Президент Науседа міг не допустити нинішньої ситуації. А тепер він просто не хоче визнавати свою помилку"Українці вважають, що Литва ніколи не піде курсом Словаччини. Але це не так"
Литва – один із ключових союзників України. І саме тому будь-які політичні зміни у цій країні є важливими для нас.
Особливо якщо ці зміни здатні поставити під сумнів подальшу підтримку України.
Останніми місяцями Литва живе у ситуації перманентної політичної кризи: відставка прем’єра Палуцкаса, переформатування коаліції, ризик, що популісти отримають стратегічно важливе Міністерство енергетики, скандали навколо Мінкульту та відставка міністра оборони.
Але головне – нинішня криза веде до посилення політичного впливу відносно невеликої групи політиків-популістів, які виступають за зменшення підтримки України.
То чи є ризик корекції зовнішнього курсу Литви? І чому нинішня криза взагалі стала можливою?
Ці питання "ЄвроПравда" поставила литовському політологу та політичному оглядачу Вітаутасу Бруверісу. Далі – його пряма мова.
Політична криза та її причина
Нинішню політичну ситуацію у Литві може охарактеризувати як політичну кризу. Більш того, як кризу, яка тільки поглиблюється. Іншими словами – попереду буде лише гірше.
Головна причина цієї кризи – це друга за впливом політична сила (її навіть не варто називати партією, адже це проєкт під одну людину), яка називається "Зоря Німану".
Цей політичний проєкт поводиться дуже агресивно, але одночасно – поступово розширює свій вплив. І тепер він вже торпедує головні напрямки литовської зовнішньої політики.
Що я маю на увазі? Спочатку лідер цієї політичної сили Ремігіюс Жемайтайтіс брав участь у президентських виборах. І вже тоді він почав ламати всі можливі табу, транслюючи відверто проросійські, антиукраїнські, антизахідні, анти-ЄСівські та антиамериканські наративи.
І звичайно – ще й антисемітські ідеї. Формально критикуючи дії Ізраїлю в Газі, він грав на полі олдскульного антисемітизму. І це йому вдалося.
Тут варто уточнити, що в Україні існує дещо ідеалізований образ Литви – найбільш проукраїнської, цілком прозахідної країни, де неможливі процеси, як в Угорщині чи Словаччині.
Але насправді вони цілком можливі й у Литві. Адже у нас завжди був електорат (а за моїми оцінками, це близько 30% від тих, хто доходить до виборчих дільниць), який можна охарактеризувати як "вату різного ступеня м'якості".
Такий "ватний" електорат був завжди, проте нині він переживає справжній ренесанс.
Зараз "Зоря Німану" входить до владної коаліції, більш того – є другою за впливом партією цієї коаліції. І користуючись цим, вони дедалі агресивніше атакують тих міністрів, які їм не подобаються.
Спочатку вони атакували міністерку оборони, а після її відставки у них з’явилася нова ціль – відставка міністра закордонних справ.
А на додачу, вони роблять усе можливе, щоб розмити наш зовнішній курс.
Останній скандал – в день, коли міністр закордонних справ Кястутіс Будріс перебував у США, у Литву нібито з приватним візитом прибув міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто. Він зустрівся із Жемайтайтісом, вони пообідали і навіть підписали якісь документи.
Тепер усі питають президента, прем'єр-міністра, лідерів керівної Соціал-демократичної партії – що це було? Яким буде їхній наступний крок? І головне – чи вони планують щось робити з таким партнером по коаліції? А відповіді немає.
Ми маємо кризу лідерства, якою популісти чудово користуються.
Петер Сійярто та Ремігіюс Жемайтайтіс
Фото з facebook-сторінки СійяртоЩе більше популістів у коаліції
Чому "Зоря Німану" взагалі потрапила до коаліції? Насамперед для того, щоб переможці виборів, соціал-демократи, гарантували собі стійку більшість.
Проте більш показово – чому її залишили в коаліції після нещодавнього переформатування. Тут зіграла логіка політичних джунглів.
"Демократи" ("Демократичний союз "В ім'я Литви") та їхній лідер, колишній прем'єр-міністр Саулюс Скверняліс, на думку соціал-демократів, поводилися дуже агресивно і нелояльно в часи попередньої політичної кризи, коли прем'єр Гінтаутас Палуцкас потрапив у корупційні скандали і стало зрозуміло, що його відставка є питанням часу.
В такій ситуації Скверняліс вирішив використати цю ситуацію на свою користь – і це логічно з його боку. Проте соціал-демократи вирішили, що його треба за це покарати, і викинули "Демократів" з коаліції.
А на місце "Демократів" запросили Союз зелених та селян – партію лівого спектра, яку вони вважали більш зручною для себе.
І це також був хибний крок, адже ця партія має у своєму складі політиків-популістів, ідеологічно подібних до "Зорі Німану".
Це політики, які стали відомими під час пандемії як антивакцинатори, тепер просувають інші наративи: гомофобію, антимігрантські тези і, звичайно, антиукраїнські також.
Один із лідерів цієї групи в Сеймі, колишній адвокат Ігнас Вегеле, зараз веде справжній джихад проти українського прапора – як у парламенті, так і на урядових інституціях.
