Як у Польщі посилилася війна за найвищий судовий орган і чи подужає Туск "Годзиллу"
Конфлікт між президентом Польщі Каролем Навроцьким та урядовою коаліцією на чолі з Дональдом Туском вийшов на новий, надзвичайно високий рівень.
Тепер полем битви ключових польських політиків став Конституційний трибунал (аналог українського Конституційного суду). А точніше – питання, хто матиме контроль над ним.
Яскравою демонстрацією цієї кризи стали події 14 жовтня, коли новообраному судді Конституційного трибуналу Мацею Береку намагалися завадити пройти на місце роботи.
Доступ новому судді, крім протестувальників, блокував особисто голова трибуналу Богдан Свенчковський. Пізніше туди прибув президент Кароль Навроцький, тим самим підтримавши дії його очільника.
Про те, що ж викликало таку гостру політичну кризу, якими є аргументи сторін та які наслідки це може мати для Польщі, читайте в статті співзасновника "Європейської правди" Юрія Панченка Туск проти "Годзилли": куди заведе Польщу війна за Конституційний суд. Далі – стислий її виклад.
Коріння цієї кризи сягає ще 2015 року. Тодішня коаліція на чолі з "Громадянською платформою" Дональда Туска, розуміючи, що незабаром втратить владу, вирішила зберегти принаймні контроль за Конституційним трибуналом (КТ).
Тоді Сейм мав призначити двох суддів КТ на заміну тим, чиї повноваження вже добігли кінця. Однак загалом Сейм обрав п'ятьох суддів, тим самим визначившись із заміною ще трьох суддів, чиї повноваження мали завершитися наприкінці року.
Прийшовши до влади, "Право і справедливість" ("ПіС") оголосила ці призначення незаконними, обравши своїх п'ятьох суддів.
Але трибунал врешті-решт визнав повноваження лише двох з п'яти суддів. Тобто не визнав трьох "дублерів".
Однак ворогуючі політичні табори вже було не зупинити – кожен із них вважав суддями усіх своїх п’ятьох ставлеників та ставив під сумнів відповідні рішення самого Конституційного трибуналу.
З часом партії "Право і справедливість" вдалося сформувати свою більшість серед суддів КТ, що дозволило їм проводити через цей орган ініціативи, які могли б зустріти опір у парламенті.
У 2024 році прем'єр Дональд Туск, коментуючи затяжну кризу у найвищому судовому органі країни, заявив, що "держава навчилася жити без Конституційного трибуналу".
Втім, у 2025 році з'явився шанс вийти з цієї кризи. Добігли кінця повноваження шести суддів. Крім того, наприкінці року спливали повноваження ще двох судів.
Таким чином у коаліції Туска з'явилася можливість змінити баланс у трибуналі на свою користь. Однак після обрання шести нових суддів президент Польщі Навроцький погодився прийняти присягу лише двох із них, відмовивши іншим з формальних причин. Також президент погодився прийняти присягу у ще одного судді, обраного влітку.
Це все ще дозволяє нині опозиційній партії "Право і справедливість" мати більшість у Конституційному трибуналі: сім проти трьох.
Решту обраних суддів склали присягу в Сеймі, проте президент та голова Конституційного трибуналу відмовляються визнати їх легітимними.
Тоді коаліція Туска звернулася за роз'ясненнями до Венеційської комісії, яка наголосила на виключно церемонійній участі президента в обранні суддів, тому глава держави не повинен блокувати складання присяги.
Висновки "Венеційки" дали можливість коаліції піти у наступ.
14 жовтня у Сеймі склав присягу ще один обраний суддя КТ Мацей Берек. Як вважається, він покликаний стати своєрідним тараном, який має добитися зняття Богдана Свенчковського з посади голови трибуналу та посісти його місце. До речі, за двометровий зріст, міцну статуру та жорсткий характер Свенчковського прозвали "Годзиллою".
Саме тому спроба Мацея Берека приступити до виконання нових обов'язків 14 жовтня призвела до такого опору.
І тепер політична боротьба в Польщі навколо Конституційного трибуналу стає "грою з нульовою" сумою, в якій переможець отримає все.
Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка Туск проти "Годзилли": куди заведе Польщу війна за Конституційний суд.