Україна отримуватиме значні кошти на відновлення. Як їх правильно розподіляти?Як ЄС залучає громади до розподілу коштів і чому цей досвід потрібен Україні
Україна вже отримує і ще отримуватиме значні кошти на відновлення. У фокусі обговорення цієї теми – зазвичай суми, донори, швидкість процедур і контроль за витратами.
Але для якості відновлення не менш важливе й інше: хто впливає на відбір проєктів до того, як гроші вже розподілені.
У ЄС для цього існує принцип партнерства. Він зобов’язує державу залучати до планування, реалізації та моніторингу програм не лише чиновників, а й місцеву владу, бізнес, профспілки, громадські організації та представників вразливих груп.
Такий підхід зменшує ризики того, що програми будуть написані "згори", без розуміння місцевих потреб або довгострокових наслідків.
Україна також має впроваджувати подібні інструменти.
У Національній програмі адаптації законодавства до права ЄС є плани щодо приведення процедур управління, контролю та моніторингу у відповідність до Регламенту про спільні положення ЄС. Ідеться, зокрема, про програмування, відбір операцій, індикатори, регулярну звітність і роботу моніторингових комітетів.
Втім, майбутній український механізм такого моніторингу поки не деталізовано. Незрозуміло, хто саме має входити до таких комітетів, коли їх мають створювати і як працюватиме розгляд пропозицій.
Тому варто дивитися не лише на вимоги ЄС щодо принципу партнерства, а й на практику країн, які вже працюють із цими механізмами.
Польща. Вплив на правила відбору
За даними дослідження CEE Bankwatch Network, у Польщі громадські організації беруть участь у роботі моніторингового комітету програми "Фонди для інфраструктури, клімату та довкілля".
Один із результатів цієї участі –
перевірка проєктів за принципом "не завдай значної шкоди".
Адже проєкт може відповідати умовам фінансування, бути недорогим або швидким у реалізації – але водночас створювати проблеми для довкілля чи кліматичних цілей. Перевірка таких ризиків на етапі відбору дозволяє не чекати, поки помилки стануть частиною вже профінансованої інфраструктури.
Польські організації також домоглися, щоб документи членам комітету надсилали за 15 днів до засідання. Тож громадські організації мають час прочитати матеріали, порівняти версії, проконсультуватися з експертами й підготувати не загальні зауваження, а аргументовану позицію.
Естонія. Хто має місце за столом
Естонія обрала модель одного моніторингового комітету для всіх фондів ЄС.
Представники уряду мають у цьому органі менше половини місць. До роботи залучено молодіжні організації, об’єднання людей з інвалідністю та соціальні громадські організації. Коментарі членів комітету фіксують і розсилають усім учасникам.
Це підкреслює, що партнерство не можна зводити до абстрактної "участі громадськості". Адже різні групи бачать різні ризики. Організації людей з інвалідністю можуть оцінити доступність інфраструктурних рішень. Молодіжні організації – наслідки для розвитку громад. Екологічні – вплив на довкілля і відповідність кліматичним цілям.
Для України це особливо актуально у темі відновлення, адже якщо програми стосуються житла, транспорту, енергетики чи регіонального розвитку, одного загального громадського представництва недостатньо. Потрібні люди, які розуміють конкретну сферу і наслідки рішень на місцях.
Угорщина. Обговорення до фінального рішення
В Угорщині при головних моніторингових комітетах працюють тематичні підкомітети, зокрема з питань енергетики. Їхня роль у тому, що концепції та попередні критерії відбору проєктів обговорюють до того, як питання потрапляє на фінальне голосування головного комітету.
Якщо організація бачить документ за кілька днів до голосування, вона може лише написати зауваження до вже готового рішення. Але якщо вона бере участь у розмові про критерії відбору, то може вплинути на те, які проєкти потім матимуть шанс отримати гроші.
В Угорщині також фінансово компенсують час,
який громадські організації витрачають на роботу в комітетах.
Це важливо не так через кошти, як через доступ до участі. Якщо, наприклад, велика організація може відправити людину на засідання, закласти час на читання документів і підготовку позиції – то для малої місцевої ініціативи або незалежного експерта це часто означає роботу, яку треба робити понад основні справи і без оплати.
Якщо цього не враховувати, у процесах моніторингу залишаються переважно ті, хто й так має людей, час і гроші. А голос менших організацій, які часто краще знають ситуацію на місцях, просто не доходить до обговорення.
Словаччина. Що відбувається з пропозиціями
У Словаччині громадські організації домоглися, щоб їхні пропозиції не просто збирали, а справді розглядали. Частину з них враховують ще до того, як оголошують конкурси для регіональних програм і національних проєктів.
Це змінює саму роль громадських організацій у процесі. Вони не реагують на вже готові умови конкурсу, а можуть впливати на них раніше – коли ще лише визначають, хто і на яких умовах зможе подаватися на фінансування.
Для України це знайома проблема. Часто коментарі можна подати, але потім незрозуміло, що з ними сталося. Чи їх хтось розглянув? Чи щось врахували? Якщо ні, то чому?
Без відповіді на ці запитання консультації швидко втрачають сенс. Люди й організації гають час на пропозиції, але не бачать, чи вони взагалі впливають на рішення.
Де Україна може перевірити цей підхід
Україні не обов’язково починати з усієї системи.
Принцип партнерства можна спробувати в рамках реформи публічних інвестицій, на конкретній програмі, де вже є визначені громади, міжнародна підтримка і зрозуміле коло рішень.
Наприклад, це може стосуватися перетворень у вугільних регіонах.
У 2025 році уряд затвердив Державну цільову програму справедливої трансформації вугільних регіонів до 2030 року. Вона стосується 38 вугільних громад і передбачає поступовий відхід від залежності від вуглевидобування через розвиток нової економіки, людського капіталу, відновлюваної енергетики та подолання екологічних наслідків роботи шахт.
Паралельно Німеччина та Європейський інвестиційний банк погодили програму Just Transition and Just Resilience for Ukraine. На неї передбачено майже 20 млн євро внеску уряду Німеччини. Ці кошти мають підтримати українські регіони, залежні від вугілля.
Очікується, що програма запрацює вже цього року.
Для неї можна створити незалежний моніторинговий комітет, до якого могли б увійти представники громад, місцевої влади, бізнесу, профспілок, екологічних організацій. Його роль не варто зводити лише до контролю за витратами. Такий комітет міг би стежити за тим, як формуються критерії відбору проєктів, хто має доступ до інформації, як розглядають пропозиції учасників і чи відповідають рішення потребам вугільних громад.
Це рідкісна можливість закласти принцип партнерства в нову державну політику і зробити це з самого початку, поки вона ще формується за підтримки міжнародних партнерів. Зокрема, Німецького співтовариства з міжнародного співробітництва (GIZ), що разом із Міжнародним фондом "Відродження" фінансує перехід вугільних громад, а також Європейського Союзу та уряду Великої Британії.
Напрацьовану модель залучення до управління у справедливій трансформації вугільних регіонів у майбутньому можна було б використовувати і в інших програмах регіонального розвитку.
Автор: Костянтин Криницький,
керівник відділу енергетики ГО "Екодія"