До розгляду готують одразу два законопроєкти щодо захисту мов корінних народів та національних меншин, деякі норми обурили захисників української (Фото: Yevheniya Nazarova / RFE/RL)В Україні знову дискутують про «мовний закон»: що відбувається і які зміни статусу української були найгучнішими за роки незалежності
Словосполучення «мовний закон» знову повернулося на порядок денний дискусій в Україні. Причина — нині до розгляду готують одразу два законопроєкти щодо захисту мов корінних народів та національних меншин. І хоча жоден з них не поширюватиметься на російську мову — державну мову РФ як країни-агресора — ці законопроєкти вже стали приводом для суперечок.
Один із цих законопроєктів (№ 14120) пов’язаний з оновленням офіційного перекладу Європейської хартії регіональних і міноритарних мов. Як нагадав в ефірі Суспільного голова Державної служби з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський, ця служба рекомендує внести до переліку мов, на які поширюється хартія, мови корінних народів в Україні — кримчацьку та караїмську, оскільки вже зараз вони перебувають на межі зникнення. 10 листопада 2025 року комітет Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики ухвалив рішення рекомендувати парламенту прийняти за основу і в цілому цей законопроєкт.
Другий законопроєкт розроблено у відповідь на вимоги щодо вступу України в ЄС. Зокрема, як пояснив Єленський, мова йде про те, щоб розширити можливості для національних меншин користуватися своїми мовами, зберігати й розвивати їх — окрім російської. «Із цих мов вилучено російську мову. У законі про національні меншини є спеціальний „запобіжник“: захист не стосується офіційної мови держави, яка вчинила або вчиняє агресію проти України», — запевнив Єленський.
Водночас запропоновані новації вже викликали низку невдоволених голосів. 12 листопада низка українських громадських організацій (ГО) закликала владу не ухвалювати законопроєкти, які нібито послаблюють позиції української мови. У зверненні, опублікованому на Порталі мовної політики, називають «небезпечними змінами» пропозиції Державної служби з етнополітики та свободи совісті.
Зокрема автори звернення стверджують, що проєкт пропонує розширити можливості застосування мов меншин у населених пунктах "на цілі райони включно з населеними пунктами, де взагалі немає представників цих нацменшин".
«У час війни за ідентичність дієва і наступальна мовна політика — це не побажання, а нагальна потреба, без якої Україна не матиме майбутнього», — підсумували автори заяви, яку підписали 28 громадських організацій, рухів, ініціатив та платформ. Вони також вказали на загрозу "мовної регіоналізації" на шляху до «відвертого сприянням сепаратизму й фрагментації країни». А ще автори відкритого листа звернули увагу, що мовна обмудсменка Олена Івановська відмовилася підтримати цей законопроєкт.
На тлі цієї дискусії NV нагадує у своїй інфографіці про зміни законодавства про мову в роки незалежності України.
Танці навколо мови: як змінювалося мовне законодавство України
Інфографіка: NV
Інфографіка: NV- 1989
Українська мова отримала статус державної після ухвалення закону Про мови в Українській РСР
- 1996
Верховна Рада ухвалила Конституцію України, 10-та стаття якої визначає українську мову державною. Ця ж стаття гарантує вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України.
- 2003
В Україні ратифікували Європейську хартію регіональних мов або мов меншин. Україна стала єдиною державою, що у перекладі хартії замінила термін «міноритарна мова» терміном «мови національних меншин». Таким чином змінювалося завдання Хартії, яка покликана захищати зникаючі та загрожені мови. Український список містив 13 мов, зокрема і російську та інші офіційні мови держав-сусідів.
- 2010
Віктор Янукович прийшов до влади на хвилі обіцянок надати російській мові статус регіональної та забезпечити її використання в різних сферах на рівні з державною, зокрема з огляду на її згадку в переліку загрожених в українському перекладі Європейської мовної хартії.
7 вересня у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт Про мови в Україні, що дозволяв надання певній мові статусу регіональної при наявності не менше 10% носіїв у регіоні. Так російська мова могла стати регіональною по всій Україні. Проєкт був відхилений.
- 5 червня 2012
Верховна Рада з порушенням регламенту ухвалила закон Про засади державної мовної політики, або Закон Ківалова-Колесніченка. Він значно розширював використання регіональних мов там, де кількість носіїв цієї мови становила не менше 10%. Після цього низка обласних рад надала російській мові статус регіональної.
Ухвалення закону призвело до масових протестів, що тривали понад два місяці і отримали назву Мовний Майдан. Попри це, Янукович підписав закон.
- 23 лютого 2014 року
Після Революції гідності ВР проголосувала за скасування Закону Ківалова-Колесніченка, проте рішення так і не набуло чинності через використання сепаратистами «заборони російської мови» як основного пропагандистського меседжу.
- 28 лютого 2018 року
Конституційний суд визнав закон Про засади державної мовної політики неконституційним і таким, що втратив чинність.
- 25 квітня 2019 року
ВР ухвалила Закон України Про забезпечення функціонування української мови як державної. Закон закріпив обов’язкове використання української у сфері обслуговування, медіа та рекламі, встановив квоти на україномовний контент та книговидання, запровадив тест на знання мови для держслужби та посаду Уповноваженого із захисту державної мови (мовного омбудсмена).
- 2021
Набула чинності норма закону, що робила державну українську мову обов’язковою для сфери обслуговування.
- 2025
В жовтні уряд вніс у ВР проєкт закону, що має виправити помилки в перекладі Європейської хартії регіональних або міноритарних мов, а також змінити перелік мов, на які поширюється дія Хартії: зокрема прибрати з переліку російську та додати низку мов корінних народів України. Така пропозиція активізувала проросійське лобі, яке виступає проти змін перекладу.
Водночас Державна служба з етнополітики та свободи совісті готує законопроєкт, що передбачає використання мов меншин під час надання послуг, спортивних змагань, у наукових виданнях та на конференціях. Це обурило тих українців, хто виступає проти всього, що може загрожувати статусу української мови як єдиної державної.
Дані Національної комісії зі стандартів державної мови, Верховної Ради