Російські обстріли мотивують український бізнес підвищувати свою енергоефективність (Фото: Shutterstock)Бізнес зацікавила декарбонізація. Війна мотивує підприємців скорочувати викиди CO₂ — як швидко можна повернути інвестиції в такі проєкти
Бізнес реалізує безліч проєктів, покликаних зменшити викиди CO₂. Інвестиції в такі проєкти дозволяють компаніям стати енергонезалежними. Як декарбонізація працює на практиці?
x1 0:00 - 17:34
В Україні досі не працює ринок викидів парникових газів — стимулів продавати квоти з CO₂ немає. Проте війна змушує бізнес рухатись у цьому напрямку. через дефіцит і зростання вартості електроенергії. Це суттєво скоротило терміни окупності проєктів з енергоефективності. Які з них стали найпопулярнішими та дозволяють швидко повертати кошти — вивчав NV Бізнес.
Які напрямки декарбонізації працюють в Україні
Український бізнес дедалі активніше інвестує в зменшення викидів CO₂. Але робить це не через абстрактну «екологію», а через гроші: економію на енергії, зниження операційних витрат і доступ до дешевшого фінансування. Найпопулярніші й найшвидше окупні напрями сьогодні — енергоефективність, власна відновлювана генерація та агропрактики, які передбачають зменшення обробітку землі та використання пального.
Як зазначив NV Бізнес Сергій Береза, начальник відділу сталого розвитку ПроКредит Банку, в умовах війни бізнес не ставить декарбонізацію за основну мету. «Бізнес рахує гроші, а ми показуємо, як вона дає змогу економити або принаймні не втрачати доходів», — підкреслює він.
Обстріли ТЕЦ, ТЕС та електроенергія, що стрімко дорожчає, робить українські підприємства неконкурентними. Це стимулює бізнес не чекати на період «після війни», а інвестувати в сонячну генерацію, когенерацію, термомодернізацію та накопичувачі. І найпопулярніші зараз — СЕС для власного споживання і когенерація. Саме вони складають левову частку проєктів Фонду декарбонізації України.
В ПроКредит Банку виділяють щонайменше три напрями, за якими бізнес активно співпрацює із ними:
Реклама:
Окремим драйвером декарбонізації в агросекторі стає клімат, зазначає Сергій Береза.
«Є таке поняття, як кліматичні ризики. Їх поділяють на фізичні та перехідні. Фізичні ризики ми вже спостерігаємо у вигляді посух, повеней, екстремальних пожеж та снігопадів. Перехідні ризики пов’язані зі змінами в законодавстві та вподобаннях споживачів. І фізичні, і перехідні ризики можуть перетворитися з потенційних загроз на фактичні втрати для клієнтів. Тож, клімат стає ще одним драйвером, який спонукає бізнес інвестувати в декарбонізацію», — пояснює він.
Для прикладу: оцінити свій вуглецевий слід кожна компанія може завдяки CO₂-калькулятору.
Як бізнес економить
Найчастіше проєкти з декарбонізації є проєктами енергетичними, розповідає Андрій Кітура, директор з розвитку DiXi Group, керівник Офісу зеленого переходу.
«Під декарбонізацією ми розуміємо три ключові типи проєктів», — пояснює Кітура. По-перше, перехід від палива з вуглецевим слідом — відмова від вугілля, природного газу — на відновлювану енергетику чи біоенергетику. По-друге, підвищення енергоефективності. І по-третє — специфічні інвестиційні проєкти з принциповою заміною технологій виробництва, переважно в промисловості та сільському господарстві. «Таких в Україні дуже мало, бо це дуже дорого, а під час війни зі всіма супутніми ризиками вкрай складно», — пояснює Кітура.
Тож, можемо виділити деякі проєкти в цих напрямках, реалізовані бізнесом та лікувальними закладами.
- ТМ «Ювілейний» (Дніпропетровська обл.) — встановила власну сонячну генерацію. Компанія вже заявила, що наступний м’ясний продукт стане дешевшим на ~10% завдяки економії енергії.
- ТМ «Хлібодар» (Запоріжжя) — забезпечила безперервність виробництва завдяки власній генерації.
- Київська багатопрофільна лікарня — пільговий кредит від Фонду декарбонізації 25 млн грн на термомодернізацію + СЕС 125 кВт. Очікувана економія — понад 74 млн грн у довгостроковій перспективі, скорочення викидів CO₂ на 436 тонн на рік.
