Чому на шляху до ЄС Україна має краще реагувати на злочини на ґрунті нетерпимості
За даними міжнародних організацій, Україна третій рік поспіль погіршує позиції в Індексі верховенства права за критерієм "Рівне ставлення та відсутність дискримінації": з 30-го місця у 2022 році до 43-го у 2025-му серед 143 країн.
Ця тенденція показує, наскільки ефективно держава захищає людей від нерівного ставлення, дискримінації та проявів нетерпимості. І одна з найбільш чутливих прогалин – злочини на ґрунті нетерпимості.
Про те, як і чому Україна має посилити протидію злочинам на ґрунті нетерпимості, читайте в статті голови правозахисної організації Gender Stream Ольги Полякової Карати за нетерпимість, як в Європі: як Україна має змінити норми щодо нападів на "інакших". Далі – стислий її виклад.
Злочин на ґрунті нетерпимості – це ситуація, коли людину атакують не через випадкову сварку, а через її реальну або припущену належність до певної групи. За расою, мовою, релігією, інвалідністю, станом здоров’я, сексуальною орієнтацією, гендерною ідентичністю чи іншою ознакою.
Проблема в тому, що українська система не завжди бачить цей мотив.
Напад може бути кваліфікований як хуліганство, тілесне ушкодження або інше загальне правопорушення. Але якщо не дослідити, чому людину обрали мішенню, справа втрачає ключову частину змісту.
Європейський суд з прав людини вже звертав увагу на цю проблему.
Для ЄС такі речі важливі, адже це питання якості правової системи. Якщо мотив нетерпимості не фіксують, не розслідують і не відображають у рішенні, держава не забезпечує повного захисту постраждалій людині й не показує, що подібні напади мають особливу суспільну небезпеку.
Європейська комісія вже прямо вказувала на прогалини українського законодавства у цій сфері.
У звіті в межах Пакета розширення ЄС за 2025 рік зазначено, що українське законодавство наразі не відповідає Рамковому рішенню Ради ЄС 2008/913/JHA щодо боротьби з певними формами расизму та ксенофобії засобами кримінального права – зокрема щодо визначень і сфери застосування таких злочинів.
Окремо Єврокомісія наголошувала, що системний збір даних про злочини на ґрунті нетерпимості в Україні досі не налагоджено, а сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність не охоплені кримінальним законодавством у цьому контексті.
Це важливий момент. Йдеться не лише про одну групу людей і не лише про одну статтю Кримінального кодексу, а про здатність держави виконувати стандарти, які в ЄС пов’язані з верховенством права, рівністю та недискримінацією.
Тому антидискримінаційне законодавство – це частина того самого блоку фундаментальних реформ, без якого переговори про членство не можуть бути переконливими.
У серпні 2025 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №13597. Він став новою спробою оновити українське законодавство у сфері протидії дискримінації та злочинам на ґрунті нетерпимості після попереднього законопроєкту №5488, який так і не був ухвалений.
Майже за рік після реєстрації законопроєкт залишається на етапі опрацювання в комітеті. Водночас він уже включений до порядку денного Верховної Ради та має позначку євроінтеграційного. Парламентський комітет з питань інтеграції України до ЄС у своєму висновку зазначив, що проєкт не суперечить міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері євроінтеграції та спрямований на виконання завдань дорожньої карти з питань верховенства права.
Ключова логіка законопроєкту в тому, що держава має відрізняти менш небезпечні дискримінаційні дії від нападів, погроз і закликів до насильства. І для кожного рівня має бути свій інструмент реагування.
Сам факт появи законопроєкту №13597 – важливий. Але для євроінтеграції недостатньо просто додати правильні слова до кодексів. Закон має бути чіткий, зрозумілий і придатний до застосування.
Окремо варто звернути увагу на інституційну частину. Для реального захисту потрібні не лише нові статті, а й навчання для слідчих і прокурорів, системний облік таких злочинів, аналіз скарг на дії чи бездіяльність поліції, а також зрозумілі механізми підтримки для постраждалих.
Це і є різниця між імітацією та реформою.
Докладніше – в матеріалі Ольги Полякової Карати за нетерпимість, як в Європі: як Україна має змінити норми щодо нападів на "інакших".