ЄС допускає ймовірність застосування певної кількості застережень щодо УкраїниВинятки під час вступу в ЄС: чому вони потрібні Україні та на які поступки можна претендувати
Україна прямує до членства в Європейському Союзі у справді екстремальних умовах.
Жодна з країн не вела перемовини про вступ у ЄС під час війни. А разом із тим – війна ще довго буде впливати на наше життя та економіку, навіть після фактичного завершення бойових дій.
Тим важливішим для України є питання винятків із вимог ЄС. Чи маємо ми право на них і чому вони можуть бути потрібними?
Відповіді на ці запитання допоможуть зрозуміти подальший хід переговорів щодо вступу України до ЄС.
Особливості дії європейського права
Європейське право у широкому розумінні, або acquis, має певні особливості, що пов’язані з його правовою природою. Найважливішою ознакою європейського права є його автономний характер, як відносно до національного права, так і до міжнародного.
Проявами цієї автономії є пряма дія європейського права у державах-членах ЄС та можливість застосування суб’єктами права у національних судах для обґрунтування своїх правових вимог, а також пріоритет над правом національним.
Держави-члени передають ЄС повноваження в багатьох сферах, як-от торговельні питання, встановлення правил конкуренції, необхідних для функціонування внутрішнього ринку, спільну торговельну політику.
Відтак постає питання балансу і меж між національним правом та правом ЄС.
Обійти право Європейського Союзу і зберегти повну автономність під час вступу неможливо, проте існують так звані застереження, відступи та перехідні періоди, в яких держава-кандидат висловлює бажання виключити або змінити дію певних положень права ЄС щодо себе. Практично у кожному договорі про вступ нової держави до ЄС (ЄЕС) містились такі застереження.
Інша можливість збалансувати пряму дію та пріоритет європейського права в національній правовій системі полягає у визнанні органами конституційної юстиції незастосовними положень європейського права.
Аналіз цих двох підходів може дати певне розуміння свободи розсуду для України в рамках переговорів з ЄС.
Застереження
Постійні застереження – це застереження щодо незастосування тієї чи іншої частини права ЄС на постійній основі. Згідно зі статтею 49 Договору про функціонування Європейського Союзу (далі – ДФЄС), "умови приєднання та зумовлені ним зміни до Договорів, на яких заснований Європейський Союз, є предметом угоди між державами-членами та державою, що подає заявку".
Незважаючи на їхню формальну винятковість, в історії ЄС неодноразово траплялися випадки застосування постійних застережень.
Наприклад, Велика Британія зарезервувала спеціальний статус щодо деяких островів, Іспанія – щодо міст та островів, Данія зробила застереження щодо права на заснування у Гренландії.
Цікавим для України може бути застереження, котре зробив Кіпр щодо незастосування європейського права у Північному Кіпрі з огляду на факт окупації цієї території.
Інша категорія постійних застережень стосується особливих економічних ситуацій. Наприклад, до таких можна віднести застереження Мальти щодо непоширення вільного руху капіталу з огляду на брак землі для будівництва.
Постійні застереження застосовувались і щодо вторинного права, наприклад Швеція зробила застереження щодо незастосування однієї з Директив щодо тютюну.
Застереження щодо вторинного права були зроблені і державами, що останніми приєднались до ЄС, а саме Румунією, Болгарією та Хорватією.
Варто зауважити, що постійні застереження можна робити вже і після вступу, зокрема у разі прийняття нових актів. Наприклад, Польща зробила застереження щодо неможливості прямої дії у суперечках, що стосуються її, положень Хартії про основоположні права та непоширення юрисдикції Суду ЄС щодо них.
А як щодо України? Переговорна рамка не містить словосполучень "постійні застереження" або ж "тимчасові застереження" стосовно України, проте вживає у загальному слово "застереження" щодо ЄС, а саме "перехідні заходи", які можуть бути узгоджені в інтересах Євросоюзу.
Можна припустити, що ЄС допускає ймовірність застосування певної кількості застережень щодо України.
Наприклад, це можуть бути застереження щодо дії Спільної сільськогосподарської політики або фондів Політики згуртованості.
Водночас можна очікувати, що Україна за згодою ЄС застосує щонайменше одне постійне застереження, а саме щодо непоширення права ЄС на тимчасово окуповану територію, подібно до правила, що застосував Кіпр.
В такому разі після деокупації цих територій для їхнього вступу в ЄС можна буде застосувати модель приєднання Східної Німеччини.
Домовленості
До тимчасових домовленостей у доктрині відносять перехідні періоди, тимчасові застереження та поступову участь в інституціях.
Переговорна рамка містить суттєві обмежуючі положення стосовно тимчасових домовленостей. Так, вказується, що "прийняття Україною прав та обов'язків, що випливають з acquis, може вимагати конкретної адаптації до acquis та, як виняток, може призвести до тимчасових заходів, які мають бути визначені під час переговорів про вступ. Будь-які положення Угоди про асоціацію, включаючи поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі, що відхиляються від acquis, не можуть розглядатися як прецеденти в переговорах про вступ".
Покликання на Угоду про асоціацію надзвичайно важливе, адже вона містить велику кількість тимчасових домовленостей і застережень, бо за своєю правовою природою це передусім – угода про зону вільної торгівлі.
Проаналізувавши положення Переговорної рамки, варто зробити кілька зауваг: цей документ є обов’язковим для ЄС і має лише політичну, а не юридичну силу для України.
Окрім цього, велика кількість оціночних понять та ситуація, що швидко змінюється, можуть призвести до поширювального тлумачення як Україною, так і ЄС цього положення в умовах триваючої гарячої фази війни.
Проте з огляду на текст положення станом на зараз можна припустити, що свобода розсуду України буде до певної міри обмежена і навряд чи охоплюватиме усі питання, котрі можуть потенційно впливати на національну безпеку, особливо економічну безпеку.
Конституційна юстиція
На додачу, у держав-членів залишається можливість незастосування положень європейського права як таких, що суперечать національним конституціям.
І однією з поширених правових підстав для такого рішення є суперечність європейського права конституційній ідентичності держав-членів ЄС.
Поняття "конституційної ідентичності" у європейському контексті вперше постало у рішеннях конституційних судів Італії та Німеччини. Згодом положення про конституційну ідентичність було сформульоване у Маастрихтському договорі: "Союз поважає національну ідентичність своїх держав-членів, чиї системи правління засновані на принципах демократії".
Станом на зараз тривають діалоги між конституційними судами багатьох держав-членів ЄС і Судом ЄС щодо меж дії європейського права в національній правовій системі.
Ось чому для України дуже важливо забезпечити ефективне функціонування Конституційного Суду, котрий би міг сформулювати прийнятну формулу конституційної ідентичності України, що у разі потреби могла би стати межею між дією національного права та європейського права.
Логічно припустити, що осердям цієї концепції будуть безпекові питання в їх найширшому розумінні з урахуванням не лише фізичної, цифрової, а й економічної безпеки.
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів
Наталія Галецька
кандидат юридичних наук, доцент факультету права Українського католицького університету