Реклама:
Фонд декарбонізації за 2024-липень 2026 року профінансував майже 90 проєктів на суму близько 3 млрд грн. Переважна більшість цих проєктів — ВДЕ (відновлювальні джерела енергії). За цей час вдалося добитися скорочення викидів вуглецю обсягом 47 891 т на рік.
Фото: Джерело: Фонд декарбонізації УкраїниВікторія Кайлюк, СЕО групи компаній Terra Food, розповіла NV Бізнес, що компанія вже вклала близько 100 млн грн у енергонезалежність.
«Активні інвестиції в „зелену“ генерацію ми розпочали з другого кварталу 2025 року саме в аграрному напрямку, який був найбільш підготовлений до цього. За цей час ми інвестували більш ніж у десяток СЕС потужністю від 20 до 300 кВт кожна. Основна частина цих проєктів вже реалізована, а ще кілька СЕС у поєднанні з накопичувачами енергії (BESS) поки що знаходяться на стадії монтажу», — повідомила вона. СЕО Terra Food поділилась, що потужності СЕС суттєво покращили енергонезалежність «Зеленої долини».
З моменту встановлення фотоелектричної установки у квітні 2025 було вироблено 584 555 кВт·год електроенергії, розповідає Олександр Сьомак, директор групи компаній «Головинський» (видобувають і переробляють декоративне каміння — Авт).
«При середній вартості електроенергії з транспортуванням і розподілом орієнтовно 15 грн з ПДВ це — 8 768 325 грн чистої економії», — хвалиться Сьомак. Він зазначає, що для виробітку такої кількості електроенергії потрібно 233,82 т вугілля. «Таким чином нам вдалося уникнути викидів 277,66 т CO₂, що еквівалентно 380 посадженим деревам», — зазначає директор видобувного підприємства.
Наразі в компанії розглядають можливість збільшення кількості сонячних модулів та встановлення батарей-накопичувачів, які будуть автоматично заряджатися у той час коли виробляється більше електроенергії, а споживається менше, наприклад, у вихідні дні. Влітку підприємство забезпечує переробку граніту виключно власними потужностями, не споживаючи електрику з централізованої мережі.
Реклама:
Що впливає на окупність
На одному й тому ж підприємстві один проєкт може окупитися за 2 роки або за 20, пояснюють в DiXi Group. Проєкти з підвищення енергоефективності, як правило, більш окупні — ти одразу економиш енергоресурси. Проєкти зі зміною схеми енергопостачання (перехід на інше паливо) складніші й мають тривалішу окупність.
«Проєкти відновлюваної енергетики — зазвичай 6−10 років. Але найбільше на окупність впливає не тип проєкту, а вартість фінансування. Кредит під 20% може зробити проєкт неокупним в принципі. А дешеве фінансування від Європейського інвестиційного банку чи ЄБРР кардинально змінює фінансову модель», — пояснює Андрій Кітура.
Сьогодні, коли ринкові ціни на електроенергію можуть сягати 15 грн/кВт·год і вище, багато проєктів енергоефективності, які раніше окуповувались за 7−15 років, тепер мають окупність близько 4 років.
Як економити на транспорті та логістиці
Оскільки декарбонізація це і зменшення викидів транспортом з ДВЗ, економія пального в такому парку теж приносить приємні бонуси. Тут логіка наступна: зменшення витрат на паливо = зменшенню викидів CO₂ в транспортних парках. На цьому знається Ігор Бойко, директор з розвитку компанії UMT, яка допомагає бізнесу оптимізувати витрати на транспорті та логістиці. Бойко розповідає, що значний потенціал часто лежить усередині існуючого автопарку, без купівлі нової техніки:
- Контроль тиску в шинах (TPMS) — 0,5−5% економії пального.
- Дотримання економічного швидкісного режиму (80−86 км/год) — 5−20%.
- Спойлери на кабіну та бічні обтічники — 5−15% і 4−5% відповідно.
- Контроль стилю водіння та холостого ходу — по 5%.
- Оптимізація маршрутів через TMS — зменшення пробігу на 10−15% і скорочення парку на 10−15%.
Реклама:
«Якщо вантажівка проїжджає 100 тис. км на рік із витратою 33 л/100 км, вона споживає 33 тис. л дизелю. Зменшення витрат лише на 10% — це 3 300 л на авто на рік. Для парку зі 100 машин — 330 тис. л, або 26,4 млн грн економії при ціні 80 грн/л. І одночасно приблизно 880 т менше CO₂», — рахує Бойко. Фактична окупність комерційного електротранспорту, за його досвідом, може становити близько 3 років, а економія на енергії після цього — до 50%. В UMT наводять практичні кейси з економії, які працюють в МХП, Київхліб та інших компаніях.
