Пневма, баланс гумор і ніякого сексу. 10 порад від давньогрецьких атлетів - BBC News Україна
Пневма, баланс гумор і ніякого сексу. 10 порад від давньогрецьких атлетів
- Річард Фішер
- BBC Future
3 хвилин(и) тому

Кажуть, один з давньогрецьких борців під час поєдинку міг пальцями проштрикнути шкіру живота суперника й розірвати нутрощі. Інший на початку бою мав звичку ламати пальці супернику. Але поважаємо ми їх не за це.
Елліни розумілися не лише на філософії, війнах та Олімпійських іграх. Вони примудрилися все це об'єднати, щоб всюди мати успіх - перемагати в диспутах, битвах й спортивних змаганнях. І за усім цим стояла продумана система, з якої, можливо, варто щось запозичити й нам.
Ось 10 кроків, що допоможуть вам наблизитися до розуміння того, як грецькі атлети готували своє тіло і розум до змагань.
- У спорті зріє революція. Принцип "боротися попри все" під питанням
- Еволюція жіночих спорткостюмів: від суконь - до купальників
- Дев'ять способів залишитися в історії людства назавжди
Але спочатку - про Мілона Кротонського
За легендою, давньогрецький атлет Мілон з Кротона був таким сильним, що одним рухом брови рвав мотузку, обв'язану навколо голови, міг на плечах носити чотирирічного бика, і ніхто не міг розігнути його мізинець чи вирвати яблуко з його долоні.
У VI столітті до н.е. він виграв шість олімпійських турнірів та мав славу непереможного борця. Очевидно, Мілон Кротонський умів дивовижним чином контролювати свої м'язи: під час бою він міг за бажанням напружувати й розслабляти ті чи інші групи м'язів - в залежності від того, що робить суперник.
Як же він став таким сильним? Атлети в ті часи не користувалися білковими коктейлями. Кажуть, що метод Мілона Кротонського був незвичайний, але дуже ефективний.
Для тренувань він використовував молодого бичка, що був чимось на кшталт штанги. У міру того, як тварина дорослішала, його вага збільшувалась і підіймати його ставало все важче.
Коли теля перетворилося на дорослого бика, Мілон Кротонський обійшов з ним на плечах олімпійське біговище, після чого ударом кулака вбив бика і того ж дня з'їв. З огляду на те, що дорослий бик може важити від 500 кг до тонни, у такий подвиг обжерливості важко повірити.
Однак дивує інше: метод тренувань Мілона з Кротона вочевидь нагадує нинішній метод прогресивного навантаження (поступового підвищення складності тренувань).
Ну добре, це Мілон Кротонський був такий унікальний. А як тренувалися інші атлети Стародавньої Греції?
Так, спортивні технології тоді були, м'яко кажучи, нерозвинені, спортивна психологія як наука начебто не існувала ... Однак методи підготовки атлетів були кращі, ніж можна припустити.
Перші Олімпійські ігри відбулися у 776 році до н.е., і спочатку там змагалися лише з бігу. Потім до програми додали стрибки, боротьбу, кулачні бої (на кшталт боксу) та змагання з нині забутого виду бойових мистецтв панкратіону (еквівалент нинішніх змішаних єдиноборств (UFC). Бої з панкратіону часто закінчувалися каліцтвами і навіть смертю.

Які ж головні 10 пунктів підготовки еллінського атлета ми можемо виділити, ґрунтуючись на давньогрецьких джерелах?
Каміння, мішки і тварини - твої найкращі друзі
Щоб накачати м'язи, використовували й інші методи, крім молодого бичка.
Практикували, приміром, такий спосіб: втримували чотирьох коней (які могли тягнути атлета в різні боки). Популярними були тренування з іншими атлетами, що намагалися зіштовхнути тебе з місця чи розігнути твої пальці.
Борці тренувалися з набитими піском мішками, а слабші - з мішками з борошном чи насінням.
Метали диск (вага якого значно перевищувала вагу нинішнього спортивного снаряда), піднімали важкі камені.
У місті Тера (на острові Санторіні) знайшли шматок вулканічної породи вагою 480 кг, на якому висічене ім'я силача, що зумів відірвати його від землі.

