Рік Зеленського: як він міняв кадри і звільняв "команду мрії"

Перший рік президента Володимира Зеленського від інавгурації 20 травня запам'ятався невпинними кадровими ротаціями найвищих керівників держави, областей та правоохоронних органів, які ще до виборів вважались його соратниками.
Деякі чиновники в його адміністрації протримались всього кілька годин, встигли змінитись керівники уряду, Офісу президента, РНБО, а когось із міністрів міняли тричі, як і деяких губернаторів.
З монобільшістю в Раді та тотальним контролем Зеленського практично за всім у країні змінювати кадри йому було нескладно.
На річницю обрання президентом команда Зеленського навіть хвалилась таким кадровим хаосом, хизуючись, що мало в кого в історії України вистачало сміливості міняти міністрів щомісяця.
Подібних аналогій в історії України знайти дійсно складно, проте у сусідній Білорусі це вже проходили.
"Я их перетряхивал, перетряхиваю и буду перетряхивать", - якось заявив незмінний авторитарний президент Білорусі про своїх урядовців.
Щось схоже нещодавно повторив і президент Зеленський.

"Як президент, буду робити все, щоб того чи іншого міністра ми міняли на іншого. І будемо ми це робити до того моменту, поки ми не зробимо ідеальний уряд", - заявив Зеленський до річниці обрання.
Хоча вже під кінець першого року правління турборежим кадрових ротацій почав пробуксовувати й майже зупинився - фракція "Слуга народу" перестала бути аж надто слухняною.
Тому так просто "перетряхувати", як Лукашенку, у другий рік правління Зеленський навряд чи зможе.
Найкраща ілюстрація цьому - у "новий рік" президент входить з урядом, фізично відсутні кілька ключових міністрів, на призначення яких забракло голосів.
Велика четвірка звільнених
Першим гучним звільненням президента Зеленського стала відставка секретаря РНБО Олександра Данилюка.
Пан Данилюк пройшов із Зеленським всю виборчу кампанію, але протримався на посаді всього 4 місяці - з кінця травня до кінця вересня.

Данилюк пояснив, що він не погоджувався з політикою голови Офісу президента Андрія Богдана та можливістю компенсації Ігорю Коломойському грошей за націоналізований "ПриватБанк".
Довше пропрацював на посаді найвеселіший керівник офісів, секретаріатів чи адміністрацій президента в історії України - Андрій Богдан.
Колишній адвокат Коломойського та соратник Зеленського запам'ятався епатажними вчинками та навіть розіграшем журналістів щодо своєї відставки в серпні 2019 року.
Спочатку він був нерозлийвода з президентом, складалось враження, що країною керує саме він, а не Зеленський. Проте з часом все більшої ваги в оточенні президента набував його радник Андрій Єрмак, який і замінив Богдана в лютому 2020 року.

"Новий генпрокурор буде на 100% моя людина", - казав Володимир Зеленський Дональду Трампу 25 липня 2019 року. Так він оцінив члена своєї команди на виборах Руслана Рябошапку, який 29 серпня став генпрокурором.
Проте яким би "своїм" не був Рябошапка, вже навесні Зеленський дорікнув йому відсутністю гучних "посадок" й у березні звільнив. Рябошапка вважався креатурою Богдана на посаді, чим багато експертів і пояснювали звільнення.
Президент замінив Рябошапку на Ірину Венедиктову, яка також була у команді Зеленського ще з виборчої кампанії. Туди її привів перший віцеспікер парламенту Руслан Стефанчук.

Сама Венедіктова в інтерв'ю "Українській правді" припустила, що її прізвище як можливого кандидата на генпрокурора почали називати ЗМІ і, мовляв, таким чином вона як кандидатура потрапила у поле зору президента.
Прем'єр-міністр Олексій Гончарук з'явився в офісі президента з перших днів - теж з подачі Андрія Богдана. Все літо він їздив з президентом по країні як заступник голови ОП з економічних питань, а 29 серпня очолив уряд.
І пропрацював на посаді всього пів року - його звільнили 4 березня - за кілька тижнів після Богдана. Вперше про його відставку заговорили у січні 2020 року на фоні скандалу з плівками Гончарука.
Тоді в мережу "злили" записи наради в НБУ, на якій Гончарук називає Зеленського "профаном" в економіці.
Вже взимку в Україні почався економічний спад, а 4 березня, просто за тиждень до коронавірусного карантину, уряд відправили у відставку.
Прем'єром призначили Дениса Шмигаля, який перед тим місяць пропрацював віцепрем'єром з регіональної політики, а раніше пів року був губернатором на Прикарпатті.
Міністри на місяць
Під час перезавантаження уряду низка міністерств залишилась без керівників. Ними керують виконувачі обов'язків, як от в культурі, освіті та енергетиці.
Претендентку на міністерство енергетики Ольгу Буславець навіть вносили на призначення в Раду, проте відкликали через брак голосів й нарікання щодо близькості кандидатки до олігарха Ріната Ахметова.

А два міністри, яких призначили 4 березня, не пропрацювали й місяця.
Міністр охорони здоров'я Ілля Ємець працював в уряді перші тижні карантину, його кандидатуру перед призначенням схвалювали на Банковій.
Проте за кілька тижнів роботи до нього виникло дуже багато нарікань й одразу пішли чутки про відставку.
30 березня міністра звільнили просто посеред пандемії коронавірусу та жорсткого карантину.

