Протистояння ХДС та соціал-демократів, дає меншим партіям шанс на "золоту акцію""Золота" німецька акція: хто стане молодшим партнером у новій коаліції
Від кого залежатиме, яким буде новий уряд Німеччини і якою буде його політика?
Звичайно, принципово важливим стане те, яка з партій – ХДС чи соціал-демократи – делегують свого кандидата у канцлери. Втім, не менш важливою стане й позиція політсил, що за всіма оцінками займуть третє та четверте місця - "Союз 90/Зелені" та Вільна демократична партія.
За різними даними, "Союз90/Зелених" готові підтримати від 15% до 18% німців. Натомість на користь вільних демократів висловлюються від 11% до 13%.
Нинішні розклади показують, що за будь-якого варіанта щонайменше одна з цих партій увійде до нової коаліції. А цілком ймовірно – й обидві.
А відповідно, саме тут знаходиться "золота акція", яка може мати чималий вплив на подальшу німецьку політику.
Напівуспіх "зелених"
Ще у квітні минулого року, коли в таборі християнських демократів точилися чвари за перший номер у списку, а рейтинг СДПН коливався біля позначки 15%, здавалося, що "Зеленим" гарантоване перше місце в цій кампанії.
Партія, що була молодшим партнером у коаліції ще у кабінеті Герхарда Шрьодера, раптом отримала шанс на канцлерство.
Це вдалося завдяки тому, що за роки канцлерства Ангели Меркель "Зеленим" вдалося трансформуватися в ідеологічному плані й вийти за рамки іміджу політичної сили, сконцентрованої переважно на природоохоронній чи кліматичній тематиці.
Водночас їхній виборець теж певною мірою змістився з лівої частини політичного спектра до центру.
Крім того, невдалі переговори про "чорно-зелену" та "ямайську" коаліції 2013 й 2017 років продемонстрували, що "Зелені" усвідомлюють потребу брати на себе відповідальність за уряд і, що головне, готові її приймати.
Зрештою, до кампанії "Союз90/Зелені" увійшов із амбітною передвиборчою програмою. Основна увага в ній приділялася не тільки традиційним для політсили питанням клімату й довкілля, але й пропонувалася низка змін в плані соціальної політики.
Партія змогла запропонувати програму змін, котра видавалася ковтком свіжого повітря на тлі вже звичних гасел сил "малої великої коаліції".
Не менш вдалим на початках видавався і вибір кандидатки в канцлери від "Зелених". Нею стала 40-річна співголова й представниця більш центристського "реалістського" крила партії Анналена Бербок.
Втім, "ефект Бербок" виявився недовгочасним - вже у травні рейтинги "Зелених" почали повільно падати.
Причинами цього є низка помилок, котрих припустилася кандидатка "Зелених".
Йдеться не лише про особисті помилки на кшталт підкорегованої біографії і неточностей у фінансовій звітності чи запозичення у публікаціях.
Позиції партії "посипалися" не в останню чергу через брак спроможності пояснити виборцям власні позиції. Доброю ілюстрацією такої проблемної риторики є фраза Бербок про "заборони як двигун змін", котру вона вжила під час останніх тристоронніх дебатів з кандидатами від ХДС/ХСС та есдеків.
В підсумку центристський виборець, котрий ще навесні був готовий ставити хрестик за "Зелених", повернувся до вже звичних йому "народних партій".
Проте навіть третє місце в рейтингу – не привід для політсили посипати голову попелом.
Адже партія має шанси не просто подвоїти свій результат 2017 року, але й потрапити до коаліції. Принаймні, більшість з потенційних коаліційних форматів враховує участь "Союзу90/Зелених" в уряді.
Шанс для вільних демократів
Чотири роки тому голова Вільної демократичної партії Крістіан Лінднер залишив перемовини стосовно "ямайської коаліції" з ХДС/ХСС та "Зеленими" зі словами "краще не урядувати, ніж урядувати погано".
Тепер же партія налаштована вийти з опозиції та взяти участь у формуванні уряду. Проте не все так просто.
З одного боку, участь у потенційному кабінеті означатиме для партії в будь-якому випадку поступки, які суперечать її більш ліберальній, передовсім економічній риториці. А це може означати втрату виборця.
Але з іншого - чергова відмова брати участь у коаліції означатиме практично неминучу відставку Лінднера. А разом з тим - і зниження симпатій до ВДП, рейтинги котрої багато в чому побудовані на його особистій кампанії.
Саме тому під час недільного з’їзду вільні демократи так і не ухвалили жодних рішень стосовно того, з ким би вони хотіли піти у коаліцію.
Звісно, ще з кінця весни Лінднер так чи інакше давав зрозуміти, що розраховує на спілку з ХДС/ХСС. Такий підхід був вмотивований, адже в більшості аспектів, зокрема й економічних, партії є доволі близькими з точки зору риторики.