Атлет мав бути розумним: йди в бібліотеку
Атлети тренувалися в спортивних залах і палестрах (гімнастичних школах), але це не все. Готувалися також в бібліотеках і лекційних залах.
Стародавні греки вважали, що обов'язок кожного громадянина - удосконалювати як тіло, так і розум.
Багато діалогів тодішніх великих філософів відбувалися в гімнастичному залі, що допомагало збудувати більш відкриту форму демократії (хоч і лише серед чоловічої еліти суспільства), каже Клейтон Леманн з Університету Південної Дакоти, що вивчав тренування спортсменів того періоду.
"Улюбленим місцем спілкування прадавніх римлян були лазні, - зауважує вчений. - У стародавніх греків - гімнастичний зал і палестра".
Не економ на олії
Учителя гімнастики в Стародавній Греції називали "педотрібом" (від слів "дитя" й "треную"). Однак друге слово можна перекласти і як "втираю", що свідчить про те, яке значення надавали масажу.
Борці натирали себе олією - як під час тренувань, так і на змаганнях, а потім обсипали шкіру піском для покращення хватки.
Після тренування чи поєдинку вони зчищали з себе олію з піском спеціальним шкребком з дерева, бронзи чи заліза.

Правильний емоційний стан
Вже в ті далекі часи філософ Філострат скаржився на занепад атлетичної традиції в еллінському світі, називаючи своїх сучасників-спортсменів млявими та розніженими (нагадує теперішні нарікання на ледачих спортсменів, що отримують невиправдано високі зарплати, чи не так?).
Філострат винив у цьому розмежування атлетики та військової справи, дедалі більшу жадобу до грошей і розкішної їжі.
Філософ описував ідеальний для атлета психологічний стан та давав поради, як його отримати. Він підкреслював, що запальним, дратівливим спортсменам необхідно стримувати себе, а флегматичним, надто спокійним - підганяти.
Ніякого сексу
Утримання від сексу всіляко вітали. Філострат називав секс "ганебним задоволенням" та "розкладницькою формою розкоші, шкідливою для атлетів".
Є свідчення, що атлети свідомо уникали статевих спокус. Один з чемпіонів з панкратіону "відвертався, коли бачив на вулиці "собачий секс", і йшов з бенкету, коли чоловіки починали обговорювати статеве життя - а все заради того, щоб підтримувати внутрішню силу й концентрацію", пише Лукас Хрістопулос з Хіросімського університету в роботі про спортивні єдиноборства Стародавньої Греції.
Жінкам не дозволяли відвідувати тренуваннях чоловіків та змаганнях, хоча відома історія Калліпатери, яка прокралася на кулачний бій, щоб подивитися на виступ свого сина.
Вона була в такому захваті від перемоги сина, що відкрила себе. Калліпатеру мали стратити, але зрештою помилували - лише тому, що її батько, її брат і син були олімпійськими чемпіонами.
Дихай глибоко, бий боляче
Стародавні греки знали, як розвинути силу, але їхні уявлення про фізіологію були дещо містичними.
Вони вірили в необхідність приборкання ефірної субстанції під назвою пневма (життєва енергія, дух, щось на кшталт китайського ці). Для цього треба було затамувати й утримувати дихання, напружуючи дихальні м'язи та розслабляючи живіт і діафрагму, таким чином "проштовхуючи вниз екскременти", каже Лукас Хрістопулос.
За допомогою цієї техніки один з учасників панкратіону нібито так сильно бив своїми розчепіреними пальцями в живіт супернику, що міг проткнути шкіру й розірвати нутрощі. А інший на початку бою мав звичку ламати пальці супернику.

