Чи витримає бізнес України конкуренцію після вступу в ЄС і які є виклики для держави
В уряді України переконують, що українські компанії під час повномасштабної війни не лише зберегли, а й наростили конкурентність в ЄС, що підтверджує і зростання кількості експортерів.
Здатність витримувати конкуренцію – один з ключових параметрів готовності держави до вступу в ЄС. Але у нього є і зворотний бік.
"Коли ми демонструємо свою конкурентоспроможність, це чомусь з боку європейського бізнесу викликає більше роздратування, аніж захвату", – напівжартома кажуть в уряді.
Про те, з якими викликами доведеться зіткнутися Україні в ході реформ в межах переговорного кластеру "Конкурентоздатність та інклюзивний розвиток", читайте в статті редакторів "Європейської правди" Юрія Панченка і Сергія Сидоренка Успішні та "страшні" українці: чи є загрози від вступу до ЄС для експорту та держбюджету. Далі – стислий виклад статті, підготовленої в межах циклу публікацій "Кухня євроінтеграції". Матеріал підготовлений на основі закритих обговорень з урядом під час підготовки до перемовин з ЄС, а всі цитати у цій статті належать українським урядовцям, які безпосередньо долучені до процесу. Зважаючи на чутливість теми, ми наводимо їхні слова без зазначення авторства.
Навіть ті урядовці, які відстоюють перехідні періоди, визнають: у частини європейських бізнесів є підстави стерегтися української конкуренції – і це не є взаємно виключними речами. "Український бізнес вже є цілком конкурентними. І це багато кого лякає. А наше завдання полягає в тому, щоб у процесі вступу ми не втратили цю конкурентність", – каже один з українських переговірників. І нагадує, що Україна проходить цей шлях далеко не першою.
І хоча серед європосадовців є чимало тих, хто бачить в приєднанні України посилення економіки Євросоюзу, у кожній з хвиль розширення приєднання нової країни до спільного ринку ставало викликом для частини бізнесів у ЄС.
Як наслідок, переговори з питань конкурентоспроможності фактично відбуватимуться на двох рівнях – формальному, а одночасно – у вигляді пояснень того, що Україна не лише не зашкодить економіці ЄС, а й доповнюватиме та посилюватиме її.
Між тим на руку Україні грають також нові зміни в економічному курсі ЄС. Насамперед – бажання мінімізувати економічну залежність від Китаю та інших недемократичних країн.
Цей курс означає, що Європа прагне якомога більше спиратися на своїх виробників. Україна тут може стати суттєвим посиленням для Євросоюзу.
Головна мета тут – сприяти включенню українських компаній у європейські промислові ланцюги: "Так ми, по-перше, досягнемо значно більшої ефективності для нашої промисловості.
А по-друге, і це для нас не менш важливо, партнери України почнуть бачити в нашій промисловості не конкурента, а партнера, а також можливу альтернативу постачальникам з Китаю".
Щоправда, тут є одна проблема – в ЄС конкурентна політика зараз розглядається в контексті зеленого переходу. А відповідно, Україні треба навчитися вписувати свою промислову політику в пріоритети ЄС. І це – виклик не лише для держави, а й для українських бізнесів.
Бізнесу часто бракує усвідомлення, що Україна дійсно йде у ЄС.
У промисловості більше цього розуміння має прийти після того, як Україна зрештою підпише угоду ACAA – так званий "промисловий безвіз". Втім, щоб цей механізм повноцінно запрацював, держава має забезпечити роботу лабораторій та сертифікаційних центрів, висновки яких будуть прийматися у ЄС.
Це лише засвідчує, що прямий діалог з бізнесом і далі потрібний та є найбільш ефективним.
І нарешті, ще один розділ, який безпосередньо стосується бізнесу – це створення митного союзу (звичайно, йдеться не про путінський Митний союз), а про повну лібералізацію торгівлі з ЄС.
Попри те, що ця перспектива все ще залишається неблизькою, за переговорною главою "Митний союз" Україна має один із найвищих ступенів готовності. Втім, роботи все ще достатньо.
Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка і Сергія Сидоренка Успішні та "страшні" українці: чи є загрози від вступу до ЄС для експорту та держбюджету.