Фото ілюстративнеМовчання Подгориці: як чорногорці безкарно воюють проти України
Уже певний час я бачу в своїх стрічках соцмереж відео та дописи з чоловіками, які, судячи з усього, походять із Чорногорії та служать у російських військових формуваннях.
Вони мають при собі зброю, одягнені у російську військову форму та демонструють на ній сербські, російські й, що дивно, чорногорські прапори.
Наприклад, на одній із фотографій група чоловіків у масках і зі зброєю позує біля таблички з написом "Донецьк".
Двоє з них мають на однострої прапори Чорногорії.
Їхні відео дають змогу зазирнути в щоденне життя цих людей. Вони розповідають про свої військові завдання, родини, роботу та зв’язки з Чорногорією. Дехто згадує про запити від людей, зацікавлених у приєднанні до бойових дій.
Вони демонструють дивовижну відкритість щодо своєї діяльності – показують обличчя, зброю та місця свого перебування.
У їхніх дописах поєднані символіка сербського націоналізму та підтримка російської війни, а військова служба на боці Росії подається як складова ширшої ідеологічної відданості. Це не щось нове. Сербські ультранаціоналістичні рухи роками просувають саме таке трактування війни.
Без відповіді органів
23 вересня я порушив це питання у своїй регулярній авторській колонці на чорногорському новинному порталі Cafe del Montenegro (CdM).
Замість того щоб називати конкретних осіб, я запитав: чи знають наші органи безпеки, хто ці люди? Чи є вони громадянами Чорногорії та чи розслідує хтось їхню діяльність?
Один із найважливіших попередніх матеріалів на цю тему опублікувала чорногорська газета Vijesti у липні 2025 року. За отриманими нею даними Агентства національної безпеки Чорногорії (ANB), п’ятеро громадян країни воювали на боці проросійських сепаратистів на сході України у 2014 та 2015 роках.
Одного з них було засуджено, тоді як інші, як повідомляли, до Чорногорії не поверталися.
На момент запиту газети ANB стверджувало, що не має підтвердженої інформації про участь громадян Чорногорії в бойових діях в Україні після початку повномасштабного російського вторгнення у 2022 році.
Однак матеріали в соціальних мережах змушують у цьому сумніватися.
Та моя колонка майже не викликала публічного обговорення. Не помітив я і жодної суттєвої реакції з боку державних установ. Тому нещодавно вирішив офіційно повідомити про це чорногорські правоохоронні органи та органи безпеки.
Я зібрав скриншоти, відеозаписи, посилання на облікові записи в Instagram і конкретні дописи, на яких озброєні чоловіки служать зараз у російських військових формуваннях. Передав цю інформацію до Верховної державної прокуратури, Спеціальної державної прокуратури, Управління поліції та Агентства національної безпеки.
Крім того, я звернувся до парламентського комітету з питань безпеки й оборони з проханням розглянути ширше питання реагування державних інституцій.
Я просив встановити особи та громадянство відповідних людей, розслідувати їхню можливу участь у російських військових формуваннях, перевірити ознаки вербування та забезпечити збереження відповідних цифрових доказів.
Через понад тиждень після подання звернень я не отримав ані підтвердження їхнього отримання, ані реєстраційного номера – тобто будь-яких ознак того, що надану інформацію офіційно зареєстровано.
Погрози в соцмережах
Тим часом облікові записи, за якими я стежив, почали видаляти свої дописи.
Фотографії та відео, які спонукали мене розпочати це розслідування, зникли з відкритого доступу. Я не можу стверджувати, чи було це пов’язано з моїми зверненнями, чи стало наслідком незалежних рішень власників цих облікових записів. На щастя, я заздалегідь зберіг копії матеріалів.
А потім сталося дещо значно тривожніше.
В одному з облікових записів з’явилися зображення проукраїнських білбордів, які я особисто розробив після початку повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року. Їх протягом кількох місяців розміщували у помітних місцях по всій Чорногорії – зокрема напередодні та під час святкування Дня незалежності 21 травня.
У тому самому обліковому записі також опублікували матеріали, які виглядали як погрози на адресу автора білбордів. Тобто мене.
Вони супроводжувалися зображенням кулемета в місці, яке, судячи з усього, було військовою позицією.
Я сприйняв це як непряму погрозу на свою адресу.
Не можу встановити наміри автора публікацій, але час їхньої появи та конкретне посилання на мою попередню публічну діяльність викликали глибоке занепокоєння.
Було важко не помітити послідовність подій у цій ситуації, яка виглядає іронічно.
Я повідомив про матеріали, які свідчили про можливу участь у російській війні проти України. Згодом ці матеріали зникли, а натомість я зіткнувся з контентом, який сприйняв як спробу залякування. Тим часом установи, до яких я звернувся, продовжували мовчати.
