні помітно прискорилася і перевищувала прогноз. Зовнішній інфляційний тиск теж виявився суттєвішим, ніж прогнозувалося. Все це вказувало на високу ймовірність підвищення ставки.
Монетарні рішення = модельні розрахунки + експертні судження
Основою прогнозної системи НБУ є квартальна прогнозна модель (QPM), яка доповнюється моделями наукастингу і короткострокового прогнозування й експертними судженнями профільних фахівців. Утім, будь-яка модель — це спрощене відображення реальності, а тому експертне судження профільних фахівців є вагомим доповненням модельних розрахунків.
Експертні судження можуть набувати більшої ваги під час «проміжних» монетарних засідань між оновленнями макроекономічних прогнозів. Так буває, зокрема, коли фактична динаміка макроекономічних показників суттєво відхиляється від попереднього прогнозу, а робота над новим ще не завершилася.
Експертні судження також можуть відігравати значну роль в ухваленні рішень у ситуаціях, коли ключові показники макропрогнозу демонструють mixed signals (відхиляються в різні боки від прогнозу).
Водночас за відсутності консенсусного бачення і високої невизначеності з подальшою траєкторією показників рішення щодо зміни ставки може бути відтерміноване до засідання з оновленням макропрогнозу.
Монетарна трансмісія працює через різні канали
Читайте также:
Сергей Гончаревич Украина 2021−2024. Что будет с экономикой?
«Облікова ставка ні на що не впливає, тому нема чого її підвищувати». Такі думки поширюються, коли реакція процентного каналу монетарної трансмісії з різних причин стає слабкою. Справді, ринкові ставки за кредитами і депозитами не одразу реагують на зміну облікової ставки. Спочатку банки переглядають процентні політики, а потім їхні клієнти беруть паузу перед ухваленням нових інвестиційних та споживчих рішень. Інколи цей процес гальмують структурні чинники. Так, в Україні сьогодні трансмісію послаблюють значна ліквідність банківської системи і зависока частка ринку у власності держави, що викривлює конкуренцію за кошти вкладників. Водночас у дискусії щодо дієвості облікової ставки поза увагою часто лишаються інші канали монетарної трансмісії. По-перше, зміна облікової ставки відображається в економіці через канал очікувань. По-друге — через валютний канал, який має значний вплив на інфляцію.
Перспектива важливіша за ретроспективу
Монетарна політика впливає на економіку з часовим лагом. Зміна облікової ставки швидко відображається у ставках на міжбанківському ринку, повільніше — у банківських ставках, і помітно довше — на процесах в реальній економіці. Повний шлях монетарної трансмісії може тривати від 9 до 18 місяців.
Відповідно НБУ бере до уваги показники поточного стану економіки, утім, рішення будує на баченні подальшого її розвитку. Наявні показники інфляції розглядаються в контексті ризиків для майбутньої динаміки споживчих цін і впливу на інфляційні очікування.
Це веде до важливого висновку. Прискорення інфляції в минулому місяці не є приводом для обов’язкового підвищення ставки на найближчому засіданні. Так само зниження ставки не обов’язково одразу слідує за зниженням інфляції.
Важливі не тільки джерела інфляції, але й динаміка очікувань
Вплив на ціни зазвичай чинять або фактори пропозиції (наприклад, гірший врожай → дорожче продовольство), або попиту (збільшення споживчих витрат на товари та послуги → підвищення цін). Монетарна політика має сильний зв’язок з чинниками попиту і слабкий — з чинниками пропозиції. Тож центробанк зазвичай реагує ставкою лише на інфляцію попиту. Утім, таке твердження не має бути категоричним.
Річ у тім, що загальне зростання цін впливає на інфляційні очікування, а вже на них центробанк має реагувати. Більшість громадян не будують прогнозів інфляції - їхні очікування адаптивні і залежать від минулого досвіду або останніх спостережень (новин, чуток тощо). Це означає, що інфляційна спіраль може швидко розкрутитися: унаслідок звуження пропозиції дорожчає паливо і продовольство → погіршуються інфляційні очікування → домогосподарства більше споживають, менше заощаджують, вимагають підвищення зарплат, а фірми закладають у ціни вищі майбутні витрати → інфляційний тиск посилюється. Тому центробанки не можуть повністю ігнорувати фактори пропозиції у своїх рішеннях — їх оцінюють в контексті впливу на загальну інфляцію та очікування.
Як продемонструвала коронакриза, центробанки розвинутих країн з тривалим й успішним досвідом інфляційного таргетування можуть довго не реагувати на шоки з боку пропозиції. Утім, чим коротший цей досвід, чим менша довіра громадян до державної політики (зокрема монетарної), чим гірше заякорені очікування — тим швидшою буде реакція. Цьогорічні підвищення ставок центробанками країн, що розвиваються, свідчать саме про це.