Як змінювалася підтримка ЗСУ Норвегією та що вона отримує натомість від України
Президент України днями заявив, що для безпеки Європи необхідна тісніша взаємодія з країнами, які наразі не входять до ЄС, але без яких не вийде мати достатні сили для самодостатності у безпековій сфері, особливо у разі, якщо США продовжать відхід від європейської безпеки.
Йдеться про Велику Британію, Україну, Туреччину та Норвегію.
На думку Володимира Зеленського, "ці чотири країни дуже сильні і можуть посилити ЄС, але й окремо – це також сильний союз".
Це позиціонування є частиною стратегії України, головним спікером якої наразі виступає глава держави.
Примітно, що ці заяви лунають на тлі підписання 14 квітня декларації про оборонне партнерство між Україною і Норвегією.
Про деталі військово-політичної співпраці України і Норвегії – в статті політолога Максима Плешка Чому Норвегія інвестує у безпеку України? Розповідаємо про відносини з нордичним партнером. Далі – стислий її виклад.
У 2024 році Україна і Норвегія підписали міждержавну безпекову угоду, яка формалізує партнерство на довгострокову перспективу. Документ прямо пов’язує безпеку України з безпекою Європи та визначає російську агресію як системну загрозу міжнародному порядку. Угода закріплює, що підтримка України є елементом стратегічної політики Норвегії – з відповідною інтеграцією у бюджет, оборонне планування і співпрацю в рамках НАТО.
Період 2025–2026 років означив якісний зсув у наданні норвезької підтримки.
Норвегія перейшла від пакетної допомоги до стратегічного планування війни на виснаження, на яку перетворилася російська агресія.
Загалом фінансова підтримка до кінця 2026 року має перевищити 19,4 млрд євро.
Йдеться не лише про допомогу, а про формування сумісних, стійких Сил оборони України та їхню інтеграцію у євроатлантичну систему безпеки. Окремо фіксується координація санкційної політики та притягнення Росії до відповідальності.
Таким чином, підтримка України з боку Норвегії – це не реакція на війну, а частина довгострокової стратегії.
Для норвежців боротьба Україна – південний фланг одного стратегічного простору.
Адже стійка Україна на майбутнє зв’язує значну частину російських ресурсів і обмежує її можливості діяти на інших напрямках, включно з Арктикою. Для Норвегії це не питання солідарності, а питання власної безпеки.
На практичному рівні це вже взаємодія двостороннього характеру.
Співпраця не обмежується постачанням озброєння. Вона включає підготовку військових, обмін досвідом і переосмислення застосування сучасних систем. Норвегія навчала українських військових – від командирів підрозділів до операторів NASAMS. Сьогодні цей процес став двостороннім.
Практичне застосування NASAMS в Україні показало, що система може ефективно працювати у складніших сценаріях, ніж передбачалося, включно з цілями з елементами аеробалістичної траєкторії. Це вже впливає на підходи до її використання в самій Норвегії.
Окремим напрямом є безпілотні системи.
Важливою складовою залишається комунікація між військовими структурами. Взаємодія на рівні генеральних штабів, спільні підходи до стратегічних комунікацій і навіть особисті контакти між головнокомандувачами – генералами Олександром Сирським та Ейріком Крістофферсеном – є частиною цієї взаємодії.
Та й безпекова взаємодія не обмежується співпрацею військових.
Якщо говорити мовою геополітики, між Україною та Норвегією вже сформувався спільний геостратегічний інтерес у сфері безпеки. Він втілився у міждержавні безпекові домовленості, довготривалі бюджетні рішення, спільну військову та виробничу діяльність.
Докладніше – у матеріалі Максима Плешка Чому Норвегія інвестує у безпеку України? Розповідаємо про відносини з нордичним партнером.