Чому європейських фермерів лякають Україною і чому ця небезпека перебільшена
Жодна тема не є такою дратівливою для ЄС, як інтеграція в аграрній сфері. Достатньо нагадати про блокування українського кордону польськими та іншими фермерами, що ілюструють упередженість до нашої "аграрки".
Чи не заблокують європейські фермери рух України до ЄС? І чи готова Україна виконати вимоги, що діють на ринку ЄС у аграрній сфері – від регулювання пестицидів до "добробуту тварин"?
Про це читайте в статті з циклу "Кухня євроінтеграції", яку підготували редактори "Європейської правди" за результатами закритих обговорень між профільними представниками уряду і Верховної Ради, Переговори про їжу: чому українська "аграрка" лякає ЄС та чи заблокує вона наш вступ. Далі – стислий її виклад. Зважаючи на чутливість теми та закритий формат дискусії, імена посадовців в статті не зазначають.
Заяви про те, що вступ України є загрозою для спільної аграрної політики (САП) Євросоюзу, з'явилися не на порожньому місці. І ця теза лунає не тільки від фермерів.
Навіть деякі експертні дослідження – наприклад, від брюссельського центру Bruegel – кажуть, що у разі вступу України в ЄС без перехідних періодів українські фермери претендуватимуть на майже 30% нинішнього обсягу європейських аграрних субсидій. А оскільки загальний обсяг субсидій є обмеженим – то за такого сценарію Євросоюз дійсно буде змушений переглянути спільну аграрну політику та зменшити допомогу фермерам.
Лунають навіть заклики, щоб українські фермери не мали права на субсидії у ЄС.
Понад те, доводилося чути й підтримку цієї ідеї в Україні, від великих агрохолдингів, для яких субсидія не має значення.
Але в уряді наголошують: така можливість навіть не розглядається.
Ба більше, у Києві впевнені, що попри поширений стереотип, вступ України не "обвалить" європейський аграрний фонд. Обсяг допомоги, на який потенційно можуть претендувати українці – значно нижчий за той, що лунає у прогнозах, які лякають європейських фермерів.
Європейські субсидії розраховані на дрібних фермерів, яких у ЄС більшість, а максимальний розмір субсидій обмежений сумою 400 тис. євро на власника (точніше, на одну групу компаній).
Натомість в Україні значну частку землі контролюють компанії, що обробляють понад 10 чи навіть 100 тисяч га. Це великий бізнес порівняно з європейськими фермерством. Він не має права на дотації, та й не потребує їх.
В українському уряді вважають, що багато хто свідомо поширює фейки про українську загрозу.
Крім того, є сфери, в яких очікування від впливу України є явно перебільшеними.
"Український агросектор – дійсно один з найбільш конкурентоспроможних у світі, якщо йдеться про зерно або про олійні культури. Але ми не завжди найбільш конкурентні у створенні великої доданої вартості в агросекторі", – каже один з урядовців.
Це після вступу України до ЄС стане точкою зростання для української "аграрки" і дасть можливість для інвестицій європейським агробізнесам.
Якщо ж відкинути емоції та повернутися до технічних аспектів, то ситуація виглядає непогано для України – але є також питання, за якими ми "просідаємо", бо противниками вступу в ЄС часом стають не лише європейські, а й українські фермери. Особливо, малі фермери, які працюють тільки на внутрішньому ринку.
"Все, що стосується гармонізації та імплементації європейських норм, не завжди проходить легко і з розумінням саме від бізнесу, особливо з точки зору малого фермера", – визнає один з учасників дискусії зі складу української переговорної групи.
Попри те, що в уряді розраховують на швидке втілення усіх європейських стандартів – є сфери, де це об'єктивно неможливо. Тож Україна, якщо зможе довести це європейським партнерам, претендуватиме на перехідні періоди у запровадженні окремих норм.
Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка і Сергія Сидоренка Переговори про їжу: чому українська "аграрка" лякає ЄС та чи заблокує вона наш вступ.