Politico: Україна побоюється, що не зможе покладатися на гарантії безпеки від своїх союзників у потенційній мирній угоді
Зустріч Дональда Трампа і Володимира Зеленського у ШвейцаріїУкраїна побоюється, що не зможе покладатися на гарантії безпеки від своїх союзників у будь-якій потенційній мирній угоді, а тому має бути готовою стояти на самоті як «сталевий дикобраз», щоб гарантувати, що російський диктатор Владімір Путін не повернеться з новим нападом, пише Politico.
Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн торік закликала Київ перетворити країну «на сталевого дикобраза, нестерпного для нинішніх і майбутніх агресорів».
Це означає постійну велику армію, значні інвестиції в новітні дронові та ракетні технології, а також внутрішнє виробництво озброєнь.
«Україна здійснила фундаментальне переосмислення того, що означають гарантії безпеки і на чому вони мають базуватися», — сказала Politico Альона Гетьманчук, голова місії України при НАТО. — «Раніше бачення було зосереджене насамперед на зобов’язаннях із захисту, наданих партнерами. Сьогодні ж є чітке розуміння, що ядром будь-яких гарантій безпеки має бути українська армія та оборонна промисловість».
Але для цього Україні потрібно створити стійкий оборонний сектор, реформувати системи закупівель, оновити рекрутинг, продовжувати вдосконалювати дронові технології, нарощувати виробництво далекобійних ракет, оснащувати війська сучасними танками, артилерією та літаками (Київ окреслив угоду щодо придбання до 150 шведських винищувачів Saab JAS-39E Gripen), а також отримати мільярди допомоги, щоб побудувати армію, якої Росія боялася б знову атакувати.
«Майбутня безпека України — це насамперед стійкість виробництва, — сказав Ігор Федірко, гендиректор Української ради оборонної промисловості. — Не окремі системи озброєнь і не разові технологічні прориви, а здатність оборонної промисловості працювати тривалий час, під тиском, із передбачуваним результатом».
Гарантії безпеки потрібні, оскільки президент США Дональд Трамп виключив бажаний для України варіант запрошення до НАТО, яке захищає своїх членів положенням про колективну оборону за статтею 5.
«Окрім сильних збройних сил, Україні потрібні надійні гарантії безпеки», — заявив у вівторок у Києві генеральний секретар НАТО Марк Рютте.
Але без НАТО Україна змушена покладатися на спеціальні двосторонні угоди, які можуть не мати такої ж ваги, як зобов’язання Альянсу. Київ ставиться до таких угод насторожено, пам’ятаючи обіцянки США та Великої Британії 1994 року, коли Україна відмовилася від ядерної зброї, — обіцянки, які згодом виявилися порожніми.
«Деякі європейські союзники оголосили, що розмістять війська в Україні після досягнення угоди. Війська на землі, літаки в небі, кораблі в Чорному морі. Сполучені Штати будуть резервною гарантією», — сказав Рютте, додавши, що ці зобов’язання «надійні».
Але Росія вже сигналізує, що виступатиме проти будь-яких гарантій безпеки для України.
Ключове занепокоєння України пов’язане з надійністю обіцянок Трампа — з огляду на його різкі зміни курсу: від бажання анексувати Гренландію до сумнівів у цінності союзників по НАТО та налагодження теплих стосунків із Путіним.
«Чи пішов би Трамп на війну з Росією через Україну? Абсолютно ні. Чи запровадив би він санкції проти Росії за порушення будь-якого перемир’я? Дуже малоймовірно», — написав аналітик Тімоті Еш, який досліджує Росію та Україну.
З огляду на слабкість можливих гарантій безпеки, план «Б» України — покладатися на себе.
«Чим довше триває війна, тим більше українці переконуються, що мають покладатися передусім на себе, — сказала Гетьманчук. — Це відображає і розчарування попередніми зобов’язаннями з безпеки, і скепсис щодо перспектив членства в НАТО, а також зростаючу впевненість у здатності України самостійно протистояти ворогу».
- Раніше джерела видання Financial Times повідомили, що порушення Росією режиму припинення вогню передбачатиме військову відповідь Заходу, у тому числі за участі США. Протягом 24 годин після порушення передбачене дипломатичне попередження та дії української армії. Після цього періоду – втручання так званої «коаліції охочих». Якщо все переросте у масштабніший наступ, через 72 години набуде чинності скоординована військова відповідь західних сил за участі армії США.