Космічний бюджет Китаю приблизно утричі перевищує бюджет Європейського космічного агентства, а інвестиції європейського приватного сектора становлять лише чверть від американськихОсобливо небезпечна залежність від США: чим загрожує ЄС відставання у космічній гонці
Вторгнення Росії в Україну показало європейцям, що вони не можуть сприймати власну безпеку як належне чи покладатися на інших у виконанні критично важливих функцій.
Проте Європейський Союз робить саме це, дозволяючи собі відставати у новій космічній гонці.
Минуло 56 років відтоді, як Ніл Армстронг у розпал холодної війни ступив на Місяць і привернув до себе увагу всього світу. Але космос уже давно перестав бути лише сферою досліджень та інновацій. Він перетворився на фронт безпеки — особливо для Європи.
Лише за кілька днів після російського вторгнення в Україну російська кібератака вивела з ладу супутникову мережу, що забезпечувала критичний зв’язок у Європі. А зараз Росія та Китай розробляють зброю, здатну глушити, виводити з ладу й знищувати європейські супутники.
Натомість космічні амбіції Європи вже дуже давно не відповідають її потребам у сфері безпеки.
Ми залишаємося спостерігачами, поки американські компанії, зокрема SpaceX Ілона Маска, витісняють нас із навколоземної орбіти. Космічні витрати ЄС у розрахунку на душу населення приблизно у п’ять разів менші, ніж у США, і вдвічі менші, ніж у Японії.
Космічний бюджет Китаю приблизно утричі перевищує бюджет Європейського космічного агентства, а інвестиції європейського приватного сектора становлять лише чверть від американських.
Перед лицем цих разючих диспропорцій я бачу три першочергові завдання для Європи.
Перше — зруйнувати табу на інвестиції в оборонні космічні програми.
Як і безпілотники чи штучний інтелект, космічні технології мають як військове, так і цивільне застосування. Вони також потребують значних капіталовкладень. У США приблизно 60% витрат, пов’язаних із космосом, спрямовано на оборонні проєкти й обладнання.
Якщо Європа хоче розвинути свої космічні спроможності, вона повинна використовувати оборонні та безпекові бюджети, які зростають у відповідь на російське вторгнення в Україну. Включення Європейською комісією проєкту Space Shield (Космічний щит) до плану European Defence – Readiness 2030 є кроком у правильному напрямку, але нам потрібно йти далі.
Для цього необхідна політика європейського рівня, яка стимулюватиме зростання космічної галузі.
У той час як SpaceX стала критично важливою для оборонних і розвідувальних структур США, Європа не має подібного лідера. Однак у нас є перспективні космічні стартапи, яким потрібні нові джерела фінансування та сприятливе політичне середовище для розвитку галузі.
Друге завдання — забезпечити нашу незалежність у космосі, так само як на землі, у повітрі та на морі.
Європа занадто часто залежить від іноземних гравців, передусім США, у таких сферах, як пуски ракет, спостереження за Землею, а також системи розвідки, спостереження та рекогносцировки (ISR).
Ми повинні гарантувати наявність цих спроможностей у себе через європейські компанії або тих, хто готовий інвестувати в європейські виробничі ланцюги. Нездатність зробити це було б серйозною помилкою.
Ми вже бачили, як США припиняли надання супутникових даних Україні.
І ми не можемо допустити повторення такого в інших частинах Європи. Своєчасна розвідка та глобальна спостережна спроможність стали життєво важливими для сучасного планування оборони.
Як приклад можливих рішень я запропонував створення спільного скандинавського супутникового сузір’я для спостереження та безпечного зв’язку. Об’єднавши оборонні інвестиції та експертизу приватного сектора скандинавських країн, ми могли б розподілити витрати, зміцнити колективну оборону та стимулювати розвиток наших космічних індустрій.
Третє завдання — захистити наші ринки та стати лідером у збереженні навколоземного простору й суверенітету, який він забезпечує.
У 2018 році на орбіті перебувало близько 2 тисяч активних супутників. Сьогодні їх понад 10 тисяч, і до кінця десятиліття їх кількість може перевищити 100 тисяч.
Таке стрімке перенасичення, спричинене насамперед мегасузір’ями супутників кількох американських компаній, є недооціненою загрозою для національної безпеки, суверенітету та можливості безпечного доступу до космосу.
Коли ці супутники на низькій орбіті руйнуються, їхні уламки рухаються зі швидкістю, у вісім разів більшою за кулю, що підвищує ризик синдрому Кесслера — ланцюгових зіткнень уламків, які можуть зробити низьку орбіту непридатною для використання.
Не менш тривожним є зростання кількості супутників, які претендують на обмежений радіочастотний спектр — невидиме "шосе" сигналів, що з’єднує супутники із Землею.
Якщо цю проблему не вирішити, нестача спектра та перешкоди від мегасузір’їв загрожуватимуть здатності Європи підтримувати критично важливі системи безпеки, спостереження та зв’язку, що залежать від космічного доступу.
Оскільки просування нових багатосторонніх угод у рамках ООН майже зупинилося через нове суперництво великих держав, а правила епохи холодної війни, що регулюють використання космосу, давно застаріли, Європа повинна діяти.
Ми маємо захищати свої ринки від тих, хто поводиться безвідповідально у космосі, і, спираючись на Європейський космічний акт (EU Space Act), співпрацювати з країнами, що поділяють наші цінності, щоб запровадити нові національні норми, які гарантують збереження космосу для майбутніх поколінь.
Російське вторгнення в Україну нагадало Європі, що її безпека не є даністю.
Ми ніколи більше не повинні залежати від тих, хто не поділяє наших цінностей — чи то непередбачувані російські автократи, чи непередбачувані американські мільярдери. Ми повинні діяти рішуче, щоб подолати критичні виклики, які стоять перед нашим доступом до космосу.
Джон Ф. Кеннеді колись сказав про американську "місячну програму": "Ми робимо це не тому, що це легко, а тому, що це важко".
Європа має зробити це не тому, що це легко, а тому, що це терміново і необхідно.
Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника
Андерс Фог Расмуссен
колишній генеральний секретар НАТО (2009–2014)