Мінцифри програло змагання за контроль «крипти»
В Офісі президента вирішили, що це надто велика честь – віддавати на регулювання галузь з багатомільярдними оборотами якимось вчорашнім айтішникам, і зробили «головним по крипті» стару добру Нацкомісію по цінних паперах і фондовому ринку (НКЦПФР).
В цьому є певна логіка, оскільки це орган, звичний до регулювання різних фінансових інституцій. Та й світова практика здебільшого покладає саме на аналогічні установи повноваження по нагляду за нині модними фінансовими інноваціями.
А як усе починалося! В ВР з своїми ідеями прийшли саме представники Мінцифри. Спочатку хотіли, щоб саме їх міністерство видавало ліцензії біржам віртуальних активів (ВА) та іншим подібним закладам.
Але дибки стали НБУ та НКЦФПФР – органи, м’яко кажучи, більш впливові, ніж цифрові трансформатори. Тому останнім довелося в рамках компромісу розподілити пиріг ліцензування операцій з ВА на трьох.
Здавалося, що ніби домовилися, президент вирішив по-своєму.
Що з собою мав принести законопроект про ВА?
Насправді, законодавча ініціатива була списана з вимог FATF до моніторингу фінансових операцій. Згідно документу, підлягали ретельній фіксації усі угоди понад 5 тис грн., а якщо їх поріг перевищував 30 тисяч гривень – то запроваджувалися правила ретельної ідентифікації клієнтів тощо.
Словом, вводився досить прискіпливий контроль за криптою.
Усі учасники ринку незалежно від спеціалізації мусили йти до держави по ліцензії. А для того, щоб отримати ліцензію, слід було б мати солідний пакет документів і немаленький статутний капітал.
Автори законопроекту намагалися ввести поняття віртуального активу у законодавство. Утім, тут є сумніви щодо успішності цієї спроби. Бо визначення термінів у законопроекті далекі від досконалості, а місцями мають прикрі прогалини.
Приміром, у світовій юридичній практиці власником активу вважається власник приватного ключа, котрий його здобув законним способом. З даного ж законопроекту неясно, як визначати власника, у якому порядку і за якими ознаками. Практично до кожного з термінів є питання, і можна не заздрити суддям, яким на практиці доведеться цей правовий текст застосовувати.
На це вказує і Володимир Зеленський у своїх зауваженнях: мовляв, плутанина у термінах є порушенням Конституції, бо люди не зможуть розуміти, про що закон, це є порушенням принципу верховенства права.
Утім, що характерно, якихось конкретних пропозицій, щоб ліквідувати понятійну плутанину, президент не надає, натомість ретельно виписує усі повноваження по регулюванню обігу ВА під НКЦПФР і НБУ.
Є ще велика кількість претензій до законопроекту від правників-науковців, але ні Зеленського, ні депутатів вони не цікавлять. Можливо, це поміняється, коли некомпетентність авторів стане очевидна з практики.
Що буде далі?
У ВР є 30 днів на розгляд пропозицій президента. Радники авторів законопроекту чомусь називають терміни до двох місяців, але, мабуть, вони не тільки не заглядали у підручники по цивільному праву, але і в регламент Верховної Ради.
Парламент, звісно, може проігнорувати правки президента або врахувати їх частково – але тоді треба буде понад 300 голосів, що є малоймовірним сценарієм.
В будь-якому разі, навіть якщо ВР ухвалить законопроект у президентській версії 226 голосами, то він негайно працювати не буде. Бо у його перехідних положеннях записано, що діяти він починає з моменту ухвалення і вступу в дію іншого закону, котрий стосується оподаткування криптовалют.
Це, звісно, ще одна велика проблема – так хотіли легалізувати ВА, що аж не встигли виписати, як їх обліковувати і оподатковувати. Так що реальна «легалізація» ВА відтерміновується на невизначений час, допоки будуть ухвалені відповідні зміни у Податковий кодекс.
Прикро, що законодавці так відстають від країни. Україна посіла перше місце в світі (!) за відсотком населення, яке володіло криптовалютою в 2020 році, а от юридичним особам тримати крипту на балансі все ще неможливо через недолугість влади.