Геополітичний шторм навколо Гренландії подарував Метте Фредеріксен шанс, який вона вирішила не марнуватиВибори на тлі погроз Трампа: чи збереже свою посаду проукраїнська прем'єрка Данії
У вівторок 24 березня громадяни Данії вирушать на виборчі дільниці, аби визначити майбутнє країни на наступні чотири роки.
І хоча Данія традиційно відзначається своєю стабільністю, ці вибори проходять на тлі небаченого геополітичного тиску з боку США.
Звичайно, тема зазіхань Дональда Трампа на Гренландію згасла у світових заголовках через відкриття ширшого воєнного театру на Близькому Сході. Та у самій Данії вона залишається важливою.
Так, прем’єр-міністерка Метте Фредеріксен певна, що амбіції Трампа щодо арктичного острова не зникли. Проте іронія тут полягає в тому, що
Трамп, намагаючись послабити Данію, мимоволі відіграв роль головного політтехнолога данської прем’єрки.
Агресивні нападки президента США стали для соціал-демократів Фредеріксен порятунком, дозволивши партії відштовхнутися від електорального дна.
І лідерка Данії вдало скористалася моментом: образ "залізної леді", що виступає проти Вашингтона, став її козирем, завдяки чому вона оголосила дострокові вибори на сім місяців раніше, ніж планувалося.
Та чи вистачить цього гренландського імпульсу, щоб Метте Фредеріксен, відома безкомпромісною підтримкою України, втрималася у кріслі на третій термін?
Готовність до війни за Гренландію
Аби зрозуміти, як Данія опинилася в цій точці, варто повернутися до подій недалекого минулого.
В останні місяці у цій північноєвропейській державі неодноразово лунали заяви, що вона постала перед найбільшим викликом з часів Другої світової війни.
Парадокс був у тому, що загроза прийшла не зі східного напрямку.
Сполучені Штати, близький союзник протягом десятиліть, не лише не демонстрував готовності у разі потреби стати на захист свого північноатлантичного партнера, а й погрожував відвертою агресією.
Безпрецедентна криза розгорілась після того, як військові США провели військову операцію у Венесуелі, захопивши венесуельського лідера Ніколаса Мадуро. Ці дії стали сигналом: для адміністрації Трампа більше не існує недоторканних кордонів.
Білий дім наполягав, що для безпеки Сполучених Штатів їм необхідно отримати контроль над Гренландією. Мовляв, Данія настільки слабка, що для оборони арктичного острова здатна забезпечити всього "дві собачі упряжки".
З боку Вашингтона деякий час не виключали навіть силового сценарію. І лише згодом у Давосі Дональд Трамп публічно спростував такі наміри.
У Копенгагені ж побоювалися, що будь-який агресивний крок Вашингтона міг би призвести до розвалу НАТО.
Риторику Трампа в Данії сприйняли серйозно, адже вона виходила за межі жартів про покупку Гренландії під час його першого терміну.
Тож готувались данці і до найгіршого сценарію.
За повідомленнями ЗМІ, у пік погроз від Трампа на Гренландію терміново відправили підкріплення, яке везло з собою вибухівку. У разі спроби американського десанту висадитись на острові данці планували зруйнувати злітно-посадкові смуги у Нууку та Кангерлуссуаку.
Ба більше, солдати отримали запаси компонентів крові – пряме свідчення того, що в Копенгагені реально розглядали можливість бойових сутичок із жертвами та пораненими.
На тлі опитувань у США, які демонстрували жорстке неприйняття американцями поведінки Трампа стосовно Гренландії, криза почала згасати. Зрештою, після численних обіцянок союзників по НАТО надати підтримку Данії, а в разі потреби й військову, Вашингтон, Копенгаген та Нуук почали дипломатичні переговори.
Проте короткий геополітичний шторм подарував Метте Фредеріксен шанс, який вона вирішила не марнувати.
Якщо ще у грудні її Соціал-демократична партія зіткнулася з різким падінням рейтингів до 17%, то на хвилі патріотичної мобілізації популярність почала зростати.
Сьогодні соціал-демократи мають близько 22% підтримки – все ще далеко від переможних 27,5% 2022 року, але достатньо, щоб Фредеріксен отримала нагоду зберегти владу (чого могло б не статися, якби вибори провели за сім місяців).
Спираючись на "гренландський поштовх", Фредеріксен оголосила дострокове голосування, що пройде 24 березня.
Коаліція з опонентами
"Як ви можете бачити, вже кілька років як я справляюся з однією кризою за іншою. Це стало моєю справою, і я сподіваюся, що у вівторок зможу продовжити свою роботу",– написала на своїй сторінці у Facebook Метте Фредеріксен.
Гренландська криза лише на деякий час відсунула на другий план внутрішні проблеми, які роз’їдали фундамент данської влади.
Ще наприкінці 2025 року ситуація для чинної прем’єрки виглядала похмуро. Рейтинги її партії були історично низькими, як і уряду, що правив у незвичайному для Данії форматі.
Зазвичай у минулому Данією керував лівий чи правий блок. Натомість у 2022 році лідерка соціал-демократів, вперше за багато десятиліть, вирішила не домовлятися з традиційними лівими союзниками. Натомість вона уклала союз з давніми ліберальними суперниками (партія Venstre) та "Поміркованими" (новостворена на той час партія Moderaterne).
Фактично Фредеріксен створила такий собі "уряд національної єдності", запросивши до нього ідеологічних опонентів.
Його необхідність пояснювалась тим, що повномасштабне вторгнення РФ вимагало від Данії історичних і швидких рішень: скасування відмови від спільної оборонної політики ЄС, різкого збільшення витрат на армію та відмови від російського газу.
