Для Орбана рішення дати притулок одіозному політику стало можливістю прислужитися польській опозиції. В надії, що вона незабаром повернеться до влади і не забуде цієї допомогиВ гостях у Орбана: як Угорщина стала притулком для розшукуваних політиків з Польщі
Угорський прем'єр Віктор Орбан не вперше рятує від ув'язнення польських політиків – представників попередньої влади.
Проте випадок із колишнім міністром юстиції та генеральним прокурором Польщі Збігневом Зьобро все одно вийшов особливим. Саме Зьобро протягом майже десятиліття був ключовою фігурою трансформації польської судової системи – її критики називали ці зміни підпорядкуванням судів політичній волі, прихильники – відновленням справедливості й суверенітету.
Проте після парламентських виборів 2023 року політична конфігурація змінилася. І згода Сейму на можливість арешту Зьобро стала моментом, коли багаторічний політичний конфлікт перейшов у площину кримінального процесу.
Для Орбана рішення дати притулок одіозному політику стало можливістю прислужитися польській опозиції.
В надії, що вона ще повернеться до влади і не забуде цієї допомоги.
А для прем’єра Дональда Туска та президента Кароля Навроцького цей конфлікт став тестом, який має показати, яким шляхом піде Польща і хто матиме кращі шанси на перемогу на наступних виборах.
Генпрокурор та його банда
7 листопада польський Сейм (нижня палата парламенту) ухвалив рішення щодо затримання і арешту Збігнева Зьобро. За це проголосували 244 депутати, проти – 198, жоден не утримався.
Підтримка рішення була цілковито від нинішньої владної більшості: "Громадянська коаліція", "Польська селянська партія", "Польща-2050" та "Лівиця" виступили єдиним фронтом.
Натомість "Право і справедливість" ("ПіС") – усі присутні в залі депутати партії – голосували проти. На бік Зьобро стала й ультраправа "Конфедерація".
А дещо раніше Сейм проголосував за зняття з колишнього міністра юстиції депутатського імунітету, причому голосування відбувалося окремо по кожному із 26 обвинувачень, висунутим Національною прокуратурою.
Саме ці 26 пунктів формують ядро звинувачень: прокуратура заявляє, що Зьобро керував організованою групою, яка мала доступ до коштів так званого Фонду справедливості – державного спецфонду Міністерства юстиції Польщі, створеного для підтримки жертв і свідків злочинів та допомоги тим, хто повертається з місць позбавлення волі.
За версією слідства, кошти фонду розподілялися не за потребою, а за політичним принципом. Адже вибрані організації отримували фінансування в обмін на лояльність, а чиновники – наказ згори, як діяти.
Важливим фактором у цій історії є те, що в центрі справи – ціла група осіб, пов’язаних зі Збігневим Зьобро.
Серед них – колишні заступники міністра Марчин Романовський та Міхал Вось: обох підозрюють у розтраті коштів із Фонду справедливості, при цьому Вось уже отримав офіційне обвинувачення.
Фігурує в справі й давній соратник Зьобро, активіст "Суверенної Польщі" (партії, яка була молодшою партнеркою "ПіС", а нещодавно об’єдналася з нею) Даріуш Матецький, якому інкримінують, зокрема, відмивання коштів, фіктивне працевлаштування у Державних лісах та перевищення службових повноважень.
Показово, що Романовський нині переховується в Угорщині – саме там, де, за повідомленнями, перебуває і сам Зьобро, який 30 жовтня провів зустріч із прем’єр-міністром Віктором Орбаном.
Угорський притулок
"Справедливість для Польщі! Польські праві здобули переконливу перемогу на президентських виборах. Дружній до Брюсселя польський уряд розв’язав проти них політичний скандал. Сьогодні в Будапешті я зустрівся зі Збігневом Зьобро, колишнім міністром юстиції, якого польський уряд хоче заарештувати. І все це в самому серці Європи. Тим часом Брюссель слухає. Який стан справ!" – написав у соцмережі X Орбан.
Зьобро ж тоді заявив, що Дональдом Туском "керують з Берліна і він виконує завдання відповідно до принципу боротьби з демократією".
Та додав, що польський прем’єр нібито "не поважає букву закону, тлумачить нормативні акти специфічним чином, а для нього верховенство права – це порожнє гасло, яке він насправді висміює".
Вже опісля голосування у Сеймі Зьобро зазначив, що "не дозволить заткнути собі рота" та пообіцяв вживати як юридичних, так і політичних кроків у відповідь на дії польської влади.
Він заперечив твердження про "втечу з країни", стверджуючи, що опинився в Угорщині заздалегідь і відкрито, а початок процедури зняття імунітету назвав політично вмотивованим та "спрямованим на дискредитацію".
Колишній міністр публічно звинуватив Дональда Туска в політизації правосуддя.
Зокрема, заявив, що – на його думку – частина прокуратури діє за політичним наказом уряду. Він порівняв висунуті проти себе звинувачення із практиками 1950-х років, коли, як він висловився, "невинних людей переслідували з політичних мотивів".
