Як життя поруч з людиною змінило диких тварин - BBC News Україна
Як життя поруч з людиною змінило диких тварин
- Жасмін Фокс-Скеллі
- BBC Future
2 хвилин(и) тому
Тварин змінило не лише приручення, саме життя поруч із людиною вплинуло на їхню поведінку й навіть зовнішність.
Близько 8 тисяч років тому кочівники Південно-Східної Азії почали тримати в своїх господарствах джунглеву курку, тропічного птаха з яскравим оперенням, який і досі мешкає у лісах та мангрових гаях Азії.
Тепер нащадка цих птахів, звичайну курку, ми можемо побачити на фермах і на обідньому столі в усьому світі.
У своїй лабораторії у Лінчепінзькому університеті у Швеції професор етології Пер Єнсен намагається відтворити цей процес одомашнення у рекордні строки.
Він намагається вивести джунглеву курку, яка не боїться людей. І лише за 11 поколінь різниця помітна.
Його експерименти також показують, як сильно впливає на поведінку тварин близькість із людьми.
"Якщо ви заходите у курник із дикими курками, вони одразу намагаються втекти, махають крилами з переляку", - каже Єнсен.
"Приручені птахи, яких ми вивели, навпаки підходять до людини, клюють її черевики - вони хочуть спілкуватися з людьми".
- Звідки ми знаємо, що бачать, чують і відчувають тварини
- Звідки в наших домашніх улюбленців огидні звички
Одомашнена джунглева курка змінилася й іншим чином. Вона стала більш товариською з іншими членами зграї та більше цікавиться оточенням.
Вони також більші за розміром, відкладають більші яйця й мають менший мозок, ніж їхні дикі брати й сестри - відмінності, які також мають звичайні домашні кури.
Підпис до фото,
Дослідники змогли одомашнити дику джунглеву курку всього за 11 поколіньІще Чарльз Дарвін помітив, що одомашнені тварини мають певні риси. У них більш гнучкі вуха та більш кучеряві хвости, ніж в їхніх диких предків.
Вони також мають менші щелепи та зуби, білі плями на шерсті та розмножуються частіше. Це явище відоме як "синдром приручення".
Найвідоміший приклад синдрому приручення - експеримент, проведений 1959 року радянськими біологами Дмитром Бєляєвим та Людмилою Трут. Дослідники взяли кілька десятків диких сріблястих лисиць з сибірської хутрової ферми і почали їхню селекцію.
Цікаво, що лише за кілька поколінь вони вивели слухняних і доброзичливих лисиць. Але змінилася не лише їхня поведінка, а й зовнішність. У них були коротші мордочки, більш гнучкі вуха та хвилясті хвости, а не шерсті з'явилися рябі цятки.
Причина цього невідома, але одна з теорій пояснює ці зміни тим, що у процесі селекції тварин для приручення люди ненавмисно відбирають особин з недорозвиненими наднирковими залозами.
Надниркові залози відповідають за реакцію "бій-або-біжи", тому тварини з меншими наднирниками не такі лякливі.
Найбільша відмінність між дикими та прирученими джунглевими курками була у розмірі мозкового стовбура. Ця найдавніша частина мозку відповідає за реакції стресу.
Підпис до фото,
Одомашнені лисиці, як ця чорна, мають коротші мордочки та менші вуха"Мозок споживає 25-30% енергії у ссавців", - пояснює Єнсен.
"Домашнім куркам не потрібно справлятися з багатьма складними речами, які роблять дикі тварини, тому вони можуть використовувати цю енергію для росту та розмноження".
Синдром одомашнення не обмежується лише тваринами, яких люди розводять цілеспрямовано.
Як зазначає зооархеолог Ліор Вайсброд з Університету Хайфи в Ізраїлі домашня миша пробралася у свою першу комору 15 000 років тому.
Вчена виявила зуби мишей у поселеннях натуфійської культури мисливців-збирачів у східному Середземномор'ї, датованих цим часом.
З тих пір миша подорожує всією земною кулею, облаштовуючись всюди, де живуть люди. І є докази того, що тривале проживання з людьми змінило саму її ДНК.
Дослідниця Аня Гюнтер з Інституту Макса Планка в Німеччині зібрала 150 особин трьох різних підвидів домашніх мишей. Кожен з них почав спільне проживання з людьми в різні періоди історії.
Гюнтер провела кілька експериментів, у ході яких миші повинні були здолати лабіринт і знайти смаколик. У кожному лабіринті було потрібно штовхнути чи потягнути кришку, витягнути шматок паперу з трубки або відкрити віконце будиночку Лего.
Підпис до фото,
Наші спроби приховати від мишей їжу покращили їхні інтелектуальні здібності, свідчать дослідженняЦікаво, що миші, предки яких найдовше прожили поряд із людьми, найкраще розв'язували завдання в лабіринтах.
"Миші, яких ми тестували, ніколи не жили з людьми, але їхні предки жили, й це змінило їхні гени", - пояснює дослідниця.
На її думку, у процесі еволюції миші стали краще розв'язувати головоломки, тому що люди ховали від них їжу. Ця битва розумів з часом зробила мишей хитрішими.
Утім, проживання поруч із людьми покращило інтелект не всіх тварин. Так "одомашнення" мало зворотний ефект на плодову муху дрозофілу.
Дрозофіла познайомилася з людьми десь 12 000 років тому, коли її привабив запах фруктів у печерах стародавніх людей на півдні Африки. Пізніше мушка почала стежити за нами і нашим сміттям в усьому світі.
Понад століття тому вчені обрали цих комах для генетичних експериментів через їхнє коротке життя й швидке розмноження. З того часу дрозофіла - незамінна в лабораторіях для вирішення величезного кола біологічних питань.
Генетики, які працюють з плодовими мухами, несподівано помітили, що спіймати лабораторну дрозофілу набагато простіше, ніж її дику родичку.
Підпис до фото,
Розумнішим мухам вдається втекти від вчених, а тому вирощені у лабораторії дрозофіли мають помітно нижчі інтелектуальні здібностіЕволюційний генетик Роб Кулатінал з Університету Темпл у Філадельфії знайшов докази того, що за останні 50-100 років лабораторні мухи швидко еволюціонували.
Вчений виявив зміни у цілому наборі генів, насамперед тих, які беруть участь у формуванні нових нейронів у мозку. Ці зміни можуть певним чином пояснити іншу поведінку лабораторних мух.
Кулатінал має цікаву теорію.
"У лабораторії ви повинні кожні два тижні пересаджувати мух з одного контейнеру в інший. Коли ви це робите, швидкі мухи втікають, а дурні залишаються. Тому з покоління у покоління ви постійно обираєте більш повільних і нерозумних мух".
- Чому корм для тварин викликає у них "наркотичну" залежність
- Правила поводження з тваринами. Рада підтримала нові норми
Що ж об'єднує собаку, курку, лисицю, мишу та муху? Живучи поруч із людьми й харчуюсь їхніми залишками їжі, кожен із цих видів мав заради виживання подолати страх перед людиною.
"Першим кроком в одомашненні, яке тривало тисячі років, було зменшення страху перед людьми, адже налякані тварини не можуть процвітати й розмножуватися", - пояснює Пер Єнсен.
Однак наші предки не знали, що у процесі приручення тварини зазнають і безліч інших змін.
Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.
Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk, і наші журналісти з вами зв'яжуться.
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber
--