Попри те, що причиною потенційного кримінального переслідування можуть стати саме дії режиму проти своїх громадян, розслідування стосується лише транскордонних злочинів режиму ЛукашенкаГаага цікавиться Лукашенком: які наслідки матиме розслідування МКС проти влади Білорусі
Протягом минулого 2025 року Білорусь суттєво просунулася у діалозі зі Сполученими Штатами. Протягом року американські делегації декілька разів відвідували Мінськ, а результатом переговорів стали взаємні поступки обох сторін.
На волю вийшли лідери опозиції 2020 року: Сергій Тихановський, Віктор Бабарико, Марія Колесникова, Павел Северинець, а також нобелівський лауреат Алесь Біляцький. Водночас Вашингтон зняв санкції з білоруської державної авіакомпанії "Белавіа" та калійної галузі.
Попри такий прогрес із США, Мінську не вдалося досягти серйозних поступок з боку Європейського Союзу.
Насамперед – добитися зняття Литвою заборони на транзит білоруської продукції через свої морські порти. А нещодавно
з’явився ще один фактор, який може перекреслити сподівання білоруської влади.
12 березня стало відомо, що Міжнародний кримінальний суд (МКС) розпочав розслідування злочинів проти людяності, ймовірно вчинених білоруською владою після 2020 року.
Йдеться про злочини, які стосуються депортації або переслідування противників режиму Лукашенка.
Якщо результатом розслідування стане видача ордерів на арешт когось із білоруських посадовців, це означатиме, що режиму Лукашенка буде ще складніше вийти зі спіралі ескалації із Заходом та з-під санкційного тиску.
Успіх із другої спроби
Історія з потенційним кримінальним переслідуванням білоруських посадовців розпочалася ще 30 вересня 2024 року, коли прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан підтвердив факт отримання від Литви матеріалів стосовно злочинів проти людяності, ймовірно вчинених представниками режиму Лукашенка стосовно білоруських громадян.
Тодішнє звернення Литви до МКС було продовженням цілої низки спроб притягнути білоруських посадовців до відповідальності.
Протягом 2023 року представник з транзиту влади Об’єднаного перехідного кабінету Павел Латушко та тодішній міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс загалом тричі передавали МКС докази причетності Лукашенка і наближених до нього людей до незаконного вивезення дітей з окупованих українських територій.
Однак тоді ці спроби не мали успіху.
Натомість восени 2024 року литовська сторона обрала для звернення факти депортації та переслідування опозиційно налаштованих громадян – ті дії режиму, які простіше відслідковувати, а також яким простіше надавати юридичну кваліфікацію.
Річ у тім, що участь режиму Лукашенка у вивезенні українських дітей не вписується у визначення воєнних злочинів, адже Білорусь не є безпосередньою учасницею збройного конфлікту, а кваліфікація таких дій як злочину проти людяності може бути ускладненою необхідністю доведення його ключових ознак – широкомасштабності та системності.
Справа стосується не лише Лукашенка
Попри те, що причиною потенційного кримінального переслідування можуть стати саме дії режиму проти своїх громадян, все ж таки варто розуміти, що розслідування щодо білоруської влади стосується лише транскордонних злочинів.
Йдеться про діяння, вчинені з 1 травня 2020 року на території Білорусі, якщо принаймні один із їхніх елементів відбувся в Литві.
Оскільки Білорусь не є учасницею Римського статуту, МКС не може розглядати злочини, вчинені білоруською владою виключно всередині держави.
Єдина можливість притягнення до відповідальності – пов’язати дії з юрисдикцією сусідньої країни.
Тому наразі розглядаються злочини, які починаються в Білорусі та завершуються в Литві, а фактично йдеться про депортацію.
Тож тепер Офіс прокурора збиратиме та вивчатиме докази і фактично формуватиме справи щодо конкретних осіб.
Кримінальна відповідальність конкретних осіб як на національному, так і на міжнародному рівні ґрунтується на принципі особистої вини. Щоб видати ордер, потрібно довести участь людини у злочинах.
Наразі з’ясовуватиметься, чи достатньо доказів вини певних осіб, і якщо прокурор вирішить, що інформації достатньо, він передасть її до Палати попереднього провадження і клопотатиме про видачу ордерів.
І вже після цього Палата ухвалить своє остаточне рішення.
Хоча процес може бути досить тривалим, початок розслідування МКС дій, які стосуються депортації і переслідування противників режиму, означає, що в майбутньому зростає ймовірність того, що МКС все ж таки видасть ордер на арешт когось із білоруських високопосадовців (хоча не обов'язково, що це одразу буде Лукашенко).
Цілком імовірно, що такими особами можуть бути очільник МВС, генпрокурор або ж інші функціонери, які були напряму відповідальні за розгортання маховика репресій і вводили його в дію своїми рішеннями.
Що далі?
Попри певний прогрес у питанні правосуддя, все ж таки є певні перешкоди практичного характеру.
Навіть якщо з плином часу буде виданий ордер на арешт когось із білоруських посадовців або ж самого Лукашенка, про реальну перспективу опинитися на лаві підсудних не йтиметься, адже Мінськ банально не видаватиме своїх людей.
Станом на зараз було видано шість ордерів на арешт російських високопосадовців, зокрема і Владіміра Путіна, і жоден з них не був виконаний.
Навіть участі країни в Римському статуті може бути недостатньою для арешту, як у 2024 році показав приклад візиту Путіна до Монголії.
Тому ордер – це радше про політичну та репутаційну шкоду.
Проте є ще один наслідок – ускладнення потенційного відновлення діалогу із Заходом.
Звичайно, цей аргумент вплине не на всіх. Зокрема, за президентства Дональда Трампа він навряд чи буде вагомим фактором для США.
Як мінімум, з тієї причини, що США не є учасником Римського статуту МКС, а відтак не зобов'язані здійснювати арешт ані Путіна, ані Лукашенка. До того ж Вашингтон керується радше прагматичними інтересами, ніж тими цінностями, з якими асоціюється західний світ.
Водночас пошук конструктиву з низкою європейських держав справді може бути ще більш ускладненим у майбутньому, адже відновлення діалогу означатиме автоматичний підрив тих постулатів, які декларують європейські гравці.
Автори: Павло Радь, Ярослав Чорногор,
Рада зовнішньої політики "Українська призма"