А на додачу, разом із "зеленими селянами" до коаліції потрапила маленька, але абсолютно пропутінська партія "Виборча акція поляків".
Це особливість Литви, що польська меншина у нас є проросійською та антизахідною. І ця партія завжди була такою, щоправда, вона ніколи не діяла так агресивно, як зараз діє "Зоря Німану".
Після переформатування коаліції тиск популістів на уряд лише посилився.
Соціал-демократи могли без проблем самостійно сформувати уряд меншості та керувати, залучаючи голоси в інших політичних сил. Але вони надали перевагу альянсу з популістами.
І що цей крок був помилковим, вважаю не лише я чи інші політологи. Так само вважають чимало людей всередині Соціал-демократичної партії. І вони також вважають, що вже давно пора викинути Жемайтайтіса з коаліції, адже він не зупиниться, і далі буде лише гірше.
І це правда – ми повільно, але дрейфуємо в бік Угорщини та Словаччини.
Загрози для підтримки України
В нинішньому уряді запевняють, що зовнішній курс Литви залишається незмінним і пріоритетом є підтримка України. Це одночасно і правда, і неправда.
Формально в уряді запевняють, що нічого не змінилося і курсу на підтримку України нічого не загрожує. Прем'єр-міністр Інга Ругінене в одній з перших своїх поїздок за кордон відвідала Київ. Підтримка України зберігається.
Але проблема полягає в тому, що безпекова ситуація для нашого регіону погіршується. Росія вже агресивніше діє і проти країн-членів НАТО.
В такій ситуації потрібно, щоб Литва, як одна з найбільш проукраїнських країн, була втричі активніша, щоб вона формулювала наративи, щоб вона знала, що казати нашим партнерам на Заході, Україні, своєму суспільству.
Потрібно, щоб уряд мав чітке бачення, що потрібно робити за кожного з можливих сценаріїв.
Проте нічого з цього у нас немає, наш курс стає все більш порожнім та декларативним. І це найгірша ситуація.
Дуже показовою тут стала нинішня ситуація з Білоруссю та запуском метеозондів.
Спочатку це робили контрабандисти, потім Лукашенко побачив, що це можна використати і тиснути на Литву. Так саме, як він використав мігрантів для тиску на Захід.
Проте влада Литви довго не могла визначитися, як діяти у відповідь. А тепер, коли влада нарешті вирішила закрити кордон з Білоруссю, щоб мати й свій важіль впливу, Мінськ у відповідь просто взяв у заручники наших водіїв фур – це близько тисячі людей, які зараз знаходяться у Білорусі фактично як заручники.
Наша влада не подумала про такі наслідки і тепер не знає, як на це відповідати і як допомагати заручникам.
До речі, ця ситуація викликала потужну суспільну дискусію. Одна частина суспільства каже "так цим водіям і потрібно" – адже очевидно, що вони допомагали обходити західні санкції.
А друга частина суспільства каже: так, це правда, але цим людям все одно треба якось допомогти. Але ніхто не знає, як саме.
Рука РФ та "незвичні" популісти
Президент міг не допустити нинішньої ситуації. Він міг наполягти, що "Зорю Німану" треба ізолювати, а не запрошувати до коаліції.
Однак є один нюанс. Президент Науседа ненавидить консерваторів, а особливо їхнього колишнього лідера – ексголову МЗС Габріелюса Ландсбергіса. Тому він хотів якнайшвидше сформувати коаліцію, нехай із "Зорею", але щоб у консерваторів не було ані найменшого шансу впливати на новий уряд.
А тепер він просто не хоче визнавати свою помилку.
Виходом із ситуації можуть стати дострокові вибори. Особисто я вважаю такий сценарій можливим. Проте за нашою конституцією це буде дуже непросто зробити. Потрібно, щоб за перевибори проголосувала більшість депутатів. І звичайно, що депутати не мають бажання йти на нові вибори.
Для того щоб вони прийняли таке рішення, потрібна буде виняткова ситуація. І це має бути не банальна корупція. Можливо – скандал, пов'язаний із випливом РФ на уряд та коаліцію.
Я не хочу слідом за деякими політиками бачити російську руку в усіх наших негараздах – дуже часто ми з цим чудово даємо раду самі, проте у випадку із "Зорею Німану" є стійке переконання, що без російського впливу не обійшлося.
Традиційні литовські популісти так не поводяться – зазвичай їх цікавлять лише гроші. І вони ніколи не діяли так агресивно.
Зараз "Зоря Німану" атакує всіх міністрів, які просувають проукраїнський та прозахідний курс.
Або ця зустріч із Сійярто – це ж, по суті, терористичний акт проти зовнішнього курсу країни.
А ще ми ж багато чого не знаємо. Зокрема, зараз у Сеймі чекають проєкт бюджету, дуже важливий для нас, адже він передбачає збільшення витрат на оборону.
Дуже схоже, що за закритими дверима "Зоря" шантажуватиме соціал-демократів, погрожуючи заблокувати бюджет.
Саме тому я кажу, що далі буде тільки гірше. І найгірше, що на горизонті не видно нічого, що може це зупинити.
Спілкувався Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"