Заради своєї перемоги Орбан готовий прийняти допомогу від усіх, а передусім від російських друзів, які вже прибули до Будапешта"Шпигунський" скандал та найбрудніші вибори: як Орбан і Росія хочуть зберегти владу в Угорщині
Цей тиждень почався з кількох вибухів у інформаційному просторі Угорщини, що відбулися один за одним.
Рано-вранці в понеділок сайт Mandiner – партійне видання владної політичної сили "Фідес", що відоме через свою регулярну залученість до інформаційних атак на Україну та на усіх інших противників Віктора Орбана, – опублікувало аудіозапис розмови одного з найвідоміших незалежних журналістів країни, Саболча Пані, з неназваною співрозмовницею. У цьому записі журналіст сказав, що він знає про прослуховування якоюсь іноземною спецслужбою міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто, і згадав про одну з таких розмов.
Державна пропаганда на цьому ґрунті назвала Пані шпигуном, ворогом Угорщини і почала загальнодержавну кампанію з його цькування.
Саболч Пані не став заперечувати автентичність цього запису, а натомість оприлюднив зміст тієї розмови міністра Сійярто, про яку згадував. Йдеться про його переговори з російським міністром закордонних справ Сергєєм Лавровим, де вони домовлялися про втручання у словацькі вибори.
Тепер опозиція звинувачує міністра у державній зраді та роботі на Росію.
Варто наголосити, що це не стало аж зовсім несподіванкою: про те, що Сійярто близький до Кремля, було давно відомо, а угорські інсайдери кажуть, що він вже готує фундамент для втечі в Росію у разі поразки режиму.
Але чи готовий режим Орбана віддати владу, навіть якщо програє вибори?
Це питання лунає дедалі частіше, особливо зважаючи на те, що у кампанії партії Віктора Орбана дедалі більшу роль відіграють росіяни. Команда з Москви, що спеціалізується на зламі виборів, вже працює у Будапешті, і їхній почерк вже помітний. Зокрема, в історії з нападом на українських інкасаторів.
Вибори в Угорщині мають значення для долі всієї Європи, а для України й поготів, тож за ними багато хто слідкує, і за даними опитувань може скластися враження, ніби Орбан вже майже програв.
Але чи можна довіряти цим опитуванням? (Спойлер – частково.) Чи можлива тотальна фальсифікація голосування? (Спойлер – ні, Орбан не зможе цього зробити, хоча окремі підтасування відбуваються вже зараз.) Чи спробує Віктор Орбан зберегти владу у разі програшу? (Спойлер – так, але є межі.)
Про це та про реальність зміни влади в Угорщині читайте у нашій статті.
"Що поганого у зливі інформації Лаврову?"
Те, що палає цими днями в Угорщині, у Орбана намагаються представити як "шпигунський скандал", спрямований проти уряду, але опозиція каже, що йдеться про державну зразу з боку одного з ключових міністрів, очільника угорського МЗС.
"За наявною інформацією, Петер Сійярто перебуває у змові з росіянами, зраджуючи угорські та європейські інтереси. Це – державна зрада, яка карається довічним ув'язненням", – з такою заявою виступила у понеділок партія "Тиса" – головна опозиційна сила Угорщини. Ідею про те, що уряд Орбана є урядом зрадників і працює на Росію, увійшла у промови її лідерів, включаючи Петера Мадяра – потенційного нового прем'єр-міністра Угорщини.
Зрештою ця історія сягнула загрозливих для Орбана масштабів.
Але найдивнішим у ній є те, що
угорська влада не спростовує співпрацю з РФ і навіть пишається нею.
Ця історія почалася ще минулого тижня, коли американське видання The Washington Post опублікувало статтю про російсько-угорські інформаційні операції перед виборами (наприклад, про те, що російські спецслужби пропонують інсценувати замах на Орбана, щоб народ його полюбив).
Серед іншого, WP розповіло те, про що у європейських колах вже давно ходять чутки – що Петер Сійярто регулярно звітував своєму колезі Лаврову про закриті дискусії в ЄС.
Ще у перші години після цієї публікації Сійярто взявся особисто спростовувати історію із замахом на Орбана, але тезу про своє звітування Лаврову оминав. Так само цей елемент "не помічали" інші представники влади.
Як з'ясувалося, міністр підготував асиметричну відповідь.
