Як Боснія і Герцеговина рухається до звільнення від впливу Москви і до чого тут газ
Поки Європа після 2022 року стрімко скорочувала імпорт російського газу, Боснія і Герцеговина (БіГ) залишалася майже повністю залежною від постачань російського "Газпрому".
І це мало свої наслідки, зокрема й політичні.
Натомість зараз БіГ отримала шанс вирватися з цієї залежності. Цей шанс їй дає проєкт Southern Interconnection – газопровід до LNG-термінала на хорватському острові Крк.
Йдеться не лише про 180 кілометрів труби, а про зміну геополітичної орбіти Балкан.
Про проєкт і його важливість читайте в статті спеціаліста із комунікацій Razom We Stand Максима Гардуса Втеча з орбіти Кремля: як Боснія і Герцеговина позбавляється залежності від газу з РФ. Далі – стислий її виклад.
До 2022 року Боснія і Герцеговина залишалася однією з найбільш залежних від російського газу країн Європи.
Її річне споживання – лише 200–300 млн кубометрів. У масштабах ЄС це статистична похибка: Німеччина до кризи споживала понад 90 млрд кубометрів на рік.
Але для економіки цієї балканської країни з ВВП близько $24 млрд навіть такі обсяги мають системне значення.
Усі сто відсотків імпорту забезпечував "Газпром". Газ ішов через TurkStream і сербську газотранспортну систему. Контрактна модель передбачала довгострокову формулу ціноутворення, прив’язану до нафтових котирувань.
А відповідно, у 2021–2022 роках, на тлі глобальної кризи, ціни для регіону зросли в кілька разів.
Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну Європа різко знизила частку російського газу в імпорті, тож Боснія і Герцеговина залишалася майже єдиною країною регіону, повністю прив’язаною до Москви. Газ став інструментом впливу, а не просто джерелом тепла.
Шанс для Боснії і Герцеговини з’явився після початку роботи у січні 2021 року LNG-терміналу на острові Крк із початковою потужністю 2,6 млрд кубометрів.
Уже в 2023 році потужність зросла до 2,9 млрд, а проєкт розширення передбачає 6,1 млрд кубометрів на рік з інвестиціями понад €180 млн.
Це фактично перетворює Хорватію на регіональний хаб для Центральної та Південно-Східної Європи.
У 2024 році компанія AAFS Infrastructure & Energy висловила готовність інвестувати в будівництво південного інтерконектора між Боснією і Герцеговиною та Хорватією (Southern Interconnection). З боку ЄС проєкт вписується у стратегію REPowerEU – план повної відмови від російського газу до 2027 року.
Для Боснії будівництво цієї труби означає не просто альтернативу, а інтеграцію в глобальний ринок.
Ринок, де ціни формуються на біржах TTF та інших майданчиках, а не в рамках двосторонніх політичних домовленостей. Це перехід від залежності до конкуренції.
У фінансовому вимірі це відносно невеликий проєкт. Проте у політичному – це демонтаж десятилітньої монополії.
До речі, головним рушієм виступив уряд Федерації Боснії і Герцеговини (частина БіГ). Натомість опозиція проєкту зосередилася в Республіці Сербській – іншій частині БіГ, в якій проросійське керівництво.
Якщо Southern Interconnection буде реалізований, Боснія стане ще однією країною Європи, яка змогла розірвати енергетичну залежність від Москви.
Для таких країн, як Словаччина та Угорщина, приклад Боснії показує: питання не в географії, а в політичній волі та готовності інвестувати в диверсифікацію.
Докладніше – в статті Максима Гардуса Втеча з орбіти Кремля: як Боснія і Герцеговина позбавляється залежності від газу з РФ.