Куди пливуть флоти?
Злітна смуга для винищувачів Lockheed Martin F-35B Lightning II на палубі HMS Queen Elizabeth у порту Лімассола, Кіпр, 1 липня 2021 року. Флагман Королівського флоту «HMS Queen Elizabeth» дислокований в Середземному морі.Отже, можемо стверджувати, що море більше не «синє».
ВМС країн, що оперують в Північній Атлантиці, Північному та Балтійському морях говорять про відмову від класичного поділу на «мир» і «війну». Майже всі стверджують, що море тепер – сіра зона, де в осяжному майбутньому діятимуть гібридні флоти: • атаки відбуватимуться без оголошення війни; • противник діятиме, використовуючи цивільні судна, дрони, підрядників; • ключовими цілями стануть інфраструктура, дані (інформація) та довіра, а не кораблі.
Море більше не розглядають як окремий театр бойових дій. Воно стає частиною багатовимірного простору, де одночасно працюють флот, авіація, кіберпідрозділи, космічні системи та берегові служби.
Малий флот – велика ефективність
Друга спільна тенденція – відхід від культу великих платформ: • безпілотні надводні та підводні системи; • модульні кораблі; • розподілені сенсорні мережі; • автономні або напівавтономні рішення.
Логіка проста – краще мати багато «очей» і «рук», ніж кілька дорогих і вразливих кораблів. Це особливо помітно у країнах Скандинавії, де географія (шхери, вузькі протоки, мілководдя) буквально змушує думати асиметрично.
Корабель фінської берегова охорони проводить перевірку судна Eaple S (на задньому плані) після ймовірного інциденту з диверсією на кабелі.Північний підхід: вижити і стримати (Данія, Фінляндія, Швеція, Норвегія)
Для північних країн характерна одна спільна ідея: флот існує не для демонстрації сили, а для виживання і стримування.
Ключові акценти: • захист власних вод і портів; • контроль вузьких морських районів; • швидке реагування, а не далекі походи; • тісна інтеграція з береговою охороною та цивільними структурами.
Командувач ВМС Швеції контр-адмірал Йохан Норлен зауважив, що завдання ВМС майбутнього – не домінування на морі, а забезпечення стабільного морського трафіку.
Особливо показові шведський і фінський підходи: берегова охорона фактично стає частиною системи оборони, а не просто правоохоронним органом. У «сірій зоні» саме вона часто першою стикається з загрозами – від диверсій до саботажу інфраструктури.
Військовослужбовці Прикордонної служби ФінляндіїНорвегія та Нідерланди: удар як частина системи
На цьому тлі вирізняється підхід Норвегії та Королівського флоту Нідерландів. Тут більше уваги приділяється ударним можливостям, але не в класичному сенсі.
Йдеться не про масовані атаки, а про: • точкові удари; • глибоку інтеграцію з союзниками; • використання флоту як елемента загального стримування НАТО.
Флот розглядається як частина складного механізму, де він не «воює сам», а доповнює повітряні, сухопутні та інформаційні компоненти.
Британська модель: «гібридний флот»
Найбільш концептуально оформлений підхід демонструє Велика Британія, котра вживає термін Hybrid Navy.
Це флот, який: • постійно діє нижче порогу війни; • поєднує військові, технологічні та інформаційні інструменти; • працює з приватним сектором і союзниками; • готується не до однієї великої війни, а до постійної конкуренції.
Британський підхід найближчий до ідеї «керування конфліктом», а не його вирішення силою.
Королівський флот ВеликобританіїMultidomain: війна як система
Multidomain warfare (збройна боротьба у декількох вимірах одночасно) – важливий зсув мислення. Війна більше не сприймається як сума операцій. Це єдина система, де: • сенсори важливіші за платформи; • інформація цінніша за вогневу міць; • швидкість прийняття рішень визначає результат.
Флот у цій логіці – один з вузлів мережі, а не самодостатня сила.
Що це означає насправді?
Аналіз почутого дозволяє зробити простий висновок: європейські флоти готуються не до великої морської битви, а до довготривалої, малопомітної і виснажливої боротьби.
Це боротьба за: • критичну інфраструктуру; • морські комунікації; • інформаційну перевагу; • контроль над ескалацією.
І саме в цій логіці безпілотні системи, берегова охорона та «гібридні» інструменти стають важливішими за тоннаж кораблів і кількість ракет у них на борту.
Замість висновку
Морська війна майбутнього не почнеться масованим ракетно-авіаційним ударом ударної авіаносної групи. Вона починається з дивного інциденту, пошкодженого кабелю, безіменного дрона і запізнілого політичного рішення. І, схоже, саме до такої війни європейські флоти готуються вже зараз.