Як українському бізнесу адаптуватися до цін ЄС на викиди і що їм може допомогти
Вже сьогодні частина української промисловості, яка експортує свою продукцію, відчуває вплив європейської кліматичної політики, оскільки 2026 року Механізм вуглецевого коригування імпорту ЄС (CBAM) переходить до платної фази.
Однак, на відміну від країн ЄС, українські компанії змушені самостійно долати пов’язані з цим виклики, не маючи сталого внутрішнього фінансового механізму державної підтримки. За відсутності належних інструментів стимулювання декарбонізаційних інвестицій компаніям складно підготувати свій бізнес до стрімкого зростання вартості викидів вуглецю.
Про те, як адаптуватися українській промисловості до нових реалій, – в статті Георга Захманна, Олександра Зіхенедера та Олега Савицького з Razom We Stand Забруднювати стане дорожче: як Україні впоратися з цінами ЄС на викиди вуглецю. Далі – стислий її виклад.
В Україні створили фонд декарбонізації, який спрямовує такі доходи на фінансування декарбонізаційних інвестицій.
Ключова проблема в Україні в тому, що низька ціна на викиди вуглецю генерує обмежені доходи, а отже, і обмежені можливості для фінансової підтримки проєктів.
В рамках євроінтеграції Україні доведеться інтегруватися в Систему торгівлі викидами ЄС (EU ETS), де промисловість платить близько 70–90 євро за тонну викидів CO₂. Для України, де вартість викидів вуглецю досі не перевищує 1 євро за тонну, раптове зростання у понад 60 разів без належних компенсаторних механізмів стало б надмірним навантаженням для бізнесу.
Найкращим рішенням є передбачуване та поступове підвищення вартості вуглецевих викидів в Україні.
Саме тому Україна має розпочати підготовку до трансформації своєї економіки якомога раніше.
Києву та Брюсселю потрібна нова політична домовленість.
В основі такої домовленості має лежати простий принцип: кожен євро, що надійшов всередині України через механізми оподаткування та/або національну систему торгівлі викидами, повинен автоматично супроводжуватися додатковим європейським співфінансуванням.
Такий механізм має потенціал для докорінної зміни політичної економії ціноутворення на викиди вуглецю в Україні.
З його використанням підвищення ціни на вуглецеві викиди одразу генеруватиме додатковий інвестиційний капітал, необхідний українським підприємствам для модернізації.
За наявності такого механізму українській промисловості не доведеться побоюватися сплати "цін ЄС" на викиди вуглецю. А це своєю чергою може стимулювати Україну до поступового підвищення рівня оподаткування та розширення сфери дії внутрішньої системи ціноутворення на викиди вуглецю.
Обидва потоки фінансування можуть спрямовуватися до спільного європейсько-українського інструменту, який управлятиметься на паритетних засадах та буде зосереджений на модернізації промисловості, розвитку інфраструктури чистої енергетики та довгострокових інвестиціях у відбудову.
З часом такий механізм буде здатний мобілізовувати мільярди євро щороку.
Це дозволить Україні створити потужну інституцію, подібну до кліматичних та промислових фондів, які вже сьогодні забезпечують підтримку зеленого переходу у країнах Європейського Союзу.
Якщо Україна серйозно налаштована на європейську інтеграцію, вона має підвищувати ціну на вуглецеві викиди.
Але якщо Європа справді зацікавлена в членстві України – вона не може розглядати модернізацію української промисловості виключно як проблему Києва.
Докладніше – в матеріалі Георга Захманна, Олександра Зіхенедера та Олега Савицького Забруднювати стане дорожче: як Україні впоратися з цінами ЄС на викиди вуглецю.