Як Україні варто домовлятися з ЄС про перехідні періоди
Під час переговорів про вступ в ЄС Україна неминуче проситиме про перехідні періоди – особливо у сферах, де реформи вимагають значних інвестицій та часу. Запити на такі перехідні періоди вже формуються за кожним з розділів у рамках переговорних позицій України.
При цьому Україна ризикує потрапити в пастку власних амбіцій щодо демонстрації якнайшвидшої повної гармонізації законодавства України з правом acquis ЄС.
У дискусіях про те, чи робити запит на той чи інший перехідний період та який строк при цьому запитувати, важливо враховувати, що питання полягає не лише в тому, скільки часу потрібно, а й у тому, як цей час буде використано.
Про важливість перехідних періодів і те, як ними ефективно скористатися, читайте в статті голови громадської організації "Прагма" Альони Шуліми Не "відстрочка", а план реформ: як Україні домовлятися з ЄС про перехідні періоди. Далі – стислий її виклад.
Запит на перехідні періоди – це не виняток, а усталена практика розширення Європейського Союзу, що системно застосовується під час вступу держав до ЄС, залежно від рівня їхньої готовності до повної гармонізації з acquis ЄС.
Чи не найбільше перехідних заходів було взято для Розділу 27 "Довкілля та зміна клімату".
Адже саме тут йдеться про багатоаспектні інфраструктурні зміни, такі як очищення стічних вод, запровадження систем розширеної відповідальності виробника, систем роздільного збирання та розвитку переробки відходів тощо.
Переговорна позиція щодо цього розділу наразі формується Україною.
Досвід розширення ЄС демонструє, що перехідні періоди дозволяють новим членам поступово досягати повної відповідності законодавству ЄС без ризику для економічної стабільності та якості впровадження реформ.
У рамках інституцій ЄС є розуміння, що гармонізація – це ще й про інвестиції, технології, організаційну й людську спроможність.
Для України це питання ще чутливіше.
Ми одночасно перебуваємо в умовах повномасштабної війни, модернізуємо та відновлюємо економіку й готуємося до багатовекторної та найшвидшої інтеграції в історії нашої держави.
В умовах переговорів України про вступ до ЄС час стає не просто календарним показником, а й політичним ресурсом та відповідальністю.
Тож при формуванні запитів на перехідні періоди Україна має фокусуватись на тому, наскільки вони будуть продуманими, обґрунтованими, збалансованими, стратегічно виваженими та чесними.
Важливо розуміти, що ЄС сприймає перехідні періоди не як "відстрочку", а як частину дорожньої карти до повної гармонізації.
А відповідно, вона мусить базуватися на обґрунтованих підставах, містити контрольні етапи та відповідальність за їх виконання.
Для успішного відстоювання відповідних запитів Україна вже на цьому етапі має показати саме це: не прохання, а пропозицію. Показати – ми усвідомлюємо, що та як ми робимо і скільки часу це реально потребує.
Мета перехідного періоду – дати державі можливість поступово адаптуватися до європейських вимог без руйнування економічної спроможності.
Для цього потрібно домовлятися не лише з ЄС, а й усередині країни. Уряд має точно знати, яку позицію відстоює. Бізнес – які інвестиції та в які часові проміжки готовий зробити, щоб відповідати новим вимогам.
Експертне середовище – які рішення пропонує та як може допомогти з обґрунтуванням відповідних рішень. А громадськість – як, завдяки позитивному досвіду об'єднання зусиль з державною владою, відстояти спільну позицію перед Європейським Союзом.
А ще важливо бути чесними щодо власних можливостей.
Не обіцяти нереальне, а пропонувати послідовне.
Докладніше – в матеріалі Альони Шуліми Не "відстрочка", а план реформ: як Україні домовлятися з ЄС про перехідні періоди.