Світовий ринок перепродажу одягу стрімко зростає і змушує провідні модні будинки переглядати цінові стратегії (Фото: Reuters)Ілюзія розкоші. Чому ринок вінтажу перевертає світову індустрію моди
Ринок перепродажу одягу сягнув $289 млрд і руйнує традиційні бізнес-моделі люксових брендів, змушуючи покупців рахувати кожну копійку та перетворювати власний гардероб на фінансовий актив.
На лондонській прем'єрі фільму «Людина-паук: Новий день» поява сукні від Джона Гальяно з колекції «Цирк» весни-літа 1997 року стала справжньою сенсацією. Вбрання, підтримуване ззаду вишуканою павутиною з ниток, через три десятиліття сяяло на сонці та виглядало краще, ніж будь-коли. Подібні виходи підтверджують новий глобальний зсув, адже ринок перепродажу одягу обсягом $289 млрд перевертає з ніг на голову ретельно культивований світ розкоші, пише Bloomberg.
Видання стверджує, що знання історії та архівів різних брендів перетворилося на головний спосіб підвищити свій стиль без необхідності витрачати статки в бутиках.
Фондовий ринок у шафі
Купівля вживаних речей високого сегмента перестала бути просто екологічним трендом і перетворилась на повноцінний фінансовий інструмент.
За даними звіту ThredUp Inc., ринок перепродажу 2026 року досягне $289 млрд, що більше ніж удвічі перевищує його показник п’ятирічної давнини у $141 млрд. Якщо скласти сукупну виручку найбільших світових конгломератів розкоші LVMH, Richemont, Hermès і Kering за 2026 рік разом із продажами Zara, Uniqlo та H&M, вони все одно не наблизяться до цієї цифри.
На відміну від первинного ринку, де ціни одноосібно встановлюють модні будинки, вторинний ринок діє за законами вільного аукціону. Це своєрідна біржа, де реальна вартість речі визначається динамічно оновлюваним голоусванням тисяч потенційних покупців.
У тому ж звіті ThredUp 60% покупці зауважили, що вартість при перепродажу є вирішальним фактором під час купівлі одягу. Дорогі речі починають сприймати за аналогією з новим автомобілем, заздалегідь враховуючи очікувану амортизацію.
Аналітики платформи Vestiaire Collective підкреслюють, що маркетплейс із перепродажу замінює покупку на первинному ринку в 85% випадків.
Два полюси люксового ресейлу
Платформи з продажу б/в речей здатні ускладнити стратегії ціноутворення традиційних компаній. Наприклад, пальто від Oscar de la Renta зазвичай продається на майданчиках TheRealReal Inc. лише за 14% від рекомендованої роздрібної ціни. Водночас пальто від культового шведського бренду Toteme, які продаються зі знижкою в 45%, користуються набагато більшим попитом.
Реклама:
Стиліст-директор Vestiaire Collective Гая Гірагоссян наголошує, що на ринку вживаних речей цінність визначається з часом і відображає те, що залишається затребуваним після спаду ажиотажу.
Молодий бренд Toteme, заснований у 2014 році, створює базові речі з довговічним дизайном, які миттєво впізнаються у соцмережах і ще не встигли накопичитися в гардеробах. На противагу йому, Oscar de la Renta існує понад 60 років і спеціалізується на вечірніх сукнях. Вони чудово зберігаються після одного виходу, але формують величезний пропозиційний архів, який важко продати без допомоги консультанта в бутику.
Арбітраж для обізнаних та українська реальність
Циклічні коливання створюють унікальні можливості для покупців, які впевнені у власному смаку. Невеликі бренди без великих маркетингових бюджетів продаються зі значними знижками. Наприклад, абсолютно нова неношена сукня Maria Cornejo з оригінальними бірками, яка коштувала $1800 у бутику, на TheRealReal продається за $137,50, а вовняна мінісукня Vince роздрібною ціною $220 доступна лише за $8.
Український фейшн-ринок щільно та органічно інтегрувався в цей світовий тренд та адаптував його під місцевий економічний контекст. Убезпечення власних заощаджень, девальвація купівельної спроможності та зсув пріоритетів у бік практичності змусили українських споживачів переглянути підходи до формування гардероба.
Купівля якісного вінтажу чи преміальних базових речей на міжнародних і локальних ресейл-майданчиках сприймається вже не як вимушена економія, а як раціональний захист капіталу, тим паче що низка відомих брендів пішли з українського ринку на початку війни. Не всі українці готові їздити в шопінг-тури до Європи задля оновлення гардеробу. Відтак для багатьох полювання за брендовими речима на маркетплейсах перетворюється в справжнє хоббі. Покупці прагнуть обирати речі з високою ліквідністю, які за потреби можна швидко перепродати, щоб мінімізувати власні втрати. Другий варіант — оперативний викуп цікавих речей дозволяє розвинути власний бізнес на перепродажу. І кількість подібних бізнесменів активно зростає.
Реклама:
Алгоритми ШІ замість бутікового шампанського
З появою агентів штучного інтелекту ефективність онлайн-ринку перепродажу зросте ще більше. За даними ThredUp, уже 69% покупців готові довірити AI-агентам пошук «ідеальної» речі, а 59% радо дозволять ботам вести переговори про ціни від їхнього імені.
Професорка менеджменту Дартмутського коледжу Пунам Ананд Келлер зазначає, що боти штучного інтелекту не оцінять безкоштовне шампанське в бутику, але вони знають реальну цінність справжнього кашемірового светра.
Прагнення купувати якісне змусить самих дизайнерів змінювати підходи та орієнтуватись на тривалість використання. За словами Келлер, наявність якісної блискавки у виробі, як у її першій речі від Akris, перетворюється на головний критерій, за який споживач дійсно готовий платити гроші на роки вперед.