Втім, у цього плану є принциповий недолік - рейтинги християнських демократів ніяк не дозволяють сформувати альянс лише з вільними демократами.
Саме тому основні спікери вільних демократів утримуються від критичних заяв як на адресу соціал-демократів, так і "Зелених".
Більше того, 21 вересня під час дебатів з співголовою "Зелених" Робертом Габеком очільник вільних демократів неочікувано висловився на підтримку кліматичних цілей, встановлених Паризькою угодою.
Навіть більше, він визнав, що Німеччина несе "глобальну відповідальність" за зниження викидів парникових газів у світі.
Зі свого боку, "Зелені" під час з’їзду не так різко артикулювали свої наміри стосовно підвищення податків.
Тож, вочевидь, обидві політсили посилають одна одній сигнали про потребу "говорити", адже в тому чи іншому випадку вони можуть стати частиною однієї коаліції.
"Світлофор" чи "Ямайка"?
Виходячи з даних соціологічних опитувань, чи не найбільш ймовірним форматом майбутньої коаліції є варіант "світлофорної коаліції", що складається із соціал-демократів (партійний колір – червоний), "Зелених" (тут все зрозуміло) та ВДП (жовтий).
Шанси такої коаліції підсилює той факт, що лідери і соціал-демократів, і "Зелених" є представниками центристських кіл своїх партій. Відтак вони не воліли б укладення угоди з партією "Ліві", хоч цього хочуть "партійні ліві" в середовищі есдеків й близько 70% виборців "Союзу90/Зелених".
Проте це буде досить строката коаліція, що об’єднуватиме як право-, так і лівоцентристів. А це вимагатиме від політсил цілої низки поступок.
Точніше – вимагатиме багато поступок від "вільних демократів".
Не виключено, що одночасно із ВДП почнуться й коаліційні перемовини із "Лівими" (в разі, якщо вони пройдуть до Бундестагу), проте це буде швидше засобом спонукання ВДП до більших поступок у коаліційних перемовинах
Певні напрацювання щодо плану дій "світлофорної коаліції" вже окреслені.
Зокрема, СДПН і "Зелені" підтримують підвищення мінімальної заробітної плати до 12 євро на годину. Проти цього не заперечують і близько 45% виборців ВДП.
Аналогічно простір для перемовин є і в плані податкової політики. Кандидат в канцлери від СДПН Олаф Шольц ще наприкінці літа дав зрозуміти, що готовий відмовитися від впровадження нових податків.
Іншим варіантом для "Зелених" та вільних демократів була б домовленість з ХДС/ХСС. Завдяки чорному партійному кольору ХДС ця коаліція називається "ямайською".
Хоча 53% симпатиків ВДП вважають таку коаліція добрим варіантом, її відкидають три чверті виборців "Союзу90/Зелених".
Зрештою, не факт, що такий формат влаштує ХДС.
Отримавши друге місце, вони можуть вирішити піти в опозицію та сконцентруватися на пошуках нового лідера після відходу Арміна Лашета.
Або вони можуть надати перевагу перемовинам про коаліцію "в кольорах німецького прапора" з СДПН та ВДП.
Що це означає для України?
Що означатимуть такі формати коаліції для відносин з Україною?
В цьому питанні багато чого залежить від того, хто отримає портфель керівника зовнішньополітичного відомства. Зазвичай цю посаду отримує молодший коаліційний партнер.
Звісно, позиція "Зелених" є чи не найбільш сприятливою для України.
У своїй передвиборчій програмі вони згадують про потребу збереження санкційного режиму проти РФ у зв’язку з анексією Криму та агресією на Сході України, а також виступають за припинення реалізації проєкт газогону "Північний потік 2".
Більш того, саме з їхнього боку пролунала практично проривна для німецької зовнішньої політики останніх років заява про можливість постачання оборонних озброєнь до України.
Втім, позиція вільних демократів з "українського питання" практично не відрізняється від порядку денного, котрий пропонують "Зелені".
ВДП також згадує про підтримання санкційного режиму, можливість його посилення в разі подальших провокаційних дій Кремля й потребу реалізації Мінських домовленостей.
Вільні демократи також підтверджують свою позицію про необхідність гарантувати статус України як транзитної держави й виступають за призупинення будівництва "Північного потоку-2" у зв’язку з недостатніми гарантіями для нашої держави та отруєнням російського опозиціонера Навального.
Обидві політсили готові також підтримувати реформи та права людини в нашій країні, а також розвивати співпрацю з громадянським суспільством. Тож в разі приходу обох політичних сил до кабінету слід розраховувати на послідовну підтримку офіційного Києва з боку нового уряду ФРН.