Агропрактики: no-till і покривні культури В агросекторі працює декілька технологій, які зменшують вуглецевий слід, зберігають вологу, економлять кошти на обробітку землі, пальному і підвищують родючість грунтів. Наприклад, технології no-till, reduce-till, cover crops.
No-till — повна відмова від оранки і культивації, при якій насіння сіють прямо в стерню за допомогою спеціальних сівалок. При reduce-till відбувається мінімальне механічне втручання та відмова від глибокої оранки з перевертанням скиби. Обробіток виконується на невелику глибину — до 10−15 см за допомогою дискових борон, культиваторів або чизелів, при цьому на поверхні поля залишається до 30% і більше пожнивних решток для захисту землі від водної та вітрової ерозії.
А є технологія cover crops — це застосування так званих покривних культур. Це коли між рядами або разом з основною культурою сіють так звані покривні культури, які залишаються на полях. Або між сівозмінами додають культуру, яку не потрібно прибирати, бо вона перегниває і стає міндобривом.
«Ці культури поглинають CO₂ і він потрапляє в грунт. Тобто, технологія має подвійний ефект — дозволяє економити на добривах, пальному, а також підвищує родючість грунту і поглинає вуглець. Ці технології можна верифікувати і скорочення викидів продати на міжнародному ринку. Це великий потенціал для аграріїв», — роз’яснює Андрій Кітура.
Реклама:
У господарстві «ВВІ-Агро» після переходу на no-till напрацювання трактора потужністю 340 кінських сил скоротилося з 2 000 мотогодин на рік до 500−600. Витрати пального становлять 40−45 л/га (включно з усіма операціями) — щонайменше вдвічі менше, ніж за традиційної технології. Андрій Чичета, керівник «ВВІ-Агро», розповідає виданню Латифундист: «Якщо я куплю навіть уживаний трактор із напрацюванням 5 000 мотогодин, мені його вистачить на 10−15 років до капітального ремонту. Зараз трактори працюють із навантаженням 50−60%, тоді як за класичної технології — 85−90%».
Такі практики не лише зменшують витрати на пальне й добрива, а й дозволяють сертифікувати скорочення викидів і продавати їх на добровільному вуглецевому ринку (Voluntary Carbon Market). Деякі українські аграрні компанії вже заробляють на цьому десятки мільйонів гривень, зазначають в DiXi Group.
Чому в Україні досі слабкі стимули
Податок на CO₂ в Україні становить лише 30 грн за тонну (близько 0,6 євро). У ЄС ціна в системі торгівлі квотами — 60−100 євро за тонну.
«Коли європейське підприємство скорочує викиди, кожна тонна дає можливість або заробити, або зменшити витрати. В Україні це майже нічого не дає. Тобто у бізнесу в Україні банально немає фінансових стимулів», — констатує Кітура.
Водночас Україна зобов’язана створити національну систему торгівлі викидами до вступу в ЄС. У Верховній Раді вже є кілька законопроєктів. У червні 2026 року Кабмін прийняв постанову про експериментальний проєкт добровільного скорочення викидів за статтею 6 Паризької угоди — це перший крок до можливості продавати скорочення промисловим і енергетичним підприємствам (меморандуми вже є з Японією та Швейцарією).
Реклама:
Щоб дізнатися більше, як на цьому заробляти, можна відвідати профільний захід. Наприклад, у межах регіональної програми RECONOMY (підтримка Sida, керівництво HELVETAS Swiss Intercooperation) ПроКредит Банк Україна спільно з CeProSARD організовує вебінар для МСБ, присвячений зеленому переходу. Захід проведуть експерти Climate Lens Advisors.
Отже, найреалістичніші й найшвидше окупні проєкти декарбонізації для українського малого та середнього бізнесу сьогодні — це енергоефективність (окупність 3−5−7 років, а часто й швидше) та власна сонячна генерація. Далі йдуть агротехнології з можливістю додаткового доходу від вуглецевих кредитів і оптимізація логістики. Складніші технології (зелена сталь, зелений аміак, біометан на експорт, повна електрифікація) поки що доступні переважно великим гравцям і потребують дешевого міжнародного фінансування та страхування воєнних ризиків. Декарбонізація вже не «майбутнє». Для бізнесу, який рахує кожну гривню, вона стала інструментом виживання й підвищення конкурентоспроможності під час війни.