У понеділок вранці розпочалася масована інформаційна атака урядових медіа на журналіста Саболча Пані, який є одним з головних медійних ворогів уряду Орбана. Схоже, влада вирішила, що він відповідальний за появу цієї статті; і дійсно, у статті WP є посилання на медіа Пані, Vsquare.
Атаку запустив Mandiner, опублікувавши звукозапис підслуханої розмови журналіста із представницею західної держави (якої саме – неясно, але привертає увагу, що вони спілкувалися угорською мовою). У цій розмові Саболч Пані згадав, що знає про прослуховування міністра Сійярто і бачив запис принаймні однієї з його розмов із Лавровим, щодо словацьких виборів. А ще журналіст сказав, що передавав номер міністра певним західним представникам.
Проурядові медіа і особисто Орбан побудували на цьому цілу шпигунську теорію: мовляв, західним спецслужбам бракувало лише номера міністра, щоби "слухати" його. А журналіст, надавши цей номер, став агентом західних шпигунів. І звісно ж, провів паралель з опозицією, щоби спрямувати атаку і проти них.
Щоправда, тези орбанівців аж надто суперечать здоровому глузду.
Особистий телефон міністра є у багатьох його колег з держав ЄС, це не якась таємниця. А між "маю номер" і "можу перехоплювати розмови", які зараз ведуться виключно у зашифрованому вигляді, як-от через Signal/WhatsApp, є справжнє провалля. Втім, у Орбана всерйоз взялися це просувати. А найголовніше: атакуючи опозицію і медіа за те, що ті, мовляв, дотичні до прослуховування таємних переговорів Сійярто і Лаврова, коли угорський міністр зливав російському закриту інформацію із зустрічей ЄС – уряд непрямо визнав, що такі переговори дійсно були.
Саме тут закрутився маховик подій.
Саболч Пані підтвердив дійсність своєї розмови із західною інформаторкою і підняв на сміх логіку уряду про те, що номер Сійярто є секретною інформацією ("цей номер є у директора найменшої іноземної компанії, що працює в Угорщині", додав він). А ще – як відповідь владі він опублікував текст тієї розмови Лаврова і Сійярто про втручання у словацькі вибори. Розмова ця давня, датована ще 2020 роком.
Опозиція почала максимально розкручувати інформацію про контакти Сійярто з РФ і про державну зраду. А далі сталося найнесподіваніше.
Сійярто публічно визнав, що дійсно зливав Лаврову інформацію з зустрічей ЄС.
"Я розмовляю не тільки з міністром закордонних справ Росії, але й з нашими американськими, турецькими, ізраїльськими, сербськими та іншими партнерами до та після засідань Ради ЄС", – заявив він.
Ця заява не була помилкою міністра. Інші угорські посадовці теж взялися заявляти, що, мовляв, усім столицям варто було би взяти приклад з Петера і також передавати росіянам інформацію про дискусії в ЄС і підтримувати з ними контакт.
Все це звучало особливо дико на тлі повідомлень, що ЄС очікує пояснень від Угорщини, що ЄС вже виключає Угорщину з частини переговорів тощо.
Наразі не зрозуміло, чому угорський уряд пішов на це. Можливо, в уряді чекають оприлюднення масиву "прослушки" Сійярто і Лаврова і вважають за краще самим зробити перший крок та оголосити огріх Сійярто "здобутком". А можливо, російські консультанти, вага яких в Угорщині зростає, запевнили, що все буде добре...
Фальсифікаціям – ні, махінаціям – так!
Те, що в Угорщині почала працювати група кремлівських фахівців з підриву виборів, є публічно відомим вже кілька тижнів. Одним з перших про це розповів у своїй статті уже згаданий Саболч Пані; також це підтвердили західні медіа, як-от Financial Times.
А одним з найбільш помітних епізодів їхнього залучення стала історія із захопленням українських інкасаторів. Є дані, що росіяни брали участь у допиті полонених українців та у плануванні спецоперації, крім того, деталі свідчать, що підконтрольна РФ "ботоферма" поширювала в Угорщині фейки про українських інкасаторів.
Втім, не викликає сумніву, що загальне керівництво кампанією влади в Угорщині все одно лишається за командою Орбана. Команда росіян нечисленна і, швидше за все, буде концентруватися на тому, що вони вміють робити найкраще – на спецопераціях.