Тренуйся за тетрадою
Тетрадою (від грецького "група з чотирьох") називали популярну систему, що мала багато спільного з сучасними системами підготовки атлетів, коли періоди інтенсивного фізичного навантаження чергуються з відпочинком та відновленням (інтервальне тренування).
За словами Леманна, тетрада передбачала один день коротких й інтенсивних занять, один день серйозного навантаження, потім - день відпочинку, а потім день вправ середньої тяжкості.
Щоправда, не всім ця система була до смаку. Деякі критикували її за відсутність гнучкості. Один атлет помер після того, як тренер змусив його інтенсивно тренуватися після двох днів відпочинку.
Цікаво, що стародавні греки, мабуть, знали про принцип суперкомпенсації, який використовують під час підготовки сучасних спортсменів.
Будь готовий! Завжди готовий!
Давньогрецькі атлети використовували для тренувань все, що потрапляло під руки.
Філократ описував, як спортсмени вилазили на дерева, підіймалися по канату, штовхали вози, бігали по м'якому (або, навпаки, жорсткому) піску, розвиваючи силу ніг.
Один атлет з Таноса проплив навколо свого рідного острова (приблизно 50 км), а інший прославився тим, що у дев'ятирічному віці поцупив з храму бронзову статую й приніс її додому, розповідає Хрістопулос.
Мілон Кротонський вже у поважному віці намагався розірвати руками дубовий пень, але не розрахував сил. Пень защемив йому руки. У безпорадному стані Мілон нібито став жертвою лева (чи, за іншою версією, вовків). Сюжет цей був зображений в багатьох творах живопису та скульптури.

Стеж за своїми гуморами
До того, як його самого з'їли хижі тварини, Мілон Кротонський, за переказами, щодня з'їдав по вісім кілограмів м'яса. З іншого боку, чітких й однозначних рекомендацій щодо харчування атлетів до нас не дійшло.
Спочатку дієта спортсменів була вегетаріанською - їм радили їсти інжир, свіжий сир, пасту та ячмінну кашу, каже Хрістопулос, однак до V століття до н.е. яловичина й свинина міцно увійшли в раціон атлетів.
Тренери експериментували з різними дієтами. "Іноді це було білкове харчування, а іноді - з акцентом на вуглеводи", - розповідає Леманн. То їж рибу, то не їж. То їж білий хліб, то - хліб з борошна грубого помолу.
"Вони вдавалися до крайнощів. Звичайно, кожна з таких дієт мала свої обґрунтування, але тодішня наука про харчування мало нагадувала сьогоднішню".
Стародавні греки зосереджувалися на підтримці балансу чотирьох гумор (рідин чи соків) - крові, флегми (слизу), жовтої жовчі та чорної жовчі.
Втім, до однієї поради щодо харчування з минулого ми можемо сміливо прислухатися. Леманн цитує філософа, який поділився вічною істиною: "Якщо ти хочеш виграти Олімпіаду, дотримуйся правил і не їж солодке".
Збуди в собі доброчесність
Давньогрецькі атлети були не менш популярними, ніж нинішні зірки спорту.
Однак, на відміну від більшості сучасних спортсменів, стародавні здобули славу не лише своїми перемогами, але й ідеалами, які вони сповідували, підкреслює Хезер Рейд з Університету Монінгсайд (штат Айова).
"Кредо сучасної атлетики, в якій дуже багато електроніки, що вимірює пульс, споживання кисню тощо, зводиться до згубної ідеї, що мета спорту - лише невпинне покращення усіх цих цифр", - пише вона.
Однак стародавні греки вважали, що зірка спорту може бути втіленням доброчинності. В античній етиці це називається терміном калокагатія - духовна краса.
"Хоча з давніх часів спорт дуже змінився, критерії краси й моральності для атлетів лишилися незмінними. І це не гроші, це не шана і навіть не перемога - це високий ідеал".
Отже, спорт для стародавніх греків був не просто розвагою чи способом підтримати тіло в хорошій фізичній формі. Він був прагненням до ідеалу, до того, що означає бути справжнім греком.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!