Зьобро заявив, що його дії будуть спрямовані на повернення свобод, нормальності і справедливості до Польщі, включно із системою правосуддя, й на те, щоб, як він висловився, "дії злочинців не були ефективними".
Він запевнив, що інформуватиме про кроки, які планує здійснити. Утім, підкреслив, що це будуть дії, "які не вписуються в сценарій Туска" і які, на його думку, "у майбутньому створять для них більше проблем, аніж переваг".
Голова польського уряду Дональд Туск критично оцінив позицію Орбана, зазначивши, що такі кроки лише зайво посилюють напруженість у відносинах між Польщею та Угорщиною.
"Сьогодні суди й прокуратура повністю незалежні. Міністрів мого уряду неодноразово викликають на допити до прокуратури. Збігнев Зьобро повинен у Польщі боротися за своє добре ім’я і постати перед судом", – наголосив очільник Туск.
При цьому Туск наголосив, що не збирається відправляти до столиці Угорщини загони спецпризначенців, оскільки процес не працює таким чином. За його словами, питання можливого затримання належить до компетенції прокуратури і буде вирішене тоді, коли це стане юридично можливим – спецслужби не відіграють у цьому ролі.
Символічний удар по "ПіС"?
Справа Збігнева Зьобро – це не просто історія про одного політика. Вона зачіпає основу того, як уряд "Права і справедливості" будував свою владу.
Зьобро був не рядовим міністром: він став обличчям і автором підходу, який мав перебудувати судову систему.
Для прихильників – це була боротьба з закритою кастою суддів (які нібито були нелюстрованими комуністами). Для опонентів – спосіб встановити політичний контроль над прокуратурою і судами.
Тому удар по ньому сприймається всередині партії не як юридична справа, а як удар по самому сенсу їхнього політичного проєкту.
Для нинішнього уряду Дональда Туска ця історія має подвійне значення.
З одного боку, вона дає можливість спробувати відновити довіру Єврокомісії, яка роками критикувала реформу судової системи часів "ПіС" як таку, що підпорядковувала суддів політичним рішенням (через що, зокрема, заблокувала кошти ЄС для Польщі), і демонтаж спадщини Зьобро тут стає елементом політичної логіки.
З іншого – це елемент історичної розв’язки: чи справді попередня влада будувала нову модель правосуддя, чи насправді творила вертикаль контролю над судами та прокурорами.
Водночас казус Зьобро розгортається на тлі нового балансу сил у Польщі, де прем’єр Дональд Туск і президент Кароль Навроцький представляють різні політичні середовища й моделі бачення держави. Для уряду ця справа є способом продемонструвати відновлення незалежності судових інституцій та дистанціювання від періоду, коли прокуратура була політично підпорядкована.
Для президента – ризик послаблення позицій консервативного електорального табору.
Тому навколо процесу, схоже, формується боротьба за інтерпретацію: чи йдеться про відновлення верховенства права, чи про політичне переслідування ключових діячів попередньої влади.
* * * * *
Окремий вимір цієї історії – інформаційний. Політичне середовище навколо Зьобро активно зверталося до тем, що викликали сильний суспільний резонанс: дискусії щодо присутності українських біженців, суперечки навколо історичної пам’яті тощо.
Ці питання слугували ефективним інструментом політичної мобілізації і водночас посилювали внутрішню поляризацію.
Тому процес у справі Зьобро – це не лише питання прозорості та правової відповідальності. Це також перевірка на здатність Польщі захищати власну інформаційну стійкість і зберігати передбачуваність у зовнішній політиці. Для України це означає стабільність ключового партнера на східному фланзі ЄС та НАТО.
Чи означає це кінець політичної кар’єри Збігнева Зьобро?
В найближчій перспективі – так. Втім, польська політика знає приклади повернення тих, кого списували з рахунків. Якщо справа розвалиться, вона може перетворитися на прапор мобілізації правого електорату до парламентських виборів 2027 року.
У разі ж якщо дійде до обвинувального вироку – це стане унікальним для Польщі прецедентом відповідальності людини, яка контролювала всю прокуратуру, що може мати політичні наслідки для "Права і справедливості".
Отже, це тест: чи зможе Польща відновити модель правосуддя, де суд та прокуратура є незалежними інституціями, а не продовженням політичної влади.
Також важливим є те, як діятиме Угорщина, на території якої перебувають Збігнев Зьобро і його колишній заступник Марчин Романовський. І як на такі дії Орбана реагуватиме ЄС. Адже ніхто не хоче створення всередині Європи притулку для злочинців-втікачів.
І якщо прецедент Романовського не мав значних наслідків, то набагато більш гучна справа Зьобро може стати каталізатором для багатьох процесів у Європі.
Тож зараз у Варшаві вирішується більше, аніж доля одного політика.
Автор: Станіслав Желіховський,
кандидат політичних наук, експерт-міжнародник