Орбан, який за соцопитуваннями може програти вибори 12 квітня, потребує саме такої допомоги – і до виборів, і у день голосування. Для угорської влади на кону стоїть дуже багато. Часто йдеться не лише про політичне майбутнє, а про виживання та свободу, адже в опозиційній партії "Тиса" обіцяють кримінальне переслідування попередників.
Заяви про те, що міністр Сійярто має сісти довічно за держзраду з росіянами – лише один із прикладів
Постає питання: на що готовий Орбан у день виборів, щоб не втратити владу?
Чи не побачимо ми жорстку фальсифікацію під керівництвом росіян?
Проста відповідь на це запитання – ні, не побачимо, і для цього є причина. Попри те, що Віктор Орбан 16 років поспіль будував в Угорщині автократичний режим, він навіть не намагався розбудувати систему фальсифікації голосування на кшталт тієї, що існує у Росії, чи Білорусі, яка у минулому існувала в Україні тощо.
Масштабна фальсифікація потребує інфраструктури. Потрібні випробувані часом лояльні члени комісії, що готові йти на свідоме порушення закону і довели, що не зливатимуть цю інформацію опонентам і журналістам. Потрібен штат "спостерігачів", готових заплющувати очі на вкиди пачок бюлетенів або на переписування протоколів. І понад усе, потрібен суспільний стереотип про те, що голосування не має значення, що головне – "як порахують".
Цю соціальну інфраструктуру реально побудувати, коли переможець виборів на національному рівні наперед визначений. Фальсифікатори мають знати, що лідер, на якого вони працюють, захистить їх; що фальшувати можна безпечно. Орбан міг зробити це у минулі виборчі кампанії, де він гарантовано вигравав – але не робив цього, зберігаючи загалом чесний день виборів як фасад своєї "демократичності" (попри те, що сама кампанія Орбана часто була дуже брудною).
Зараз, коли більшість опитувань кажуть про поразку Орбана, а його опонент обіцяє кримінальне переслідування тим, хто порушує закони на користь чинної влади – побудувати інфраструктуру тотальної фальсифікації вже неможливо.
І навіть російські технологи тут не допоможуть.
Втім, певні махінації з голосами будуть. Їх вже готують.
По-перше, некоректно говорити, що у день виборів в Угорщині у минулому взагалі не було порушень. Вони були – щоправда, не централізовані і не масштабні.
Улюблений механізм – купівля голосів "бомжів" та бідноти на робочих околицях міст на користь мажоритарних кандидатів; також цю схему застосовували у ромських поселеннях. До 2022 року в Угорщині виборцям було дозволено фотографувати свій бюлетень, тож цей продаж був легшим; зараз це робити складніше.
Також у 2022-му фіксувалися окремі випадки фальсифікації, що в Україні відома за назвою "карусель" (коли виборець має виносити свій бюлетень з дільниці), але навіть опозиція не вважає, що ця технологія була масовою.
А от на ромських виборців у Орбана вже є плани. Влада використала спецпроцедуру, що дозволяє розподіл мандатів для нацменшин, щоб забезпечити собі мандат нібито від імені ромів Угорщини, і вже відомо, що його отримає відкритий прибічник Орбана у ромській спільноті, Іштван Аба-Горват.
Угорська виборча система має кілька унікальних елементів. Один з них – квоти для нацменшин.
Досі ромська меншина ніколи не мала окремого повноцінного мандата; для влади було вигідніше залучати голоси ромів на користь загального списку "Фідес". Зараз цю стратегію змінили – чи то не маючи впевненості, що роми лишилися прибічниками Орбана, чи з іншої причини. Тому в останні дні почала аномально зростати кількість угорських ромів, які подають спеціальну заяву про те, що вони відмовляються від свого права на голосування за партії заради того, щоб у парламенті з'явився "ромський голос" (а по факту – куплений Орбаном мандат).
Це – лише один голос зі 199 у парламенті Угорщини. Але хто знає, може, цього разу він буде вирішальним?
Чи може Орбан "не віддати владу"
На тлі кількох спецоперацій, що збіглися з долученням російського десанту до передвиборчої команди Орбана, нерідко доводиться чути питання: а чи не складеться такого, що угорська влада просто відмовиться йти? Свавільно утримуючи посаду, не визнаючи результатів тощо...
З одного боку, можна з певністю говорити, що такої небезпеки немає. Ні, навіть режим Орбана не зможе просто ігнорувати свою поразку, якщо підрахунок голосів покаже перемогу Петера Мадяра та "Тиси".