Традиційні ліві союзники зі своїм пацифізмом та вимогами витрачати гроші лише на соціалку могли заблокувати ці кроки.
Коаліція з правими дала необхідну більшість для переозброєння та лідерства у допомозі Україні, але за це довелося платити популярністю.
Чимало соціал-демократичних виборців не пробачили союзу з лібералами та центристами. На додачу, попри стабільну економіку, висока інфляція та ціни на оренду житла в містах вдарили по кишенях виборців.
Оборонна політика Фредеріксен була популярною, проте її жорстка міграційна лінія почала відштовхувати виборців у великих містах.
Аналітики зазначають, що політика партії дедалі більше стала суперечити переконанням прогресивного міського населення, яке особливо хвилюють питання соціальної справедливості та війна в Газі.
Для багатьох жителів Копенгагена, де проживає найбільша у країні кількість виборців, Фредеріксен більше не відчувається лідеркою соціал-демократів. Мовляв, вона відійшла від соціальної політики, яка принесла успіх і процвітання Данії.
Це розчарування вилилося у відтік традиційного електорату соціал-демократів до "Зелених лівих". У листопаді 2025 року Соціал-демократична партія вперше за 87 років (а за деякими підрахунками – за століття) програла вибори у столиці. Копенгаген "позеленів", обравши представницю "Зелених лівих".
Розлютило виборців і скасування державного свята, Дня великої молитви, аби профінансувати збільшення оборонного бюджету. Для данців, які цінують баланс між роботою та життям, цей крок влади став ударом.
Почалися навіть масові протести, а Фредеріксен звинуватили в авторитаризмі.
Намагаючись повернути симпатії лівого крила, прем’єрка запропонувала ввести податок на багатство, а кошти спрямувати на освіту.
А пропозиція обкласти збором у 0,5% активи, що перевищують 25 млн крон (3,35 млн євро), викликала лють бізнесу. Данська судноплавна група Maersk та компанія LEGO виступили рішуче проти. Вони попередили, що це може змусити підприємців переїхати за кордон.
Участь у коаліції із Фредеріксен коштувала рейтингів і "Поміркованим", і лібералам, яким закидають відмову від своїх цінностей заради урядових портфелів.
Падіння популярності усіх трьох партій влади ускладнює можливість такого формату урядування після виборів.
Вибори без однозначного переможця
Розгляньмо детальніше, який вигляд може мати данський парламент після 24 березня.
Свіжа модель YouGov, що базується на опитуванні майже п'яти тисяч громадян, показує: соціал-демократи Метте Фредеріксен, хоч і залишаться найбільшою силою у парламенті, але готуються до свого найгіршого результату за понад століття.
Прогнозовані 21% голосів та 38 мандатів є серйозним падінням порівняно з 50 кріслами, які партія мала у 2022-му.
Ще гірша ситуація очікується у партнерів по коаліції.
Ліберали з Venstre на чолі з чинним міністром оборони Троельсом Лундом Поульсеном, готуються оновити свій антирекорд за всі 156 років існування партії, претендуючи лише на 16 місць (23 місця у 2022 році).
"Помірковані", очолювані міністром закордонних справ Ларсом Льокке Расмуссеном, також зазнають втрат і отримають орієнтовно 10 місць.
Сумарно усі три урядові партії можуть розраховувати на 64 мандати – тобто на трохи більше за третину парламенту.
За таких обставин з найбільшою імовірністю після цих виборів на сцену повернеться традиційна для Данії блокова політика.
"Синій блок" правих партій претендує на близько 80 мандатів (недостатньо для більшості). Головні драйвери цього зростання – популісти з Данської народної партії, які після фіаско на минулих виборах можуть стрибнути з 5 до 18 мандатів, та Ліберальний альянс Алекса Ваноплага з рекордним результатом у 17 мандатів.
На іншому боці – "червоний блок" лівоцентристів, який, за прогнозами, отримує 85 місць (все ще недостатньо для більшості). Найбільший приріст підтримки у цьому блоці очікує партію "Зелені ліві", яка може наростити присутність у парламенті до 24 мандатів.
Проте головна інтрига криється в цифрі 90, адже саме стільки голосів потрібно для більшості. І тут все зводиться до постаті Ларса Льокке Расмуссена, лідера "Поміркованих".
Додавання Расмуссена до "червоного блоку" дає стійку більшість. Є шанс і на утворення коаліції Расмуссена з синіми, хоча й значно нижчий. Расмуссен – політичний ветеран, який двічі був прем’єром, тож вміє витискати максимум із "золотих акцій".
Варто зазначити, що виборча система Данії відзначається вкрай низьким порогом для входження у парламент – лише 2%. Це призводить до того, що у законодавчий орган потрапляють з десяток партій, і крихітні політичні сили можуть отримати значний вплив.
Наприклад, у майбутній коаліціаді ситуацію могли б змінити Партія громадян та "Альтернатива". Обидві зараз балансують на межі 2-відсоткового бар'єра. Якщо вони пролетять, архітектура коаліції стане ще хиткішою.
Свою роль можуть відіграти і чотири мандати від Гренландії та Фарерських островів.
Проте у Данії цілком комфортно працюють і уряди меншості – головне, щоб у парламенті не утворилась блокувальна більшість (такий сценарій цього разу видається малоймовірним).
Тож не виключено, що за підсумками виборів постане саме кабінет меншості.
А Метте Фредеріксен як очільниця партії, що претендує на статус переможця виборів, отримає можливість його сформувати.
А разом із тим Фредеріксен не розкриває, хто стане потенційним партнером для майбутнього уряду. Вона каже, що однаково легко уявляє як повторення союзу з політичним центром, так і повернення до традиційного альянсу з лівими силами.
Авторка: Христина Бондарєва,
журналістка "Європейської правди"