Справедливость по-английски. Сага с Суркисом, Порошенко и Гонтаревой в Высоком суде
Недавно Высокий суд Англии и Уэльса вынес решение по делу Surkis & Ors v Poroshenko & Anor [2021] EWHC 2512 (Comm). Истцы Игорь Суркис и его компании обвинили Порошенко и Гонтареву в сговоре против них.
Нібито в такий спосіб пан президент і голова НБУ прагнули чинити на них тиск і відібрати сотні мільйонів доларів, які позивачі тримали у Приватбанку. Суд відхилив позов. Однак, наразі рішення може бути оскаржене, тому крапку в цій справі ще не поставлено.
З чого все почалося
Спочатку позивачі заявляли про незаконність процедури bail-in, які Фонд гарантування вкладів і Мінфін застосували до них під час націоналізації ПриватБанку. На думку пана Суркіса і Ко, примусове списання їхніх грошей з депозитних рахунків у Кіпрській філії ПриватБанку та конвертація в акції банку порушили їхні законні права та інтереси.
Однак, насправді така ж процедура списання коштів застосовувалася до всіх, кого Нацбанк визнав пов’язаним з Приватом, без конкретної прив’язки до сім'ї Суркісів (рішення Комісії НБУ з визначення пов’язаних осіб від 13.12.2016 р. № 105).
Тому позивачі змінили позицію і в оновленому позові заявили про порушення їхніх прав у зв’язку зі змовою в рамках прийнятого Комісією НБУ рішення 105. Нібито в період їхньої каденції п’ятий президент разом з пані Гонтаревою як посадовці впливали на формування складу Комісії. Для того, щоб відібрати гроші Суркісів. І щоб збільшити PR-активність Петра Олексійовича на президентських виборах у 2019 році, змусити Ігоря Суркіса безплатно передати Порошенку частку 8.33% в Медіагрупі «1+1 media» — холдингу, яким також володіють пан Коломойський та сім'я Медвечуків.
Високий суд розставив акценти
Високий суд відхилив вимоги позивачів визнавши, що в рамках діяльності Комісії НБУ Порошенко та Гонтарева були державними посадовцями, а не приватними особами, і тому вони захищені державним імунітетом. Також постановив, що це не приватний спір, а й відтак ця справа не може розглядатись в англійському суді.
Державний імунітет застосовується
Суд зазначив, що в питанні імунітету потрібно враховувати всі обставини (весь контекст), і чи за тих обставин дії, що оскаржуються, можна справедливо вважати діями в сфері державної влади (п. 79 рішення). За заявою Суркісів, при визначенні їх пов’язаними особами Привату пані Гонтарева чинила вплив саме як керівник НБУ (п. 19.3. Оновленого позову). Високий суд відхилив цю позицію, зазначивши, що «ця заява є фатальною для аргументу позивачів про те, що імунітет держави не застосовується до пані відповідача» (п. 42 рішення).
Високий суд також підтвердив, що в контексті націоналізації Приватбанку, дії відповідачів щодо визначення Суркісів пов’язаними особами було невід'ємною частиною націоналізації банку державою Україна (п. 134 рішення).
Відмова від державного імунітету
Позивачі також заявляли, що держава Україна відмовилася від свого права застосовувати імунітет до Порошенка та Гонтаревої. Але англійський суд наголосив, що відмова від державного імунітету повинна бути явною і однозначною (п. 115 рішення) і надаватись у довільній формі (п. 88 рішення). До того ж, відмову має санкціонувати посадова особа, яка на це уповноважена державою за законом чи міжнародним правом (п. 117 рішення) — голова дипломатичного представництва, глава держави, глава уряду, міністр закордонних справ.
У цій справі на запит позивачів до МЗС про відмову від імунітету повідомив не міністр, а директор департаменту. Позивачі просили від імені України: (і) зазначити, чи ця справа може розглядатися в англійському суді, та відмовити відповідачам в імунітеті, а також (іі) погодитись, щоб англійський суд розглянув усі питання позову. При цьому згодом МЗС надав офіційне роз’яснення, яким підтвердив, що лише міністр, а не директор департаменту, представляє МЗС за кордоном у відносинах з іншими установами.
Суд зауважив, що «це роз’яснення природньо було фатальним для позиції позивачів в контексті відмови від державного імунітету» (п. 119 рішення), а позиція директора департаменту МЗС про те, що цей спір є приватним, і тому державний імунітет не застосовується, є помилковою (п. 114 рішення).
«Пов’язані» судові провадження в Україні
Ще до процесу в англійському суді позивачі ініціювали судові провадження в Україні, де оскаржували рішення Комісії НБУ № 105. Проміжні рішення українських судів про недійсність цього акту позивачі використали в їхній правовій позиції в англійському суді.
У справі № 826/1317/17 оскаржувалися рішення Комісії № 105 та накази тимчасових адміністраторів Привату, за якими позивачам було заборонено користуватися їхніми коштами на рахунках в Приваті. Адмінсуд постановив, що НБУ не надав достатніх доказів суттєвого впливу пана Суркіса на управління компаній-позивачів і задовольнив позов.
В іншій справі № 826/20221/16 Київський апеляційний адмінсуд постановив, що пана Суркіса не можна вважати прямим чи непрямим власником або засновником Медіагрупи «1+1 media», оскільки його часткою управляє Менелаос Сазос, юрист пана Суркіса. За три роки Велика палата Верховного Суду скасувала ці рішення і постановила, що позов має розглядатись загальним судом (цивільної юрисдикції).
Англійський суд визнав безуспішними заяви позивачів про недійсність рішення Комісії № 105 з огляду на відсутність чинних рішень українських судів (пп. 149, 160 рішення) і постановив, що неуповноважений приймати рішення про законність рішення Комісії № 105 та вжитих в рамках цього рішення дій, з точки зору англійського права і права Кіпру (п. 161 рішення).
Майбутні перспективи
Без сумніву це важлива справа, і вона матиме наслідки не лише для сторін процесу. Ймовірно, на рішення Високого суду буде подана апеляційна скарга. Однак, позивачам доведеться обґрунтувати, що апеляційна скарга має реальні перспективи успіху.
Разом з тим, варто зробити висновки, зважаючи на існуючу критику щодо дещо формалізованого трактування нацбанком категорії «пов'язаності» осіб і недостатнього доведення фактичної пов’язаності, що стало приводом для судового оскарження рішення Комісії від 13.12.2016 № 105.
Висновок 1 — варто приймати справедливі закони та підзаконні акти з комплексним практичним механізмом їхньої реалізації.
Висновок 2 — варто сприяти неупередженості та професійності судових органів нижчих інстанцій та державних посадовців. У цьому питанні щонайменше прикладом етичності та компетенції суддів може послугувати Великобританія.