Його попередниця Зоряна Скалецька, за наполяганням Банкової, останні тижні на посаді провела на обсервації у Нових Санжарах.
Врешті міністром охорони здоров'я 30 березня став Максим Степанов, який у часи президентства Порошенка очолював Одещину.
Ще один міністр невдаха - керівник Мінфіну Ігор Уманський. За три тижні на посаді він посварився з керівництвом й вилетів з Кабміну.
Хоча після низки гучних заяв про корупцію на митниці та в податковій, про що він казав ще до звільнення, його взяли радником до голови Офісу президента Андрія Єрмака.

Саме щодо цих надшвидких урядових ротацій Зеленський і хвалився на річницю свого обрання, що змінюватиме людей в Кабміні, той не буде ідеальним.
Єдина незмінна позиція в уряді ще з часів Порошенка - міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
Давній опонент Авакова Міхеіл Саакашвілі так і не зміг потрапити в уряд на посаду віцепрем'єра з питань реформ - не зібрав голосів.
Після чого для експрезидента Грузії створили посаду голови виконкому реформ в дорадчій раді Володимира Зеленського.
В ОП на одну ніч
Одним з найкурйозніших кадрових рішень Володимира Зеленського у перший рік президентства було призначення в тоді ще адміністрацію президента дипломатки Лани Зеркаль.
Пані Зеркаль у перші дні після інавгурації Володимира Зеленського у якості заступника голови МЗС була на кількох зустрічах президента з іноземними дипломатами.

21 травня ввечері з'явився указ про її призначення заступником голови адміністрації президента, проте вже до ранку указ зник і з'явився новий - про скасування попереднього.
Згодом пані Зеркаль пояснила, що не мала бажання працювати в АП і її про призначення не питали. Вона ще трохи попрацювала заступником міністра закордонних справ, а в грудні її звільнили.
Дещо схожа історія сталась з призначенням представником України у контактну групу на перемовини у Мінську Романа Безсмертного.
Той мав досвід роботи у Мінській групі й критикував кандидата в президенти Зеленського.
У червні Зеленський несподівано призначив Безсмертного представляти Україну, а в серпні знову звільнив. Пан Безсмертний розповідав, що і про призначення, і про звільнення дізнавався від журналістів.
Круговерть у регіонах
Регіональна кадрова політика першого року Зеленського схожа на застосування методу "спроб та помилок".
Керівники обласних державних адміністрацій - це пряма відповідальність президента, і тут ротації кадрів йшли ще інтенсивніше за урядові.
Багато областей за перший рік Зеленського пережили вже по двоє нових губернаторів, а деякі - і трьох. Мова йде не про тимчасових керманичів на місяць, а людей, які повноправно працювали по 3-4 місяців.
Лідерами за кількістю змін губернаторів є Закарпаття, Київщина та Тернопільщина.

На Закарпатті Зеленський призначив першого губернатора Ігоря Бондаренка в липні, наступного - в грудні, а останнього - наприкінці квітня.
На Київщині в липні очолив область Михайло Бно-Айріян - давній знайомий спікера Дмитра Разумкова.
В жовтні його після скандалів замінив Олексій Чернишов, який у березні пішов в уряд.
З березня в умовах карантину у якості в.о. областю керує Василь Володін.
Не менше динамічна ситуація на Тернопільщині.
З червня по жовтень там керував Іван Крисак, з жовтня до березня - Ігор Сопель, а зараз - Володимир Труш.

Двох довготривалих керівників мала Одещина, причому перша з них - Світлана Шаталова, зараз працює заступником міністра охорони здоров'я.
На Луганщині Зеленський спочатку призначив керувати старого кадра ще часів Януковича Віталія Комарницького, а в жовтні - нинішнього керманича Сергія Гайдая.
По дві спроби підібрати губернатора було на Черкащині, Львівщині, Волині, Рівненщині, Сумщині та Хмельниччині.
Івано-Франківщина також мала двох губернаторів, а перший її керівник Денис Шмигаль здався Зеленському настільки вдалим кадровим рішенням, що став прем'єр-міністром.
Решта дев'ять областей такої кадрової лихоманки за цей рік не пережили.
Подібний плин кадрів у регіонах навряд чи позитивно впливає на систему управління країною.
Все для кварталу
Чи не найголовнішим кадровим резервом першого року президентства Володимира Зеленського стала його рідна студія "95 квартал".
Саме звідти прийшли керівник та заступники Офісу президента Андрій Єрмак, Юрій Костюк і Сергій Трофімов, який весь час був куратором регіональної політики.
Те ж саме стосується голови СБУ Івана Баканова.

Кварталівська команда загалом зайняла багато посад в Офісі Зеленського, від помічника Сергія Шефіра до директора департаменту комунікацій ОП Ірини Побєдоносцевої.
Останнє з подібних призначень, яке стало топтемою новин, - призначення членом Нацради з питань телебачення та радіомовлення колишньої речниці кварталу Тетяни Руденко.
У роки президентства Петру Порошенку дорікали, що він призначає на найвищі посади в державі працівників Roshen.
Добрячу порцію схожої критики вже отримав через кварталівські кадри і Володимир Зеленський.
Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!