Як вербують добровольців
Чорногорія має складні відносини з Росією. Історично тісні культурні та релігійні зв’язки співіснують зі стратегічним рішенням країни вступити до НАТО у 2017 році, підтримувати територіальну цілісність України та приєднатися до європейських санкцій проти Москви.
Водночас політичне середовище країни залишається глибоко розколотим у питаннях відносин із Сербією, Росією, НАТО та Європейським Союзом.
Сербські націоналістичні політичні організації, проросійські медіа, а також релігійні та ідеологічні мережі, прихильні до Москви, і надалі мають значний вплив.
У середовищі радикальних сербських націоналістів Росію зображують не просто іноземним союзником, а захисницею православного християнства, слов’янської цивілізації та сербських національних інтересів. Російську війну проти України часто подають як продовження історичного протистояння Сербії з НАТО та Заходом.
У межах такого наративу участь у бойових діях на боці Росії перетворюється на акт відданості ширшій національній і цивілізаційній справі.
Сербську націоналістичну ідеологію використовують для мобілізації добровольців до російських військових кампаній від самого початку війни на Донбасі у 2014 році.
Заклики до сербсько-російського братерства, захисту православ’я, обурення втручанням НАТО у 1999 році та невирішене питання Косова допомагали виправдовувати участь у війні, яка відбувається за сотні кілометрів від Балкан.
Зв’язок між сербською націоналістичною ідеологією та вербуванням добре задокументований.
У жовтні 2025 року розслідування Балканської мережі журналістських розслідувань (BIRN) викрило вербувальні мережі, що діяли через Telegram. Досвідчені сербські бійці за допомогою цих мереж залучали нових добровольців із Сербії та Боснії і Герцеговини.
У розслідуванні задокументовано пропозиції укладати військові контракти, отримувати грошову винагороду, російське громадянство та інші переваги, а також заклики до солідарності між сербами, які воюють за Росію.
Поєднання націоналістичної ідеології, геополітичних образ, релігійної ідентичності та фінансових стимулів сформувало впізнавану модель вербування. Вона допомагає зрозуміти, чому люди із Західних Балкан можуть сприймати участь у російській війні як щось більше, ніж просто військову роботу.
Чорногорія особливо вразлива до такого ідеологічного впливу.
Адже сербський націоналізм поширюється через кордон між Сербією та Чорногорією.
Зокрема, через Сербську православну церкву, яка є домінантною релігійною організацією в країні, а також через політичні рухи, медіа та спільні націоналістичні мережі. В облікових записах, які я задокументував, простежувалося саме таке поєднання: сербська націоналістична ідентифікація, проросійська військова символіка та зв’язки з Чорногорією.
В описі одного з облікових записів в Instagram були зазначені російською мовою фрази "Збройні сили Росії" та "контрактна служба", а також географічне позначення "Будва – Донецьк".
В іншому обліковому записі публікували відео, в яких ішлося про запити від людей, зацікавлених у приєднанні до бойових дій, і була критика на адресу тих, хто керується виключно бажанням отримати грошову винагороду.
У Чорногорії діє законодавство, яке передбачає відповідальність за незаконну участь в іноземних збройних формуваннях.
Запроваджена у 2015 році стаття 449b Кримінального кодексу за визначених законом умов також охоплює вербування, організацію, фінансування та пов’язану з цим діяльність. Її було ухвалено в період, коли суспільне занепокоєння щодо іноземних бойовиків зосереджувалося переважно на ісламістській радикалізації та виїзді людей до Сирії та Іраку.
Але і зараз немає жодних підстав, щоб влада приділяла менше уваги випадкам, коли ідеологічною мотивацією є сербський ультранаціоналізм, а місцем призначення – війна Росії проти України.
Закон має застосовуватися послідовно, незалежно від політичних, етнічних чи релігійних наративів, якими керуються причетні особи.
Особливо прикро спостерігати за мовчанням державних інституцій.
Останнім часом чорногорські служби безпеки продемонстрували здатність протидіяти діяльності, пов’язаній із Росією.
9 жовтня чорногорська влада затримала Михаїла Звінчука – колишнього прессекретаря Міністерства оборони Росії та засновника впливової проросійської інформаційної мережі Rybar – разом із чотирма іншими громадянами Росії. Згодом влада розпорядилася вислати їх із країни з міркувань національної безпеки.
Я маю намір і надалі документувати доступні матеріали та домагатися відповідей. Є відповідні скриншоти й записи, які я готовий передати компетентним органам і журналістам-розслідувачам.
Публікації в рубриці "Колонки" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів
Любомир Філіпович
політолог (Чорногорія)