По-перше, ігнорування виборів, що відбулися, перетнуло б настільки червоні лінії для ЄС, що наслідки зробили б для Орбана цю перемогу пірровою. А зважаючи на те, що уряди усіх ключових європейських держав (та й загалом усіх, крім, можливо, Словаччини) чекають на поразку Орбана – ЄС не буде цього толерувати.
По-друге, під час зміни влади ключове значення мають настрої у столиці. А Будапешт – яскраво виражено опозиційний. Натомість ядро виборців Орбана – сільська місцевість та малоосвічена провінція, яка до того ж є менш політично активною і менш схильна до вуличних протестів. Тому у разі, якщо Орбан програє і ця поразка буде більш-менш значущою – йому доведеться піти з посади.
Тим більше, що ця відставка може бути для нього безпечною.
Орбан побудував систему, що дозволяє йому зберегти контроль над країною.
За 16 років на усі без винятку ключові посади в країні призначали лише лояльних до влади посадовців. Роки на посаді, під час яких режим закривав очі на їхні дії (часом корупційні), додатково зацементували цей зв'язок. Судді конституційного і верховного суду, прокурори, члени "незалежних" наглядових органів, місцеві керівники тощо – всі ці посади обіймають ставленики партії "Фідес".
Але проблема нової влади буде не лише у тому, щоби знайти тисячі людей на заміну керівників по всій вертикалі.
Віктор Орбан у попередні роки вигадав запобіжник, як не дозволити заміну його людей, і завів цю норму у захищену частину законодавства: для посадовців, яких призначає парламент, діє особливий захист, якщо їх призначили конституційною більшістю голосів, тобто дві третини (а у Орбана в попередні скликання завжди було стільки лояльних депутатів). У цьому разі, щоб замінити їх, знову потрібні дві третини голосів.
Тому Петер Мадяр вже зараз будує агітацію на тому, що йому потрібно не просто перемогти, а отримати конституційну більшість.
Це – "завдання із зірочкою", виконати яке буде украй непросто.
Хоча частину змін можна провести і з простою більшістю голосів.
І, насамкінець, досі не зрозуміло, чи програє Орбан у принципі.
Те, що його опонент Петер Мадяр отримає 50% + 1 голос у парламенті, не є гарантованим. А у нього в цьому парламенті не буде коаліційних партнерів. "Тиса" має або перемогти, або Орбан лишиться при владі.
Попри оптимістичні результати опитувань, які прогнозують партії "Тиса" понад 60% голосів, гарантій її перемоги немає. Соціологи визнають, що є велика кількість респондентів, хто відмовляється відповідати щодо своїх партійних намірів (і цілком можливо, що серед "відмовників" багато прибічників Орбана).
Крім того, опитування проурядових центрів дають протилежну картину – там Орбан лідирує, хоч і з незначною перевагою (і там також багато відмов – є версія, що проурядовим опитувальникам частіше відмовляються говорити прибічники опозиції).
Крім того, в Угорщині діє унікальна система, за якою партійний список отримує лише 92 мандати зі 199 (плюс ще один, який Орбан вже "вкрав", нібито на користь ромської меншини). Решта 106 мандатів отримують мажоритарні кандидати, причому округи влада "нарізала" таким чином, щоби віддати перевагу регіонам із сільським населенням.
Результати голосування на округах – непередбачувані.
Ключове значення матиме те, хто буде успішнішим у мобілізації прихильників – "Тиса" чи "Фідес". І треба визнати, що шанси на зміну влади в Угорщині дійсно високі, хоч і не гарантовані.
А найбільше мотивує те, що дії штабу Орбана свідчать: вони вважають небезпеку дуже реальною.
Орбан днями терміново змінив керівника кампанії та стратегію дій, уперше за останні виборчі цикли вирушивши у відкритий агітаційний тур країною, попри ризик бути освистаним у деяких містах.
Такі зміни не запроваджують тоді, коли є впевненість у перемозі. Так роблять, коли загрожує поразка. З іншого боку, це додатково посилює небезпеку ризикованих спецоперацій – адже Росія також зацікавлена у перемозі Орбана, до того ж за будь-яку ціну. Тож попереду – два тижні, які точно принесуть несподіванки.
Сподіваємося, що наслідок – зміна влади в Угорщині – буде того вартий.
Автор: Сергій Сидоренко, редактор "Європейської правди"